I. Що таке Церква?

A. Значення слова «Церква».

Слово екклесія, яке Ісус обрав для опису Свого народу, має давньогрецьке походження. Спочатку це слово означало регулярні збори громадян вільного міста-держави. Глашатай «закликав» громадян займатися громадськими справами. Отже, екклесія означає «покликані». Таким чином, церква складається з тих, хто покликаний із гріха в праведність – зі світу до церкви. Петро висловлює цю думку в 1 Петра 2:9: «А ви – рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла» (Турконяк). Християнин був покликаний через Євангеліє вийти зі світу (2 до Коринтян 6:17-18) і ввійти в Христа, щоб робити справи для Бога.

У цьому сенсі прообразом церкви до пришестя Христа можна назвати старозавітних ізраїльтян. Перший мученик Степан називав їх Божим зібранням або зібранням в пустелі (Дії 7:38), оскільки вони також були покликані з Єгипту, щоб стати народом, обраним Богом для виконання Його волі.

B. Локальний та загальний сенс слова.

У Новому Завіті слово «церква» вживається у двох значеннях. Церквою називається як помісна громада християн, так і всесвітня спільнота Божого народу.

У Діях 5:11 розповідається про церкву, що існує в Єрусалимі. Однак у Діях 9:31 термін «церква» вже відноситься до багатьох зборів. Лука говорить: «Отже, Церква по всій Юдеї, Галилеї та Самарії мала мир, збудовуючись» (Турконяк). Павло часто звертався до невеликих груп християн, які збиралися по домівках (До Римлян 16:3-5; до Колосян 4:15; Филимона 2). У той же час, Павло говорить про церкву в її широкому, всеосяжному сенсі в Першому Посланні до Коринтян 10:32 і Першому Посланні до Тимофія 3:15. Кожна громада представляє окрему церкву і є невід’ємною частиною всього християнського братства. Групи християн можуть бути поділені за географічною ознакою, але бути єдиними у Христі та Його церкві.

Дуже точно визначив суть Вселенської церкви священник і теолог Томас Кемпбелл:

«Церква Христа на землі органічно єдина як по суті, так і по устрою. Вона об’єднує всіх людей, які сповідують віру в Христа згідно з Писаннями. Люди своїм характером і поведінкою виявляють у всьому послух Йому. Тільки дотримуючись цих принципів, можна назвати себе істинним християнином» 1.

II. Виникнення Церкви

A. Пророцтва про майбутню Церкву.

Перша згадка слова «церква» у Біблії зустрічається у Матвія 16:18. Петро сповідав Ісуса як Христа та як Сина Божого. Ісус благословив Петра і сказав: «На цій скелі Я збудую Свою Церкву» (Турконяк). Використовуючи майбутній час, Ісус ясно вказує на те, що церква ще не була створена. Ісус продовжує Свою думку про церкву, коли каже Петрові: «Я дам тобі ключі Царства Небесного: і те, що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небесах; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небесах» (Матвія 16:19, Турконяк). Зверніть увагу: за словом «Церква» у вірші 18 слідує фраза «Царство Небесне» у вірші 19. Очевидно, що ці формулювання є взаємозамінними. Терміни «церква» і «царство» також використовуються аналогічним чином у Посланні до Колосян 1:13, де Павло говорить про «Царство улюбленого Сина», а потім у вірші 18 називає Його «головою тіла Церкви».

Про встановлення Царства або Церкви Христа згадується в Біблії до цієї розмови з Петром. Про прийдешнє Царство сказав Іван Хреститель: «Покайтеся, бо Царство Боже наближається» (Матвія 3:2, СБСМ). Про це ж проповідував Ісус: «Покайтеся, бо Царство Боже вже близько» (Матвія 4:17, СБСМ). Господь сказав Своїм апостолам: «Деякі з тих, які стоять отут, не зазнають смерті, доки не побачать Боже Царство, що прийшло в могутності» (Марка 9:1, Турконяк).

B. Заснування Церкви або Царства.

Під час свого земного служіння Христос не заснував церкви. Після Його Воскресіння учні запитали Його: «Господи, чи не в цей час Ти відновиш царство Ізраїля?» (Дії 1:6, Турконяк). Ісус відповів: «Не вам знати час і строки, котрі Отець встановив Своєю владою, але ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас, і ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії – і аж до краю землі» (Дії 1:7-8, Турконяк). Він також наказав їм: «Залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!» (Луки 24:49, Турконяк). Виконання цих обітниць щодо Святого Духа і встановлення Царства відбулося в першу П’ятидесятницю після Воскресіння Христа (Дії 2:1-42). На той час апостоли були охрещені Святим Духом і отримали обіцяну силу. Петро виголосив першу євангельську проповідь, і близько трьох тисяч людей увірували в Христа як свого Господа та Месію, покаялися в гріхах і хрестилися в Христа (Дії 2:36-41). Такими були умови прийому до церкви Господа. Після дня П’ятидесятниці кожна згадка про церкву показує, що вона вже існує (порівняйте Дії 5:11; 8:1). Петро обґрунтував питання про початок церкви в Дії 11:15, коли він говорить про П’ятидесятницю як про «початок».

C. Докази з пророцтв.

Свідчення щодо початку церкви, представлене тут із Нового Завіту, підтверджується старозавітним пророцтвом. Пророк Ісая в 2:1-3 передбачив, що останніми днями (тобто вже в наш, християнський час) буде поставлена гора Господнього дому. Вона здійметься над іншими пагорбами, і всі народи взійдуть на неї. Потім він каже: «Адже із Сіону вийде закон, і Господнє слово – з Єрусалима» (Ісаї 2:3, Турконяк).

За словами пророка, подібно до того, як Бог дав закон Мойсеєві на горі Синай, так і Євангеліє Його Сина, слово Господнє, вийде від Церкви-гори, яка буде заснована в Єрусалимі. Ісус підтверджує це пророцтво в Луки 24:46-47, коли каже: «Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день, щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами» (Турконяк).

Церква або Царство Христа було засновано у День П’ятидесятниці після Воскресіння та Вознесіння Христа.

III. Засновник Церкви

Церкву не можна вважати структурою, створеною людьми подібно до політичного чи соціального інституту. Церква – це духовний організм. В нього є божественний засновник і божественний глава.

Ісус сказав апостолам: «Я створю Церкву Мою». Це – Його церква. Він її будівельник. Він є головою Церкви (До Колосян 1:18). Павло називає її «Церква живого Бога» (1 до Тимофія 3:15). Церква є нареченою Христовою, яка була врятована і освячена Ним для з’єднання з Ним (До Ефесян 5:25 і наступні). Церква також згадується як тіло Христове (До Ефесян 1:22-23; 4:12; до Колосян 1:18), і Христос Сам наповнює все у всьому (До Ефесян 1:23).

Церква належить Христу ще й через те, що Він придбав її Своєю дорогоцінною кров’ю. Павло навчає ефесських старійшин «пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю» (Дії 20:28, Турконяк, порівняйте 1 до Петра 1:18-19).

IV. Заснування Церкви

Церква Бога на чолі з Богом потребує також божественного фундаменту. І він є! Коли Петро визнав Ісуса Месією та Сином Божим, Ісус відповів: «На цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її» (Матвія 16:18, Турконяк). У багатьох місцях Писання Христос порівнюється зі скелею. Наприклад, в Ісаї 28:16 Бог каже: «На Сіоні Я встановлю камінь як підваліну, випробуваний камінь, цінний наріжний камінь – надійну основу» (СБСМ). Петро цитує це місце в 1 Петра 2:6 і далі, маючи на увазі під словом «камінь» Христа. Ісуса уподібнюють каменю, що був відкинутий будівельниками-людьми, але покладений основою кута Богом (Дії 4:11-12). Павло підкреслює, що Христос є єдиною основою церкви: «Але ніхто не може закласти іншого фундаменту, ніж той, що вже закладено, й фундамент той – Ісус Христос» (1 до Коринтян 3:11, СБСМ). Христос – засновник церкви. Він же – її основа.

V. Управління Церквою

В будь-якої правильно функціонуючої організації чи організму має бути якесь управління. Церква – не виняток. Якщо розглядати її загалом, то формою правління тут буде абсолютна монархія. Що стосується окремо взятої помісної громади, тут можна говорити про обмежене самоврядування.

A. Ісус Христос – Голова і Абсолютна Влада Церкви.

«І Він усе підкорив під Його ноги і поставив Його над усім – як Голову Церкви» (До Ефесян 1:22, Турконяк, курсив автора).

«Тож промовлятимемо істину з любов’ю і зростатимемо в усьому, щоб бути схожими на Христа. Бо Ісус – голова» (До Ефесян 4:15, СБСМ).

«Адже чоловік є голова дружини, як Христос – Голова Церкви, Він же – Спаситель тіла» (До Ефесян 5:23, Турконяк).

«Він є Головою тіла – Церкви. Він – початок, первонароджений з мертвих, щоб у всьому Він мав першість» (До Колосян 1:18, Турконяк, порівняйте 2:10).

1. Як найвищий авторитет у церкві, Ісус має всю повноту влади. «Тоді, підійшовши до апостолів, Ісус промовив до них: «Мені дана вся влада на небі й на землі» (Матвія 28:18, СБСМ).
2. Як глава церкви, Христос має всю законодавчу владу. Він має право вводити закони, які керують Його церквою та її діяльністю 2.

Він ввів у дію такі закони «конституції»:

a. Умови набуття громадянства: Івана 14:6; Марка 16:16;
b. Вимоги до посадових осіб Царства: 1 до Тимофія 3:1-13; до Тита 1:5-9;
c. Обов’язки громадян: Матвія 5:3-7:27; 1 Петра 2:21;
d. Обов’язки посадових осіб: 2 до Тимофія 4:2; 1 Петра 5:2; Дії 6:1-6;
e. Фінансові закони: 1 до Коринтян 9:1-13; 16:1-2; 1 до Тимофія 5:17-18;
f. Закони дисципліни: 1 до Коринтян 5:1-13; 1 до Солунян 5:12; 1 до Тимофія 5:20;
g. Закони про відновлення в правах тих, що оступилися: Дії 8:18-24; 2 до Коринтян 2:5-11.

Такі можливості в повній мірі показують значення великого повеління Ісуса апостолам – вчити і хрестити народи: «Навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам» (Матвія 28:20, Турконяк, курсив автора). Обіцянка Христа бути з церквою залежала від її послуху цьому наказу.

B. Самоврядування в помісній церкві.

Оскільки церква складається з людей, Христос наділив їх повноваженнями обмеженого самоврядування.

1. Сутність цього самоврядування. Ця влада є демократичною: члени місцевої церковної громади самі звершують її справи. Це видно з положень, наведених у Діях 6:5; 11:29-30; 1 до Коринтян 16:3.

Управління здійснюється через старійшин, яких обирає церковна громада. Старійшини керують нею від імені церкви (порівняйте 1 Петра 5:1-5). (Докладніше про вимоги до старійшин див. 1 до Тимофія 3:1-7 і до Тита 1:5-9).

2. Обмеження влади самоврядування. Самоврядування церковної громади обмежене певними рамками. Громада має право встановлювати правила та приймати рішення лише з тих питань, з яких у Писанні не міститься конкретних вказівок. Наприклад, кількість пресвітерів або дияконів, яких вони обирають, вид церковної будівлі, тощо. Ці моменти мають значення, але не відносяться до категорії тих основоположних, при вирішенні яких необхідно переконатися, що «так сказав Господь». Однак навіть ті питання, вирішення яких Христос залишив на розсуд людей, мають вирішуватися відповідно до духу та вчення Христа. Уайт Хайден у книзі «Церковна політика», розповідаючи про самоврядування у церковній громаді, робить наступний висновок:

«У якому разі і з якими цілями християни мають право голосувати? Вони не повинні голосувати з питань віри, благочестя чи моралі. Істина не може бути встановлена голосуванням. Питання віросповідання, моралі Християнської церкви перебувають у веденні божественної влади і мають регулюватися формулюванням «Так говорить Господь», а не «Так говорить більшість». Однак у тих випадках, коли про віру, благочестя чи моральність не йдеться, у всіх практичних питаннях єдиний спосіб ухвалення рішення – це голосування братства» 3.

VI. Назви Церкви

A. «Церква».

Ця назва зустрічається у Новому Завіті найчастіше. Іноді вона супроводжується вказівкою регіону, де діяла церква. Наприклад: «Церква по всій Юдеї, Галилеї та Самарії» (Дії 9:31, Турконяк) або «Солунській Церкві» (2 до Солунян 1:1). Використання цього терміну без будь-якої уточнюючої фрази наголошує на унікальності такого явища, як Церква. Нічого подібного у тодішньому суспільстві не існувало. Була лише одна Церква, яку створив Христос. Церква могла бути поширена в багатьох країнах і на багатьох континентах, але вона все одно була Церквою. Усі християни були членами цього єдиного тіла (1 до Коринтян 1:2).

B. Церква Божа.

Наступний термін, що найчастіше вживається – «Церква Божа» або «Церкви Божі» (2 до Коринтян 1:1; 1 до Солунян 2:14). Ця назва вказує: Кому належить задум Церкви та його здійснення. Вона також наголошує, що церква належить Богові так само, як і Христові.

C. Дім Божий.

Це ім’я дається в Першому Посланні до Тимофія 3:15 і представляє церкву як сім’ю. Воно нагадує нам про те, що Бог живе у Своїй церкві і Він є Батьком для всіх. Ісус теж живе з нами і чимось подібний до нашого старшого брата. Послання до Римлян 8:17 нагадує: будучи дітьми Божими, ми є спадкоємцями Бога та співспадкоємцями Христа. Послання до Галатів 3:26-27 показує, як ми стаємо синами Божими: «Усі ви – Божі діти через віру в Ісуса Христа. Бо усі, хто хрестилися в Христі, в Христа одяглися» (СБСМ).

D. Храм Божий.

Це формулювання (1 до Коринтян 3:16-17) загострює увагу на тому, що Бог живе у Своєму святому храмі, де Йому поклоняються. Петро наставляє християн: «Немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа» (1 Петра 2:5, Турконяк). Таким чином, церква є духовним храмом з живого каміння (порівняйте до Ефесян 2:19-22). Бог живе в кожному праведному християнині через Святого Духа (Дії 2:38). Якщо людина вірна Христові, Главі, то одного разу вона особисто побачить Його таким, як Він є (1 Івана 3:2). Цього дня Бог з’явиться Своєму народові і житиме з ним (Об’явлення 21:3). Ось у чому полягає велике призначення Церкви.

ПИТАННЯ ДО УРОКУ «ЦЕРКВА»

ПРАВДА або БРЕХНЯ

_____1. Царство Христа духовне, а не світське.
_____2. Церква та Царство – це різні тіла Христові.
_____3. Ісая передбачив, що царство буде встановлено на Сіоні.
_____4. Термін «Церква» завжди стосується місцевих зборів.
_____5. Віра є єдиною вимогою для прийому до Церкви Господа.
_____6. Царство було встановлено на Пасху.
_____7. Церква була заснована Іваном Хрестителем.
_____8. Слово «екклесія» спочатку належало до зборів грецьких громадян.
_____9. Усі християни є членами Церкви Христової.
_____10. Людина може бути врятована, не будучи членом Церкви Христової.

ЗАПОВНІТЬ ПРОПУСКИ

1. Управління церквою у її універсальному сенсі – це __________________________, проте помісна церква має деякі ____________________________.

2. У яких сферах члени церковної громади не повинні голосувати чи встановлювати правила?

___________________________________________________.

3. Назвіть дві з назв церкви і дайте визначення кожної з них.

___________________________________________________.

___________________________________________________.

1 Robert Richardson, Memoirs of Alexander Campbell (Cincinnati: Standard Publishing Co., 1890, Vol. I), с. 258.
2 Don DeWelt, The Church in the Bible (Joplin, MO: College Press).
3 Там само.