Людина, за своєю природою, з небажанням думає про розплату за гріхи. Їй набагато більше подобається думати про Божі благословення та нагороди, але не про Його покарання. Внаслідок цієї обставини люди придумали безліч схем, щоб уникнути страждань за непрощені гріхи. Деякі думають, що пекло – це лише стан дискомфорту, який людина відчуває, коли її мучить совість, коли вона чинить неправильно. Інші стверджують, що пекло, яке на нас чекає, буде тут, на землі. Дійсно, людина здатна сама створити собі пекло ще в земному житті. При цьому вона думає про рай на землі. Але зверніть увагу: про пекло розповідають ті самі Писання, які говорять про небеса. Якщо нам не судилося знайти рай тут, на землі, то, значить, і пекло чекає на нас десь в іншому місці.

Відразу скажемо: Бог не хоче, щоб хтось із Його дітей ввійшов у пекло. Господь «довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття» (2 Петра 3:9 UТТ). Людина може уникнути пекла, оскільки Бог у Своїй любові та милості приготував шлях спасіння. Цей шлях лежить через Ісуса Христа (До євреїв 2:14-15; пор. Івана 14:6). «Кожен грішник, що йде в пекло, проходить тілом Ісуса Христа, топче «кров завіту» ногами своїми і не звертає уваги на хрест, який, як маяк, попереджає людину про небезпечний шлях. Якщо ти потрапиш у пекло, мій грішний друже, не звинувачуй Бога чи Його Сина» 1. Всі зусилля Бога спрямовані на те, щоб врятувати людину від пекла, щоб загубленій людині не було кого звинувачувати, крім самої себе.

І. Що таке пекло?

Перше питання, на яке слід знайти відповідь, це: що таке пекло? Біблія має чотири слова, які перекладаються як пекло. Їх значення допоможуть прояснити біблійне вчення про пекло.

А. Слова, які перекладаються як «пекло».

1. Шеол.

У Старому Завіті єврейське слово «шеол» кілька разів перекладається як «пекло» (див. Псалом 9:18, Псалом 15:10, Йона 2:3 UBIO). У Бутті 37:35 це ж слово так само перекладено як «пекло». У Числах 16:30 «шеол» перекладається як «яма».

Іноді сенс цього слова сприймається як «покарання», але переважно «шеол» використовується як синонім слова «могила» чи ширше – «оселя мертвих». Наприклад, у Псалмі 15:10, який є пророцтвом про Ісуса, говориться: «Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!» (UBIO). Петро цитує це в Дії 2:31, маючи на увазі тимчасове житло Ісуса між Його смертю і Його воскресінням. Багато сучасних перекладів Біблії використовують слово «шеол» замість «пекла» у більшості згадок у Старому Завіті.

2. Країна мертвих.

Ця фраза у Новому Завіті є синонімом слова «шеол» у Старому Завіті. Петро говорить про воскресіння Христа: Він не був залишений у країні мертвих і Його тіло не побачило тління (див. Дії 2:31). Тут апостол використовує грецьке слово «гадес» для перекладу єврейського слова «шеол». Фраза «країна мертвих» буквально означає «невидимий, закритий світ» (див. Матвія 11:23; 16:18; Луки 16:23; 1 До коринтян 15:55).

3. Тартар.

Це слово з’являється один раз у Новому Завіті у 2 Петра 2:4: «Адже якщо Бог не пощадив ангелів, які згрішили, а передав їх кайданам мороку, відправивши до Тартару, щоб зберегти для суду…» (UNT). Тартар може бути особливим місцем «у вічних кайданах під мороком», приготованим для «ангелів, які не втримали свого початкового стану, але покинули своє житло» (Юди 6 UNT). Чи є ця в’язниця для занепалих ангелів тим самим, що й пекло, неясно. В античній міфології тартаром називалася безодня в надрах землі, куди Зевс скинув титанів. У зв’язку з цим дехто вважає, що тартар – частина світу мертвих, куди потрапляють нечестиві язичники.

4. Геєна.

Це слово є поєднанням двох арамейських слів: «ге» перекладається як «долина» і «Гінном», яке, очевидно, було ім’ям людини, якій ця місцевість належала. У Новому Завіті слово «геєна» – безпосередній синонім слова «пекло», його уособлення. 11 разів слово «геєна» використовує Сам Ісус (див. Матвія 5:22, 5:29, 5:30, 10:28, 18:9, 23:15, 23:33; Марка 9:43, 9:45, 9:47; Луки 12:5), один раз – Яків, брат Господа (див. Якова 3:6). У всіх випадках це слово стосується місця майбутнього покарання.

Чому Ісус використовував назву долини в Палестині як назву місця покарання безбожних? Відповідь на це питання ми знайдемо під час невеликого екскурсу в історію.

В. Історія долини Гіннома.

Бажаючи догодити своїм дружинам-іноземкам, «Соломон збудував жертівника для Кемоша, моавської гидоти, на горі, що навпроти Єрусалиму, та для Молоха, гидоти аммонських синів» (3 Царів 11:7 UBIO) зробивши таким чином ідолопоклонство офіційною релігією. Пізніше, за царів Ахази, Манасії та Амоні, долина Гіннома стала місцем проведення жорстоких обрядів язичницьких жертвоприношень Молоху (див. 2 Хронік 28:13; 33:1-9, 21-25). Статуя Молоха була гігантською порожньою мідною фігурою, що має тіло людини і голову бика. Вогонь, запалений усередині статуї, розпалював її до червоного. Під грім барабанів, що заглушав крики немовлят, жерці клали нещасних дітей у руки ідолу. Про ритуали спалення дітей сказано, зокрема, у Повторенні Закону 12:31.

Цей жахливий обряд був мерзенний для Бога. Коли на престол зійшов цар Йосія, він припинив безбожне поклоніння: убив ідолопоклонників-священиків, зруйнував жертовники і повністю знищив долину (див. 4 Царів 23:1-20). «І знищив перед своїм обличчям жертовники ваалів і високі місця, що над ними, і вирубав священні гаї, різьблені й литі божища розбив і розтер, викинув на поверхню гробниць, тих, хто їм приносив жертви. Він спалив на жертовниках кості жерців, і очистив Юду та Єрусалим» (2 Хронік 34:4-5 UТТ).

«Долина Гіннома стала уособленням жаху, оскільки спочатку там відбувалися жертвопринесення Молоху, а потім звозилися нечистоти та трупи страчених. Щоб уникнути зарази, все це кидалося у вогонь, який постійно горів. Тому місцевість і отримала прізвисько долини вогненної і стала служити образом вічної муки грішників» 2.

Таким чином, долина Гіннома стала асоціюватися в пророцтві з карою, яка спіткає народ за відступництво та поклоніння ідолам (Єремії 7:31-32). Коли Ісус хотів розповісти своїм учням, яким буде пекло, Він вказав на долину Гіннома і сказав: «Пекло буде таким». Це була найнаочніша ілюстрація. Ось чому слово «геєна» перекладається як «пекло» і належить до майбутнього покарання безбожних.

ІІ. Природа пекла

А. Опис пекла Ісусом.

Одинадцять разів у синоптичних Євангеліях Ісус говорить про природу пекла. Син Божий називає пекло місцем безкрайньої нескінченної пітьми (див. Матвій 25:30), де «геєна вогненна» (Матвія 18:8-9) палахкотить «вогнем вічним» (Матвія 25:41), «вогнем невгасимим» (Марка 9 :43). Пекло – це місце «вічного покарання» (Матвія 25:46), «плачу і скреготу зубів» (Матвія 8:12), де черв’як не гине і вогонь не гасне (див. Марка 9:48). Це місце великого гніву і великої печалі для безбожних: ті, хто потрапить у пекло, будуть вигнані з присутності Христа (див. Матвія 7:23; пор. 2 До солунян 1:9).

В. Інші описи пекла в Новому Завіті.

Яскравий образ пекла створює апостол Петро. У різних перекладах 2 Петра 2:17 пекло зображується як «морок темряви», тобто безпросвітна, непроглядна, повна темрява. У Посланні Юди 13 говориться про грішників, яких чекає «чорна темрява» (пор. Юди 6).

Автор Послання до євреїв попереджає нас в 10:26-27: «Адже коли ми добровільно грішимо після того, як одержали пізнання істини, то за гріхи немає більше жертви, а є якесь страшне очікування суду і палаючого вогню, що має пожерти противників» (UТТ). У тому ж розділі та у вірші 39 він називає долю безбожних «загибеллю». Пекло також називають «озером, що горить вогнем і сіркою» (Об’явлення 21:8; 20:10; 19:20). У зв’язку з цим пекло називається другою смертю – вічною смертю для тих, хто відкидає Євангеліє (див. Об’явлення 20:6, 14; 21:8). Праведникам же обіцяно: «Переможець не зазнає шкоди від другої смерті» (Об’явлення 2:11 UТТ).

Іншими описами пекла в Новому Завіті є «Лють і гнів. Страждання і горе» (до Римлян 2:8-9); «смерть» (до Римлян 6:21); вічна смерть «від Господньої присутності та від слави Його могутності» (2 До солунян 1:9 UТТ; пор. До филип’ян 3:19).

С. Значимість створених образів.

Біблійна розповідь про небеса наповнена чудовими картинами: вулиці із золота, брами з перлів, стіни з яшми. Бог використав усі засоби, щоб переконати людей прагнути неба. З іншого боку, коли Біблія говорить про пекло, вона використовує найстрашніші та найжахливіші поняття, які відомі людині. Для опису пекла Бог вибрав два образи, яких боїться більшість людей – вогонь і повну темряву.

1. Вогонь.

Коли ми близько підходимо до полум’я, що горить, ми відразу ж відхитуємося, відчуваючи нестерпний біль. Думка про те, що нас спалять, викликає здригання. Люди давнини знали, що страта через спалення живцем – найжорстокіша і болісна. Ми не знаємо, чи буде пекельний вогонь справжнім вогнем, яким він є тут, на землі. Якщо пекельний вогонь має якусь іншу природу, то, очевидно, він принесе страждання таке ж чи гірше.

2. Темрява.

Бог поселив у підсвідомість людини страх «темряви зовнішньої»: люди сприймають темряву як щось вороже, звідки слід очікувати небезпеку.

Поділюсь власними враженнями. Якось я відвідав Мамонтові печери в Кентуккі. Гід повів нас на екскурсію у глибини землі. Ми забиралися все далі й далі, і через деякий час опинилися в залі; десь було чути шум підземної річки. Гід запропонував трохи відпочити та поцікавився, чи знаємо ми, що таке темрява. Ми ствердно відповіли, на що наш гід сказав, що хоче показати нам – що таке справжня, абсолютна пітьма. Після цих слів він клацнув тумблером і освітлення зникло. Кілька хвилин ми веселилися, намагаючись побачити хоч щось. Однак незабаром примовкли: темрява здавалася відчутною. Вона буквально огортала нас і холодом просочувалася в душу, перетворюючись на страх. Раптом я подумав: ось так, напевно, і виглядає повна, гнітюча пітьма пекла! Я намагався відігнати цю думку, але прийшла інша: а якщо лампи не ввімкнуться знову? Адже ми ніколи не зможемо вирватися з цього лабіринту! Почало тиснути серце. Важко описати, яку радість та полегшення я відчув, коли гід натиснув на вимикач, і зал знову залило світло!

Деякі запитують, як у пеклі одночасно можуть бути вогонь і темрява. Я не намагаюся узгодити ці два поняття, тому що насправді про природу пекла ми знаємо дуже мало. Припускаю, що Бог використовує всі доступні людині емоції, щоб допомогти їй зрозуміти, яке жахливе місце – пекло, і привести її до рятівної думки: уникнути пекла, прийнявши Ісуса як свого Спасителя.

ІІІ. Існування пекла

І Сам Господь, і апостоли за допомогою Писання наводять безліч свідчень про існування місця, званого пеклом, куди відправляться грішники, завершивши земне життя. Однак у наш вік безвір’я та скепсису багато людей відкидають ідею місця майбутнього покарання нечестивих. У цьому плані характерна книга «Переконання 700 служителів» 3, яку написав Джордж Герберт Беттс, професор Північно-Західного університету в Чикаго. В основу книги лягли результати анкети, на яку відповіли 700 осіб, які мають безпосереднє відношення до християнського служіння. Серед них було 200 студентів із п’яти духовних шкіл. Одне з питань, яке доктор Беттс поставив студентам, звучало так: «Чи вірите ви, що пекло існує як реальне місце?». Відповіді потенційних релігійних лідерів розділилися в такий спосіб: 76 % відповіли «ні», 13 % не були впевнені, і лише 11 % твердо вірили у існування пекла.

Однак є, як мінімум, три причини вірити в пекло як у вічну долю нечестивих.

А. Цього вимагає логіка.

Навіть якби в Писанні йшлося тільки про рай, логічні міркування все одно привели б людину до висновку про існування пекла, бо, з погляду здорового глузду, не може бути раю без пекла. Якщо небеса є святим місцем, де мешкають праведники, то має бути місце, куди йдуть нечестиві. Якби всіх злодіїв помістили на небо, воно незабаром перетворилося б на пекло. Щоб сучасне місто було чистим і здоровим, у ньому мають бути спеціально обладнане сміттєзвалище і правильно зроблена каналізація. Так само, якщо небеса мають бути чистими, то нечисті мають бути поміщені десь у іншому місці. Це місце в Біблії називається пеклом.

В. Цього вимагає справедливість.

Англійський юрист Вільям Блекстон писав: «Там, де немає покарання, закон недійсний». Отже, «якщо немає ні пекла, ні покарання, то немає і закону, бо закон без покарання недійсний». А якщо немає закону, тоді і гріх не існує, оскільки «відсутність закону не бачить його порушень» 4.

Факт номер один – у Біблії записано Закон Божий. Факт номер два – люди порушують встановлені Богом закони та грішать, тим самим приносячи у світ багато страждань та зла. Розумний висновок у тому, що має бути покарання за гріх. Бог і праведний, і розумний, і Його Слово проголошує, що за непрощений гріх є покарання – пекло.

Є ще одна причина, через яку справедливість вимагає наявності і суду, і існування місця покарання. Ця причина – безкарність тяжких гріхів, зокрема злочинів. Як ілюстрацію можна навести статтю в чиказькій газеті від 24 липня 1943 р. з таким заголовком: «Половина з 5133 вбивств, скоєних у місті з 1925 р., залишається нерозкритою» 5. Автор статті акцентує увагу читачів на тому, що розкриття вбивств, скоєних у певний період часу, становило приблизно 50 %. Це означає, що більшість найтяжчих злочинів вже ніколи не будуть розкриті, і вбивці не будуть покарані тут, на землі! Невже ці злочинці ніколи не будуть засуджені? Чи буде праведний Бог і надалі дозволяти людям трясти кулаками перед Його обличчям, порушувати Його закони і ніколи не платити за свої гріхи? Ні, якщо Бог праведний і всемогутній! І такий Він є. Тому ми робимо висновок, що справедливість вимагає існування пекла для покарання грішників, які уникли покарання в цьому житті.

С. Об’явлення говорять про це.

Ми вже наводили багато місць Писання, що говорять про реальність пекла, про жахіття, які чекають там на людей. Одинадцять разів наш Господь говорить про геєну. Для людини, яка вірить, що Біблія є Словом Божим, не може бути жодних сумнівів у тому, що є місце, куди потраплять нечестиві наприкінці свого життя. Біблія називає це місце пеклом.

IV. Тривалість пекла

А. Скорочене покарання.

Впродовж століть люди намагалися полегшити свою долю. Одні філософи вважали, що пекла зовсім не існує, інші казали, що перебування грішника в пеклі має певні часові межі. Наприклад, Гілель, найбільший законовчитель епохи Другого Храму, стверджував, що грішні язичники будуть покарані в геєні протягом 12 місяців. Існує доктрина чистилища, згідно з якою людина, чиє земне життя не дозволить їй одразу опинитися на небесах, може перейти в проміжний стан, званий чистилищем, де вона може бути очищена від свого зла. Тоді її буде допущено на небеса.

Біблія, однак, нічого не знає про ці варіанти покарання. Ісус сказав тим, що відійшли від Бога: «Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь» (Матвія 25:41 UТТ). І ще: «І підуть ті на вічне покарання, а праведні – на життя вічне» (Матвія 25:46 UТТ). В обох випадках Ісус використовував те саме грецьке слово «aionios», яке буквально означає «нескінченний». Тобто тривалість покарання безбожних буде такою самою, як тривалість блаженства праведників.

В. Знищення.

Ті, хто дотримується цієї точки зору, вірять, що нечестивці погаснуть як світло. Вони перестануть існувати як свідомі, живі істоти і будуть повністю знищені. Це ґрунтується на твердженні Павла. Він пише, що нечестиві «приймуть покарання, вічну погибель від Господньої присутності та від слави Його могутності» (2 До солунян 1:9 UТТ). Говорять, що «вічна погибель» означає знищення. Проте грецьке слово, перекладене як «руйнування», необов’язково означає «знищення». Моултон та Мілліган, автори «Словника грецького Нового Завіту», визначають його біблійне вживання у I столітті так: «загибель, втрата всього, що надає цінність існуванню». Арндт і Гінгріч, автори «Греко-англійського словника Нового Завіту», тлумачать це слово як «руйнування, смерть». Тобто, знищення в цьому випадку означає руйнацію всього, що надає цінність чи сенс існуванню. «Вічним станом загублених буде повне руйнування, стан, в якому душа житиме вічно, позбавлена всього, що робить її існування вартісним» 6.

С. Вічне покарання.

Писання безперечно стверджує, що після фізичної смерті грішник продовжить своє існування – свідоме, але вже болісне. «Їхній черв’як не гине, і вогонь не гасне», – образно говорить Ісус (Марка 9:48 UТТ) про безперервне існування в пеклі.

Остаточне відокремлення від присутності Бога стане для безбожних другою – духовною – смертю (див. Об’явлення 20:14-15). Павло стверджує: «Вони приймуть покарання, вічну погибель від Господньої присутності та від слави Його могутності» (2 До солунян 1:9 UТТ).

V. Мешканці пекла

Спочатку Пекло не було приготовлено для людини. Ісус сказав, що пекло приготоване дияволові та його ангелам (див. Матвія 25:41). Якщо людина потрапить у пекло, то причиною цього стане її рішення піти за сатаною в його дім замість того, щоб піти за Ісусом у дім Отця.

Апостол стверджує, що пряма дорога в пекло приготована тим, хто не пізнав Бога, відкинувши Його, і залишився неслухняним Радісній Новині нашого Господа Ісуса Христа (див. 2 До солунян 1:8-9, пор. До римлян 1:28). У Об’явленні 21:8 дається більш конкретний список тих, на кого чекає «озеро, яке горить вогнем і сіркою»: «Лякливим і невірним, і нечистим, і вбивцям, і тим, які чинять розпусту та чари, ідолопоклонникам і всім неправдомовцям» (UТТ). Апостол Павло додає: «Учинки тіла очевидні, а саме: перелюб, розпуста, нечистота, безсоромність, ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, сварки, заздрощі, гнів, суперечки, розділення, єресі, злоба, пияцтво, гульня і тому подібне. Попереджаю вас, як і раніше попереджав: хто таке робить, Божого Царства не успадкує!» (До галатів 5:19-21 UТТ). Очевидно, що грішники з цього чорного списку Боже Царство не успадковують: їм – пряма дорога в пекло.

Таким чином, сатана та його ангели будуть там, як і всі нечестиві, які відмовляються прийняти Христа. У цій вигрібній ямі беззаконня буде зібрано всіх духовних покидьків землі.

VI. Пекло – не для християн

Яким би жахливим не було пекло, велика новина полягає в тому, що це – не доля християнина. «Адже наше життя – на небесах, звідки й очікуємо Спасителя, Господа Ісуса Христа» (До филип’ян 3:20 UТТ).

Це правда, бо Ісус Христос, Спаситель наш, прийшов і помер на Хресті за наші гріхи. Потім Він повстав із могили: «Який знищив смерть, а життя і нетління освітив Євангелієм» (2 До Тимофія 1:10 UТТ). Тепер Він говорить: «Бо Я живу, і ви будете жити» (Івана 14:19 UТТ). Апостол Іван пише: «Блаженний і святий той, хто має частку в першому воскресінні. Над ними друга смерть не матиме влади» (Об’явлення 20:6 UТТ; пор. 1 До солунян 4:16-18).

Ті, хто покладають надію на Ісуса для спасіння, каються у своїх гріхах і охрестяться в Нього – знаходять спасіння (див. Марка 16:16; Дії 2:38). Якщо вони залишаться вірними до кінця (див. Об’явлення 2:10), їм буде даровано «вхід до вічного Царства нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа» (2 Петра 1:11 UТТ). Християнину не треба боятися пекла, тому що в Ісусі він завжди у безпеці!

ПРИМІТКИ

1 Jessee Kellems, «The Resurrection Gospel» (Cincinnat: Standard, 1924), p. 60.
2 James Hastings, ed., «A Dictionary of the Bible». Volume 2, p. 344.
3 G.H. Betts, «The Beliefs of 700 Ministers» (Nashville: Abingdon Press), p. 55.
4 Kellems, «The Resurrection Gospel».
5 Wilbur Smith, «Therefore Stand» (W.A. Wilde Company, 1945), p. 456.
6 Kenneth S. Wuest, «Treasures From the Greek New Testament» (Grand Rapids: Eerdmans, 1941), p. 41.

Питання до уроку «Пекло»

ЗАПОВНІТЬ ПРОБІЛИ

1. Запишіть значення цих слів:
a. Шеол _____________________________________________________________________________________
в. Країна мертвих ___________________________________________________________________________
c. Тартар_____________________________________________________________________________________

2. Поясніть, чому Ісус обрав долину Гіннома як образ пекла.
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________

3. Назвіть два основних описи пекла. Чому ці два?
a. ______________________________________________________________________________________________
b. ______________________________________________________________________________________________

4. Назвіть три причини вірити в пекло, як в реальне місце.
a. ______________________________________________________________________________________________
b. ______________________________________________________________________________________________
c. ______________________________________________________________________________________________

5. Назвіть два місця Писання, які вчать, що пекло вічне.
a. ______________________________________________________________________________________________
b. ______________________________________________________________________________________________