I. Використання терміну «віра» в Новому Завіті

A. Віра – християнський термін.

Одне з визначень віри свідчить, що це сукупність істин, у які вірить людина. Хочу зазначити, що у Новому Завіті слово «віра» часто використовується як синонім слова «християнство». Ось характерні місця Писання. Юда закликає відстоювати віру, раз і назавжди довірену святим (Юди 3). Апостол Павло в Посланні до галатів каже: «Той, хто колись переслідував, тепер благовістить віру, яку раніше нищив» (До Галатів 1:23, Турконяк). У Діях Лука записує, що Еліма протистояв Павлу та Варнаві, «намагаючись відвернути проконсула від віри» (Дії 13:8, Турконяк).

B. Віра – невід’ємна частина життя християнина.

«Праведний вірою житиме» (До Римлян 1:17, СБСМ). Писання наголошує: християнин живе вірою, діє вірою і керується вірою. У 1 Посланні до солунян 1:3, Павло пише: «Пам’ятаємо перед Богом, нашим Отцем, про ваше діло віри, про відчайдушну працю любові та терпіння в надії на нашого Господа Ісуса Христа» (Турконяк). І ще: «Бо живемо згідно з тим, у що віримо, а не з тим, що бачимо» (2 до Коринтян 5:7, СБСМ). Християнин справді живе вірою.

C. Віра – стосовно грішника.

Щоб стати християнином, грішник має вірити в Ісуса. «Каже їм [Ісус]: А ви Мене за кого вважаєте? У відповідь Симон-Петро промовив: Ти є Христос, Син Бога Живого!» (Матвія 16:15-16, Турконяк). Павло відповів тюремникові, коли той спитав про шлях до спасіння: «Віруй у Господа Ісуса [Христа] – і спасешся ти та твій дім!» (Дії 16:31, Турконяк). Ісус і Павло обидва закликали до віри в Христа, помазаника Божого, як до головної умови для того, щоб стати християнином. Давайте дослідимо цю віру, таку необхідну для спасіння.

II. Що таке віра?

Відповідь на це запитання знаходимо в Посланні до євреїв 11:1: «А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого». Автор визначає віру як здійснення, гарантію чи основу очікуваного. Це також доказ, або переконання, або демонстрація невидимих речей.

В об’єктивному сенсі віра є свідченням і гарантією того, на чому ґрунтується надія християнина. У суб’єктивному сенсі про віру говориться, як про тверде переконання в тому, на що ми сподіваємось, і підтвердження того, що ми не бачимо. Така впевненість чи довіра дозволяє віруючому ставитись до майбутнього, як до теперішнього, але не видимого для ока. Тверда переконаність підтримує у християнині віру до кінця його днів. Розділ 11 Послання до євреїв переконливо показує, що істинна віра, підтверджена діяннями Авраама, Мойсея, Раав та інших – це виключно надія на гідного довіри Бога.

Інше слово, яке, можливо, точніше описує природу віри – це слово «довіра». Слово «віра» в широкому значенні може означати прийняття певних фактів чи принципів як істинних. Наприклад, можна вірити, що Джордж Вашингтон – цілком реальна особа, але водночас довіри до нього ми вже не відчуваємо. Щодо християнської віри, то вона не тільки переконана в реальності фактів, які стосуються Христа, а й має додатковий елемент довіри до Нього як до Господа та Спасителя. Цей елемент довіри ілюструє приклад віри Авраама: «Він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові, і був упевнений, що Бог спроможний виконати те, що йому обіцяв» (До Римлян 4:20-21, Турконяк). Авраам «зміцнився вірою», тому що був «упевнений», що Бог виконає Свою обіцянку і дасть йому сина. Він настільки довіряв Богові, що вірив: якщо він уб’є Ісаака за Божим наказом, то Бог поверне його сина до життя (Євреїв 11:17-19).

Олександр Кемпбелл стверджує:

«Слова «довіра» та «впевненість» значно доповнюють значення слова «віра». Безумовно, наявність доказів є неодмінною умовою віри, і без очевидних підтверджень віри не може бути. Однак істинна віра в Христа передбачає готовність підкоритися Його владі і сердечно довіритись Йому як Сину Божому і Спасителю людства»1.

III. Як ми отримуємо віру?

Багато людей вважають, що всі питання, пов’язані з релігією, сповнені таємниці, і чим загадковішою здається релігія, тим більше вона приваблива. Безперечно, існують деякі аспекти віри, які людина не може повністю зрозуміти. Але зазвичай віра виникає у людському серці у вигляді раціонального і розумного процесу. Це підводить нас до думки:

А. Християнська віра виникає так само, як і будь-яка інша віра.

Наприклад, віра в історичну персону виникає внаслідок переконливих доказів та свідчень. Ми віримо, що Джордж Вашингтон – реальна особа, завдяки безлічі книг, написаних про нього, зведеним йому пам’ятникам та іншим свідченням. Або – як можна переконати пацієнта довіритися лікарю та повірити у його можливості? Очевидно, людина має отримати переконливі докази, здатні породити в душі віру та надію.

Так само виникає і віра в Христа. Християнин приймає на віру безліч свідчень у Біблії про те, що Христос жив на землі, і що Він є Месія і Син Божий. Таким чином, Бог, закликаючи до здорового глузду людини, впливає на його свідомість.

В. Віра походить від прийняття свідчення або доказу.

Писання ясно вказує: витоки віри – прийняття свідчення про Христа.

«Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене. Якщо ж ви не вірите його Писанням, то як ви повірите Моїм словам?» (Івана 5:46-47, Турконяк).

«Ісус здійснив багато інших чудес у присутності Своїх учнів, про які не написано в цій книзі. Та все це написано, щоб ви могли повірити, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб, повіривши, здобули життя в Його ім’я» (Івана 20:30-31, СБСМ, курсив автора).

«Після тривалого обговорення Петро, вставши, сказав їм: Мужі-брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелія і повірили» (Дії 15:7, Турконяк).

Ці уривки чітко показують, що християнська віра, як і будь-яка інша віра, має ґрунтуватися на свідченні. Павло у Посланні до римлян 10:16-17 чітко пояснює, як виникає віра: «Але не всі послухалися Євангелія! Ісая каже: Господи, хто ж повірив тому, що почув від нас? Тому віра – від слухання, а слухання – через Слово Христа» (Турконяк). Тобто віра з’являється в результаті свідчення, зверненого як до розуму, так і до почуттів.

Видатний проповідник Слова Божого XIX століття Дуайт Муді розповідав: у молодості він часто молився, щоб Бог дав йому віру. Вдумавшись у фразу з Послання до Римлян «віра – від слухання Слова Христа», він раптом усвідомив, що у пошуках віри обрав неправильний шлях, і Бог пояснив йому, як здобути віру. Муді почав ретельно досліджувати Слово, читаючи милостиві обітниці Божі і намагаючись прийняти їх. Чим більше він читав про те, що Бог зробив для Авраама, Мойсея, Давида та інших, тим більше зростала його впевненість у Богові. Муді дійшов висновку, що Бог незмінний із біблійних часів. Чим більше проповідник наповнював свій розум свідченням Божої вірності, тим сильніше зростала його впевненість у Божих обітницях. Таким чином, його віра зростала у повній відповідності до того, як передбачав Бог.

IV. Відношення віри до послуху

Найчастіше люди помиляються з приводу істинної природи взаємин між вірою та послухом чи покірністю. Дехто вважає, що вони протистоять один одному. Однак більш уважне вивчення Святого Письма показує, що віра і послух – це не два незалежні поняття, а дві частини єдиного цілого.

А. Покірність, яка приходить від віри.

Павло часто використовує цей вислів. Говорячи про Христа в Посланні до Римлян 1:5, Павло каже: «Через Якого, і ради імені Його, ми прийняли благодать і апостольство закликати людей серед язичників до слухняності Богові, яка випливає з віри» (Деркач) (порівняйте До Римлян 16:19). У Діях 6:7 говориться: «І багато священиків підкорилися вірі» (Деркач). Який же сенс приховує вираз «покірність вірі»? Це слухняність, що виникає як результат увірування. Павло стверджує, що проповідь Євангелія веде за собою послух, який викликає віра.

Послух може бути щонайменше у двох видах. Один – це слухняність, яку викликає віра в Бога. Інший виходить із людського розуму. Один вид послуху походить від Бога. Інший – від людини. Поведінка людини залежить від багатьох обставин і зумовлена цілою низкою мотивів. Важливим є вихідний принцип, що спонукає людину здійснювати певні вчинки. Наприклад, людина може чесно вести свої справи, оскільки порядність у комерції приносить прибуток. Вона може і не знати або не звертати уваги на те, що Бог велить бути чесним. Їй просто вигідно залишатися чесною. Це приклад послуху, який походить від людини.

Християнський послух може апелювати до людського розуму, але, як правило, все відбувається інакше, і тому є причина: Бог бажає знати, чи підкоряємося ми Йому через віру і любов чи з якихось інших причин. У всі часи Бог створював певні ситуації, через які ставало зрозумілим – чи вірить людина в Бога. Наприклад, Єва вважала, що ніщо не заважає їй з’їсти заборонений плід. Він був привабливим на вигляд, добрий на смак. Крім того, їй хотілося стати мудрішою. Єдине, що могло б її зупинити – заборона, накладена Богом. Проте вона таки з’їла плід. Ось яскравий приклад непослуху.

В наш час Бог вимагає прояву послуху, щоб випробувати нашу віру. Йдеться, наприклад, про прийняття хрещення за християнським обрядом. Хтось скаже: «Я не бачу жодного зв’язку між обрядом хрещення та вірою в Бога». І це правильно з погляду здорового глузду. Людський розум не може пояснити, яким чином хрещення є невід’ємною частиною навернення до християнської віри, за винятком того, що так вчить Христос. У Євангелії від Марка 16:16 Ісус каже: «Хто повірить і охреститься, той буде спасенний» (СБСМ). Петро в Діях 2:38 сказав трьом тисячам присутніх: «Покайтеся! Тоді нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа» (СБСМ). Коли людина погоджується здійснити акт хрещення, вона робить так з єдиної причини: Христос так заповів. Так випробовується віра у Христа, любов до Христа. Ісус сказав: «Якщо любите Мене, то виконуватимете Мої заповіді» (Івана 14:15, СБСМ). Це випробування послуху Христу.

В. Послух – це віра в дії.

Саме це мав на увазі Яків, коли сказав, що віра не є істинною, якщо не виражається у послуху чи дії. Навіть біси вірять в Ісуса, але їхня віра ніколи не приводить до послуху (Якова 2:14-26). Він нагадує нам, що Авраам довів свою віру, коли покірно приніс у жертву Ісака. Послух – це не те, що людина робить на додаток або окремо від своєї віри. Швидше, це втілення віри у конкретні дії. Людина не має істинної віри, якщо вона не веде її до послуху. Правильне розуміння цього постулату вирішить питання: рятується людина лише вірою чи лише послухом. Порятунок людині дає і те, й інше. Поясню на простому прикладі: яке лезо ножиць ріже тканину? Тільки обидва леза, відповісте ви. Тому, щоб отримати спасіння, ми повинні використовувати як лезо віри, так і лезо послуху. Їх не можна розділити.

V. Переваги віри

Віра – це основа християнського життя.

А. Вона необхідна, щоб отримати Божі благословення.

В усі часи Бог рятував і благословляв людей, які вірять Йому. У Посланні до ефесян 2:8 говориться: «Адже ви спасенні благодаттю через віру» (Турконяк). Благодать – це єдине слово, яке відображає великий закон, згідно з яким Бог виявляє милість до людини. Саме з любові та милосердя Він, за допомогою благодаті, простягає на людину свої блага. Єдине, що дає людині можливість отримати Божі благословення – це віра. Вона є ключем, що відкриває двері до небесних скарбів.

В. Особливі переваги віри.

1. Віра забезпечує спасіння.

Петро, говорячи про навернення язичників, каже: «Жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця» (Дії 15:9, Турконяк). У Діях 10:43 Петро говорить: «Про Нього свідчать усі пророки, що кожний, хто вірить у Нього, Його Ім’ям отримує прощення гріхів!» (Турконяк). Віра – це відповідь людини на спасіння, яке пропонує Бог.

Вище я зазначав: коли Писання говорить про спасіння по вірі, мається на увазі, що віра виражається у послуху. Як підтвердження наведу слова Петра: «Очистивши душі ваші послухом істині через Духа, для нелицемірної братньої любові, любіть один одного щиро, чистим серцем» (1 Петра 1:22, Деркач; порівняйте до Римлян 6:17-18).

2. Віра догоджає Богу.

«Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають» (До Євреїв 11:6, Турконяк). Можливо, найбільша образа, яку людина здатна завдати Богу, це сумнів у Його Слові. Ісус докоряв Своїм учням за цю слабкість частіше, ніж за будь-яку іншу провину. Відмовлятися чи не довіряти Божим обіцянкам – значить ображати Його любов, Його благодать та Його владу благословляти людину. Автор послання до Євреїв каже, що «неможливо» догодити Богові, не вірячи.

3. Віра дає мир серцю християнина.

Ісус сказав Своїм апостолам, коли збирався покинути їх: «Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте» (Івана 14:1, Турконяк). Це означає, що засмучені і сповнені страхом серця знайдуть втіху в істинній вірі в Христа і Бога. Дієвий рецепт звільнення від страхів і занепокоєнь Ісус дає в Євангелії від Матвія 6:25-34. Говорячи простою мовою, це по-дитячому міцна віра у добрість, любов і силу Бога. Поетично образно висловила цю думку Елізабет Чейні:

Підслухано у саду

Сказав вільшанка горобцю:
«Мені б кортіло дуже знати
Чому стурбовані так люди,
Що метушаться і хвилюються без сну?»
А горобець відповідав:
«Це все від того, друже,
Що їм потрібен Батько,
Який з небес піклується про тебе і про мене».

4. Віра підносить наш розум, щоб бачити так, як бачить Бог, і думати так, як думає Він.

Віра не тільки приносить вищезгадані блага, а й підносить наш розум, щоб бачити так, як бачить Бог, і думати так, як думає Він.

Красномовно говорить про це Елі В. Золларс:

«Віра у різних заломленнях поширюється на дуже широку сферу. Вона відчиняє двері в минуле і відсуває завісу у майбутнє. Тому знання, яке дає нам віра, набагато ширше, ніж знання, набуте за допомогою фізичних почуттів, і в цьому людина нескінченно вища над твариною. Якби ми були обмежені лише інформацією, яка дається нам через почуття, наш кругозір був би дуже обмеженим, оскільки за допомогою зору та слуху можна пізнати лише невеликий світ. Його межі дещо розширюються за допомогою мікроскопа та телескопа. Але тільки очима віри ми здатні осягнути те, що неможливо побачити природним шляхом і, таким чином, жити серед краси, яка ніколи не в’яне»2.

Питання до уроку – «Віра»

ПРАВДА або БРЕХНЯ

_____1. В Посланні до Євреїв 11:1 віра визначається як «підстава сподіваного, доказ небаченого».
_____2. Віра приходить через пряме одкровення з неба.
_____3. Новий Завіт навчає про ступені віри (дивіться Матвія 8:26; 15:28).
_____4. Демони не вірять в Христа.
_____5. Добре мати віру, але вона не є необхідністю.
_____6. Хрещення – це добра справа християнина.
_____7. Хрещення є актом послуху, який виражає віру в Христа.

ЗАПОВНІТЬ ПРОПУСКИ

1. Термін «віра» у Новому Завіті використовується у трьох значеннях:

А.
В.
С.

2. Олександр Кемпбелл вважав, що слова ____________ або ____________ ясно виражають значення слова віра.

3. Людина може коритися з двох мотивів. Яких?

А.
В.

4. Назвіть три переваги віри.

А.
В.
С.

1 Robert Richardson, «Memoirs of Alexander Campbell», Vol. I (Cincinnati: Standard, 1890), pp. 177,178.
2 Ely V. Zollars, «The Great Salvation» (Cincinnati: Standard, 1895), pp. 95-96.