«І ти назвеш Його ІСУСОМ, бо Він спасе людей від їхніх гріхів» (Матвія 1:21, СБСМ1). Таким чином ангел Господній повідомляє Йосипу про Ісуса, Його ім’я та Його місію. Ісус є грецьким еквівалентом єврейського імені «Єшуа», що означає «Єгова є спасіння». Слово «Ісус» означає «Спаситель», що влучно описує Його роботу зі спасіння людей від їхніх гріхів (Луки 19:10).

Титул Христос або Месія означає «помазаник». Він визначає Ісуса як виконавця месіанських надій євреїв у Старому Заповіті. Таким чином, ім’я Ісус Христос означає, що Він – Месія, який прийшов на землю, щоб врятувати втрачене людство.

I. Ісус, Син Божий

З цього випливає логічне питання: Хто цей Ісус, цей Месія? Є багато відповідей. Деякі євреї вважали Його сином Марії та Йосипа (Марка 6:3, Матвія 13:55). Вороги називали Його «обманщиком» (Матвія 27:63, СБСМ). Але інші вважали Його за пророка (Івана 6:14). В наш час деякі люди говорять, що Він був просто людиною, хоча і жив більш праведним життям, ніж інші люди.

Що з цього приводу говорить Біблія? Що сказав Ісус? Що сказали апостоли, які знали Його краще за всіх?

ІВАН ХРЕСТИТЕЛЬ СКАЗАВ, ЩО ІСУС – СИН БОЖИЙ. «Я це бачив і свідчу, що Він і є Син Божий» (Івана 1:34, СБСМ).

МАРК СКАЗАВ, ЩО ІСУС – СИН БОЖИЙ. «Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого» (Марка 1:1, СБСМ).

ПЕТРО СКАЗАВ, ЩО ІСУС – СИН БОЖИЙ. «І відповів Йому Симон (якому Ісус дав ім’я Петро): Ти – Христос, Син Бога Живого» (Матвія 16:16, СБСМ).

ПАВЛО СКАЗАВ, ЩО ІСУС – СИН БОЖИЙ. «Та коли настав час, Бог послав Сина Свого, Який був народжений від жінки і жив за Законом» (До Галатів 4:4, СБСМ).

ЯНГОЛ ГАВРИЇЛ СКАЗАВ, ЩО ІСУС – СИН БОЖИЙ. «…То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим» (Луки 1:35, СБСМ).

БІСИ СКАЗАЛИ, ЩО ІСУС – СИН БОЖИЙ. «Що Тобі треба від нас, Сину Божий?» (Матвія 8:29, СБСМ).

ІСУС СКАЗАВ, ЩО ВІН – СИН БОЖИЙ. «Тоді первосвященик знову запитав Його: «Ти Христос, Син Благословенного Бога?». Ісус відповів: «Так, Я» (Марка 14:61-61а, порівняйте Матвія 26:64; Івана 10:36).

Головне свідоцтво належить БАТЬКУ, який сказав: «Це Син Мій улюблений, Який догодив Мені» (Матвія 3:17, СБСМ, порівняйте Матвія 17:5).

Божественні сили та якості, властиві Ісусу. На додачу до наведених вище свідчень про божественність Христа сказано, що Він має сили і якості, які належать лише Богові.

1. Христос має силу творити. Біблія говорить, що сила творити – прерогатива Бога (Буття 1:1; Ісаї 48:12-13). Тим не менш, в багатьох місцях Євангелія та сама сила приписується Ісусу (Івана 1:1-3; До Ефесян 3:8-11; До Колосян 1:16-17).

2. Христос має владу прощати гріхи. Це виняткова влада Бога. Однак, в Євангелії від Луки 5:20-25, Ісус стверджує, що Він має владу прощати гріхи і демонструє це, зцілюючи паралізованого.

3. Христос гідний поклоніння. Поклонятися потрібно тільки Богу. Тим не менш, Батько надає цю честь Ісусу: «Отець нікого не судить. Він віддав право судити Сину Своєму, щоб усі люди шанували Сина, як вони шанують Отця. Людина, яка не шанує Сина, не шанує й Отця, Котрий послав Його» (Івана 5:22-23, СБСМ).

Ці сили та почесті належать Христові, тому що Він «Єдинородний Син, Який у лоні Отця» (Івана 1:18, НУП). Зверніть увагу: коли Ісус говорив з людьми про Бога, Він ніколи не звертався до Батька від імені всіх: «Наш Батько». Він завжди говорив: «Мій Батько», підкреслюючи тим самим своє особливе становище. (У Євангелії від Матвія 6:9 Ісус використовує термін «Отче наш», але в контексті молитви, даної учням.) Христос ніколи не ставив себе нарівні з іншими людьми.

Ісус – не звичайна людина. Він – єдинородний Син Божий. Він прийшов на землю і жив серед людей. Але Він є і завжди був унікальним – Син Божий.

II. Титули, які вказують на Його служіння та статус

Десь я прочитав, що в Біблії згадуються 254 титули Ісуса. Діамант має багато граней, і кожна з них відображає якусь нову сторону дорогоцінного каменю. Подібно до діаманта, на Ісуса можна дивитися з будь-якого боку Його життя і бачити нову красу, що відображає Його велич і любов до людини.

Ми дослідимо лише деякі з безлічі граней життя Вчителя.

А. Ісус – наш Спаситель.

Словник визначає Спасителя як того, «хто рятує чи звільняє». Ця грань життя Ісуса сяє найяскравіше.

Янгол сказав Йосипу: «Назвеш Його Ісусом, бо Він спасе людей від їхніх гріхів» (Матвія 1:21, СБСМ). Янгол Господній сказав пастухам: «Сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель – Христос Господь» (Луки 2:11, СБСМ). «Бо ж Син Людський прийшов, щоб розшукати і спасти те, що було загублене» (Луки 19:10, СБСМ) – резюмував Ісус свою місію на землі.

У Посланні до римлян 5:6-8 говориться, що Бог показав Свою любов до людства, пославши Христа на смерть заради спасіння людей, немічних і грішних, які не заслуговують на спасіння. 1 Петра 1:18-19 говорить, що людина була викуплена, відкуплена і врятована від рабства не сріблом чи золотом, «а дорогоцінною кров’ю чистого і непорочного Ягняти» (СБСМ).

Вілліс Р. Хотчкісс, місіонер в Африці, довго і безуспішно шукав у місцевих прислівниках слово, яке виражало б ідею Спасителя. Одного разу у селищі стався великий переполох. Хотчкісс пробрався крізь людей, що стовпилися, і побачив їхнього одноплемінника з кривавими ранами на тілі. Чоловік схвильовано розповідав, що йому вдалося вирватися з кігтів лева, і промовив слово, яке означає того, хто його врятував.

Хотчкісс записав це слово і найближчої неділі згадав його в проповіді про Ісуса як про Спасителя. Після служби люди сказали: «Тепер ми розуміємо, що Ісус помер, щоб врятувати нас від гріха та сатани. Це те, що ти намагався нам сказати протягом стількох місяців».

Хотчкісс каже: «Я прожив в Африці чотири роки. Зазнав 30 нападів лихоманки, був атакований левами та носорогами, кілька разів був у полоні ворогуючих племен, більше року не бачив шматка хліба. Але можу сказати, що я готовий пройти через усі ці випробування знову, щоб мати щастя принести слово «Спаситель» і висвітлити Ним морок життя людей у Центральній Африці».

Деякі хибні релігії обіцяють своїм послідовникам надії на порятунок через жорстоке поводження з власним тілом або через дотримання певних моральних принципів. Слабкі надії! Люди не здатні врятувати себе. Велич християнства в тому, що врятувати нас може тільки Бог у Своїй любові: «Він урятував нас, і це сталося не через те, що ми зробили в праведності, а завдяки Його милосердю. Він спас нас омовінням, в якому люди народжуються знову й оновлюються завдяки Святому Духові. Він щедро пролив на нас Святий Дух через Ісуса Христа, Спасителя нашого» (До Тита 3:5-6, СБСМ).

Лише християнство має Спасителя! Ось чому ми вважаємо християнство єдиною істинною релігією.

В. Ісус – наш Господь.

Слово «Господь» найповніше висловлює переконання перших християн. Петро проголосив, що Бог зробив Ісуса ГОСПОДОМ і Христом (Дії 2:36). У Діях 10:36 Петро говорить, що Христос є «Господь усіх».

Павло заявляє, що ми повинні «визнавати Ісуса ГОСПОДОМ» (Римлян 10:9, СПД). Віруючий сповідує Ісуса своїм Спасителем, своїм Месією чи Христом, але особливо – своїм Господом! У посланні до Филип’ян 2:9-11 Павло пояснює: «Через те Бог возніс Його і звеличив до таких висот і дав Йому ім’я, яке є найважливішим від будь-якого іншого імені, щоб усі, хто знаходиться на небі, на землі і під землею, схилили коліна на славу імені Ісусового. І щоб усі уста проголошували, що Ісус Христос – Господь на славу Бога Отця» (СБСМ).

Термін «Господь» вказує на верховну владу Христа над Його послідовниками – церквою (До Колосян 1:18). Він – Пан, християнин – Його слуга. Термін «Спаситель» свідчить про те, що Христос зробив і робить для віруючого. Термін «Господь» відображає те, що віруючий повинен РОБИТИ для Христа, свого Спасителя. Багато людей люблять читати і слухати, що Ісус зробив для них. Але часто їх не хвилює, чого Христос очікує і вимагає від них натомість. Якщо Христос не Господь всього, Він не буде нашим Господом! Ісус сказав: «Чому ви звертаєтеся до Мене: «Господи, Ти – Господь наш», – але не робите того, про що Я кажу?» (Луки 6:46, СБСМ). Слід виділити цю межу наших стосунків із Ісусом.

С. Ісус – наш Посередник.

Функція посередника полягає у примиренні двох сторін, вороже налаштованих одна до одної. Посередник намагається привести їх до гармонії та злагоди. Писання вчить, що людина у гріху ворогує з Богом, відчужена від Нього і не має надії. Христос прийшов і помер, щоб встановити мир між Богом і людиною, будь то юдей чи поганин: «Він примирив ці два народи з Богом в одному тілі через Свою смерть на хресті і так Він припинив ворожнечу між ними» (До Ефесян 2:16, СБСМ).

Христос помер на хресті, щоб усунути велику перешкоду між Богом і людиною – ГРІХ. Прийнявши прощення, запропоноване Ісусом через Євангеліє, людина може примиритися і стати єдиною з Богом.

Тільки Христос був здатний усунути цю перешкоду, оскільки Він був без гріха. Ніхто не міг померти за чужі гріхи, доки сам був грішний. Вірно також і те, що лише Ісус може бути Посередником між Богом та людиною. Павло каже: «Існує лише один Господь і лише один посередник між Богом і людьми – Ісус Христос» (2 Тимофію 2:5, СБСМ). Ісус говорить: «Ніхто не прийде до Отця інакше, як через Мене» (Івана 14:6, СБСМ).

Посередник повинен знати обидві сторони та піклуватися про добробут кожної. Ісус, «бувши в образі Божому» (До Филип’ян 2:6, КІП), повністю розумів волю Батька. Щоб знати і розуміти людей, Він прийшов на землю (До Євреїв 2:17-18; 4:15-16).

Тепер Він є досконалим і єдиним Посередником між Богом і людиною.

D. Ісус – наш Пророк.

Якщо розглядати діяльність Ісуса у всій повноті, то вона поділяється на три Його служіння: пророка, священника та царя.

Старозавітній пророк є людиною, яка говорить від імені Бога. Наприклад, Амос не був ні сином, ні учнем пророка: він був селянином. Але «взяв мене Господь від отари, і промовив до мене Господь: Іди, пророкуй Моєму народові Ізраїлеві». Тож зараз ти послухай слово Господа» (Амос 7:14-16). Пророки озвучували Божу волю з питань, які є актуальними для суспільства. Вони також були провісниками, які пророкували майбутні події.

Старий Завіт точно вказує на одного великого пророка, який стане віщувати Бога на землі. У Повторенні Закону 18:15 Мойсей відкрив: «Господь Бог твій піднесе з-поміж твоїх братів-ізраїльтян пророка такого, як я. Слухайтеся його» (СБСМ). Петро повідомляє нам, що цим пророком був Ісус (Дії 3:19-26).

У Посланні до євреїв 1:1-2 говориться, що в інші часи Бог передавав Свою звістку людині багатьма способами, але «останніми днями Він знову говорив до нас через Сина Свого» (СБСМ). Ісус прийшов стати божественним Вчителем і відкривати волю Бога для людини.

Ісус говорив переконливо, і люди усвідомлювали, що Він говорив від імені Бога: «Натовп був вражений Його наукою, оскільки Він навчав їх як людина, яка має владу, а не як їхні книжники» (Матвія 7:28-29, СБСМ). Він говорив просто і ясно, «величезний натовп слухав Ісуса з задоволенням» (Марка 12:37, СБСМ). Всі погодилися, навіть Його вороги, що «Ніхто досі не говорив так, як цей Чоловік» (Івана 7:46, СБСМ).

Після того, як Він повернувся на небо, пророче служіння Ісуса продовжив Святий Дух. Ісус сказав учням у ніч перед смертю: «Та й Помічник, Дух Святий, Якого Отець пошле в ім’я Моє, навчить вас усього. Він нагадає вам усе, що Я казав» (Івана 14:26, СБСМ).

Читаючи Новий Завіт, ми можемо прийняти з вірою та повною впевненістю: це є Божим посланням для нас. Ісус, великий Божий пророк, сказав: «Те, чого Я навчаю, належить не Мені. Моє вчення йде від Того, Хто послав Мене» (Івана 7:16, СБСМ). «Я розповідаю вам про те, що бачив в Отця Свого» (Івана 8:38, СБСМ).

Е. Ісус – наш Первосвященник.

Священник був служителем чи лідером будь-якої релігії, будь то поганська (Дії 14:13), чи біблійна (Матвія 8:4). Первосвященник був лідером серед священників. У Посланні до Євреїв Ісус десять разів згадується як наш первосвященник. Христос зображений як істинний первосвященник, прообразом якого був Аарон. Усі християни – «святий народ» (1 Петра 2:9).

Його обов’язки перераховані в Посланні до євреїв 5:1: «Кожного первосвященника обирають з-поміж людей. І призначення його – допомогти людям в тому, що вони мають робити для Бога, а також нести Йому дари й пожертви за гріхи» (СБСМ). Функція первосвященика в період Мойсея полягала в тому, щоб керувати поклонінням Єгові у Храмі та приносити жертви Богові від імені народу. Первосвященник Аарон, будучи грішною людиною, повинен був спочатку принести жертву за власні гріхи і гріхи своєї сім’ї (Левит 16). Потім він вдруге входив у Святе Святих, окроплюючи кров’ю Престол умилостивлення за гріхи Ізраїлю. Цією дією гріхи Ізраїлю накопичувалися рік за роком, доки не прийшов Христос, «Ягня Боже», щоб повністю взяти на Себе гріхи людей (До Євреїв 10:1-4).

1. Ісус призначений Первосвященником.

У Посланні до євреїв 5:4-6 автор пише, що Ісус був поставлений Первосвященником Самим Богом: «І ніхто не може сам собі надати цю велику честь – бути первосвященником. Він має бути покликаний Богом, як то було з Аароном. Так само й Христос не обрав Самого Себе, щоб одержати цю славу стати первосвященником, то Бог зробив це, сказавши Йому: «Ти – Син Мій, сьогодні Я став Твоїм Отцем». Те ж говориться і в іншому місці Святого Писання: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек». Давид говорить про це у Псалмі 110:4 (СБСМ).

Цікаво відзначити, що Ісус не є первосвящеником за чином Аарона. Аарон походив із роду Левія – коліна священнослужителів. Автори Нового Завіту кажуть, що Ісус був «з родини Давидових нащадків» (Луки 2:4; порівняйте Марка 11:10; Матвія 21:9). Яким чином Ісус міг стати первосвященником, якщо він походив з Юдиного племені, тобто був нащадком царського роду? Відповідь слід шукати в тому, що Ісус є первосвященником за чином Мелхіседека (До Євреїв 6:20; 7:15-17). Мелхіседек був царем Салиму і священником Бога Всевишнього (До Євреїв 7:1-4), тобто був поставлений на служіння самим Богом.

2. Його підготовка.

Підготовка Ісуса до того, щоб стати нашим великим первосвященником, почалася, коли Він залишив славу Небес і прийшов на землю, щоб стати єдиним з тими, кого Він представляє (До Филип’ян 2:5-8).

Послання до Євреїв 2:14 каже, що Ісус розділив життя «плоті і крові» так само, як і ми. У Євреїв 4:15 Його підготовка продовжується, оскільки Він «у всьому, як і ми, був випробуваний, але не згрішив». Частину Його підготовки до великого служіння видно в Посланні до Євреїв 5:8, де ми читаємо, що Він навчився послуху через Свої страждання. Щоб бути посередником між Богом і Людиною, Ісус повинен був «уподібнитись до Своїх братів, щоб бути милосердним і вірним Первосвященником перед Богом та здійснити примирення за гріхи народу. І оскільки Він Сам страждав, зносячи випробування, то може допомогти й тим, хто також зносить випробування» (До Євреїв 2:17-18).

Він знає, що в людському досвіді немає нічого, окрім гріха. Сьогодні наш вірний і милостивий первосвященник служить перед Богом від імені Свого народу, одержимого гріхом і неміччю (До Євреїв 4:15-16; До Римлян 8:33-34).

3. Його жертва.

Коли Аарон чинив спокуту гріхів Ізраїлю у Старому Завіті, він використовував для жертвопринесення кров биків та козлів. Але коли Ісус, наш Первосвященник, приніс Свою жертву Богові, Він приніс у жертву Себе. «Але коли Христос прийшов як Первосвященнник благ, які зараз маємо, через величнішу й досконалішу нерукотворну Оселю, яка не є частиною цього творіння, Він увійшов не з кров’ю козлів і телят, але раз і назавжди увійшов до Святая Святих із власною кров’ю, отримавши таким чином вічне визволення» (До Євреїв 9:11-12).

З Писання ми відзначаємо наступні факти:

а. Скінія, в якій Христос приніс Свою жертву, не була наметом у пустелі чи храмом у Єрусалимі. Спокута була здійснена не в Святому Святих у Єрусалимі, а на самих Небесах у присутності Бога (До Євреїв 9:24).

в. Його жертовник був не мідним у дворі Храму, а грубим хрестом на Голгофі.

с. Його жертвою була кров не козлів і тільців, а Його власна: «дорогоцінною кров’ю чистого і непорочного ягняти – кров’ю Христа» (1 Петра 1:19, СБСМ). Він є жертвою і жертвуючим (Івана 10:17-18).

d. Значення Його жертви. Щорічне жертвопринесення, яке вчиняв Аарон у День викуплення, не усувало гріха (До Євреїв 10:4). Однак, коли Ісус приніс Свою жертву, Йому не потрібно було приносити Себе в жертву з року в рік, інакше «мусив би приносити Себе в жертву багаторазово від самого сотворіння світу. Ні, Христос прийшов один раз на прикінці часів, щоб знищити гріх, принісши Себе в жертву» (До Євреїв 9:26, СБСМ). Ісус раз і назавжди приніс жертву, яка поклала край тваринним жертвоприношенням і назавжди усунула гріх, уможлививши вічне викуплення через Його кров.

F. Ісус – наш Цар.

1.Ісусу передрікали, що він буде Царем.

Третя велика іпостась Христа, Царська, була пророкована Єремією: «Час настає, – каже Господь, – коли Я вирощу з коліна Давидова праведний «Парост» – Царя, Який мудро царюватиме, Який справедливість і праведність чинитиме в цім краю» (Єремії 23:5, СБСМ, порівняйте Захарії 6:13).

Його царювання виходило від Бога, але через родовід царя Давида. Гавриїл каже Марії: «Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида» (Луки 1:32, СБСМ). Бог обіцяв Давидові, що з його насіння з’явиться той, хто встановить царство, яке існуватиме вічно (2 Самуїла 7:12-13). Це сталося в Ісусі.

2. Христос стверджував, що Він Цар.

Після Свого хрещення Він почав проповідувати, що Царство Небесне близьке. У Євангелії від Матвія 16:28 Ісус пророкував: «Дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Сина Людського, Який йтиме в Царстві Своєму» (СБСМ). Коли Пілат запитав Ісуса: «Ти – Цар юдейський?», Він відповів: «Ти сам це сказав» (Луки 23:3, СБСМ).

3. Природа Його Царства.

В Івана 18:36 Ісус говорить Пілату: «Моє Царство не належить цьому світові. Якби воно належало, то слуги Мої воювали б так, щоб не виданий би Я був юдеям. Та Царство Моє не звідси» (СБСМ).

Царство Ісуса є духовним царством (порівняйте До Римлян 14:17; До Євреїв 1:8-9). Христос справді Цар. Він Цар істини; Цар порятунку; Цар світу; Цар праведності. Він керує серцями людей з великою метою спасіння їхніх душ.

4. Тривалість Його правління.

Гавриїл сказав Марії: «Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця» (Луки 1:33, СБСМ). Петро закликає всіх християн бути старанними в утверджуванні свого покликання та обрання: «І будете ви жаданим гостем у вічному Царстві Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа» (2 Петра 1:11, СБСМ). Христос продовжує Своє посередницьке правління, оскільки прагне врятувати людство, що заблукало. Його місія вічна, і одного разу ми побачимо Його, увінчаного царською короною з безліччю дорогоцінного каміння, і дізнаємося, що Він воістину Цар царів і Господь господ (Об’явлення 19:12,16).

Питання до уроку «Ісус Христос»

ПРАВДА або БРЕХНЯ

_____1. Ім’я Ісус означає Спаситель.
_____2. Ісус не стверджував, що Він є Син Божий.
_____3. Термін Господь говорить про те, що Ісус зробив для нас.
_____4. Посередник це той, хто примиряє дві сторони.
_____5. Пророк є тим, хто передає Боже послання людям.
_____6. Христос є пророком, як і Мойсей.
_____7. Головним обов’язком первосвященика було жертвоприношення за гріх.
_____8. Ісус був первосвящеником за чином Аарона.
_____9. Старозавітні пророки озвучували Божу волю і пророкували майбутні події.
_____10. Ісус буде Царем вічно.

ЗАПОВНІТЬ ПРОПУСКИ

  1. Назвіть дві здібності Бога, які також має Ісус.
    а _____________________________________________
    b ______________________________________________.
  2. Перелічіть три відмінності між жертвою Аарона і жертвою Ісуса.
    а ______________________________________________
    b ______________________________________________
    c ______________________________________________
  3. Хто першим робить крок до примирення: Бог чи людина? (2 До Коринтян 5:18-20; До Ефесян 2:14-18).
    ___________________________________________________________________________________
    ___________________________________________________________________________________

1 За умовчанням біблійні цитати наведені за перекладом І. Огієнка. Інші переклади позначені наступним чином: СБСМ (Свята Біблія сучасною мовою, переклад Міжнародної Біблійної Ліги), КІП (Біблія в перекладі П. Куліша та І. Пулюя), СПД (сучасний переклад Г. Деркача), НУП (Новий переклад Ю. Попченка).