Зло прийшло в наш світ через непокору людини законам Бога, порушення Божественного порядку та гармонії. Противника Бога, який заразив людину хворобою гріха, Писання називає сатаною або дияволом. «Щоб нас не перехитрив сатана» (2 до Коринтян 2:11, Турконяк), нам потрібно більше знати про наміри цієї шкідливої істоти. Петро нагадує: «Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог – диявол – ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути» (див. 1 Петра 5:8, Турконяк).

І. Імена сатани

А. Сатана.

Єврейське слово «satan» і грецьке слово «satanas» означає «противник». Це ім’я фігурує в Книзі Йова (див. Йова 1-2): будучи противником Йова, сатана намагався знищити його.

В. Диявол.

Грецьке слово «diabolos», що часто використовується в Новому Завіті, означає «наклепник, лжесвідок». Обурюваний ненавистю, диявол зводить наклеп і на Бога, і на людину. В Едемському саду він зводив наклеп на Бога, стверджуючи: Бог збрехав, коли сказав Адаму та Єві, що якщо вони спробують заборонений плід, то помруть (див. Буття 3:1-5). У випадку з Йовом сатана обмовив перед Богом людину, звинувативши Йова в тому, що він служить Богу тільки задля фінансової вигоди (див. Йова 1:9-11; порівняйте Одкровення 12:10).

С. Інші імена або епітети, які описують сатану.

Тому, хто втілює зло, властиві обидва ці імені. Біблія розповідає і про інші якості сатани, що яскраво описують його характер і діяльність:

«ангел безодні. Ім’я його по-єврейськи Аваддон, а по-грецьки – Аполліон» (Об’явлення 9:11, Турконяк);
«Вельзевул, князь бісівський» (Матвія 12:24, Турконяк);
«Веліяр» (2 до Коринтян 6:15, Турконяк);
«великий дракон, давній змій, котрий зветься диявол і сатана, який обманює весь світ» (Об’явлення 12:9, Турконяк);
«лукавий» (Матвія 13:19, 38; 1 Івана 2:13, 5:19);
«Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Івана 8:44, Турконяк);
«спокусник» (Матвія 4:3, Турконяк; 1 до Солунян 3:5, Турконяк).

ІІ. Історія сатани

А. Походження сатани.

Про походження сатани можна здогадатися, вивчаючи Об’явлення 12:7-9. Іван розповідає про те, що архангел Михайло і його воїнство бореться з драконом і його ангелами: «І скинутий був великий дракон, давній змій, котрий зветься диявол і сатана, який обманює весь світ; скинутий він був на землю, і його ангели були скинуті з ним» (Об’явлення 12:9, Турконяк). В Об’явленні 9:11 Іван говорить про «ангела безодні. Ім’я його по-єврейськи Аваддон, а по-грецьки – Аполліон» (Турконяк), що означає «руйнівник».

Юда пише, що Господь «ангелів, які не зберегли свого початкового стану, але покинули своє житло, затримав у вічних кайданах під темрявою для суду великого дня» (Юди 6, Турконяк). Петро додає: «Бог не пощадив ангелів, які згрішили, а в кайданах темряви вкинув до аду, аби берегти на суд» (2 Петра 2:4, Турконяк).

Таким чином, мається на увазі, що сатана був ангелом, однак «в істині не встояв, бо немає в ньому істини» (Івана 8:44, Турконяк). Перебуваючи на небі, сатана підняв повстання проти Бога, за що він та його соратники були вигнані з небес та скинуті на землю. Павло вказує, що сатана зазнав Божого осуду через марнославство (див. 1 до Тимофія 3:6).

Проте, протистояння Богу продовжилося і на землі. Складається враження, що задум сатани полягає в наповненні людини марністю і суєтою, щоб вона зрештою відкинула Бога.

Виникає природне питання: «Чому ж сатана, творіння Бога, став уособленням зла?». Відповідь слід шукати, виходячи з того, що і ангелам, і людям Творець дарував свободу волі – здатність без примусу обирати добро чи зло. Спочатку від волі Бога через гордість відпала частина ангелів. Вони перетворилися на демонів. Їхня пошкоджена природа стала постійним джерелом зла. Потім не встояла у добрі й людина. Створена досконалою, людина зловжила свободою і чинила опір волі Творця, відкрито порушивши дану їй заповідь. Це відповідь на запитання, чому сатана та ангели, а за ними і люди, хоч і були створені добрими, стали злими.

В. Роль сатани в гріхопадінні людини.

Ім’я сатани не згадується у зв’язку з гріхопадінням людини в Едемському саду. У Книзі Буття спокуси приписуються змію, який «був найхитріший з усіх звірів, які на землі, котрих створив Господь Бог» (Буття 3:1, Турконяк). Справді, його кмітливість добре видно в його підході до Єви. Змій безперечно перевершує її в міркуваннях та переконаннях. Однак якщо змій діяв сам, з власної ініціативи, це не узгоджується з тим фактом, що людині було дано владу над усім сущим (див. Буття 1:28). Безперечно, мудрість, як і здатність говорити, змій отримав від якоїсь вищої істоти. Якщо Бог міг змусити ослицю Валаама говорити, чи не міг сатана так само використовувати змія?

Є й інші аспекти, які викривають сатану як справжнього винуватця бід людства:

1. Сатану називають батьком брехні.

«Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Івана 8:44, Турконяк). Змій сказав Єві першу брехню на землі. Джерелом брехні був сатана, її «батько».

2. Сатану називають першим вбивцею.

«Той був душогубом від самого початку» (Івана 8:44, Турконяк). Внаслідок обману виник непослух Єви. Гріх зародився і проник у світ. Гіркими плодами гріха стали хвороби, страждання та смерть. Якщо сатана сфабрикував брехню, яка призвела до смерті, то він – перший і справжній вбивця.

3. Новий Завіт називає сатану, спокусника наших прабатьків, «давнім змієм»

(Об’явлення 12:9; 20:2, Турконяк). Мабуть, це прозорий натяк на інцидент в Едемі. Диявольські хитрість і злість, виявлені змієм, повною мірою відповідають зображенню сатани в Біблії.

С. Сутність сатани розкривається в Біблії поступово.

У Старому Завіті сатана згадується лише кілька разів. Повне викриття могутнього злого імператора відбувається у Новому Завіті.

У Старому Завіті сатані все ще можна перебувати в присутності Бога, навіть якщо він втратив прихильність Всевишнього. Наприклад, в Йова 1:6 сказано: «Коли настав певний день, і ось Божі ангели прийшли, щоб постати перед Господом, то диявол прийшов з ними» (Турконяк). Його зла природа вже очевидна у наклепі на Йова перед Богом. У 1 книзі Хронік 21:1 говориться, що Сатана повстав на Ізраїль і став підбурювати Давида влаштувати в Ізраїлі перепис. Це спричинило Божий гнів і руйнівну чуму. У Захарії 3:1 сатана зображений тим, хто чинить опір Ісусу Навину, первосвященикові. Безсумнівно, сатана був рушійною силою більшої частини зла у Старому Завіті, але його роль тоді ясно не розкривалася.

У Новому Завіті ясно окреслено його характер та злі справи. Слова «сатана» та «диявол» згадуються у Новому Завіті понад сто разів. Він є спокусником усіх людей, включаючи Господа Ісуса Христа (див. Матвія 4). Він перебуває у запеклому конфлікті з послідовниками Христа (див. до Ефесян 6:10-18). Він постійно рухається сторінками Нового Завіту, залишаючи за собою шлях гріха та руйнування. Паралельно з повним одкровенням про Ісуса, як про Сина Божого і нашого Спасителя, йде повне одкровення про сатану як про головного ворога та спокусника людини.

ІІІ. Його характер

Єгова описується як втілення добра (див. Ісаї 6:3; Об’явлення 4:8). Сатана зображується як істота, природа та воля якої віддані злу. Головну характеристику сатани дав Ісус, коли Він назвав його лукавим (див. Матвія 13:19, 38). Його мерзенний характер проявляється у таких аспектах:

А. Він брехун.

Ісус сказав про сатану: «Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Івана 8:44, Турконяк). Бог згадується як Бог правди (див. Псалом 30:6), а Ісус – як істина (див. Івана 14:6). А Сатану називають брехуном та батьком брехні.

З Біблії ясно, що брехня – це головна зброя, яку сатана використовує для своїх безбожних дій. Хтось сказав, що у сатани багато інструментів для роботи, і брехня – це ручка, яка підходить до кожного з них. Вся його система побудована на обмані та брехні. Зло, яке брехня робить у світі, неможливо виміряти. Через брехню Адам і Єва згрішили і принесли у світ страждання та смерть. Через брехню пророка з Юдеї було вбито левом (див. 1 Царств 13:1-25). Через брехню загинули Ананія та Сапфіра (див. Дії 5). Життя всіх брехунів, подібних до їхнього батька сатани, завершиться «в озері, яке горить вогнем і сіркою» (Об’явлення 21:8, Турконяк). Такою є плата за послух сатані.

В. Він вбивця.

Ісус прямо називає сатану душогубом (див. Івана 8:44): він породив брехню, яка принесла у світ гріх. На причетність сатани до гріха вказує Іван: «Хто чинить гріх, той від диявола, адже диявол грішить від початку» (1 Івана 3:8, Турконяк). Покаранням за гріх стали страждання і смерть, що проникли у світ. Можна тільки здогадуватися про ту зловісну роль, яку відіграє сатана в незліченних вбивствах, які постійно скоюють у світі. Сатана – безпосередній учасник цих злочинів.

С. Він вводить в оману.

Сатану називають спокусником всього всесвіту (див. Об’явлення 12:9, порівняйте 20:3; 8, 10, 13, 14). Слово «обман» походить від грецького слова «delos», яке спочатку означало «наживка для риби». Як рибалка обманює і приманює рибу наживкою, так і сатана спокушає і ловить необережних своїми хитрощами.

1. Він бреше людям про себе.

Під час війни противник використовує велику винахідливість, щоб приховати свою справжню силу, сподіваючись цим обдурити ворога і виграти бій. Не дивно, що сьогодні багато людей, включаючи провідних богословів, не вірять у існування такої могутньої особистості, як сатана. Це показує, як добре він приховував себе та обманював людей, змушуючи їх думати, що він не існує. Біблія, особливо Новий Завіт, дає численні докази того, що злом у світі керує могутня особистість. Свідчень про його сліди на нашій землі так багато, що обманутими залишаться лише відверті дурні. Мені дуже сподобався вірш, який образно ілюструє цю істину:

Тепер люди не вірять у диявола, як вірили їхні батьки.
Не можна знайти сьогодні жодного відбитка його ноги на землі,
ні вогняної стріли з його лука в повітрі,
бо світ так вирішив, і нам кажуть,
що тепер він не рикає, як лев.
Однак, хто винен у вічних сварках, які чути у домі,
у церкві, у державі, у найвіддаленішому куточку землі,
якщо диявола ніде не видно?
Але хто напуває нас напоєм, що паралізує серце і мозок?
Хто радіє кожній труні?
Хто ходить стопами праведника і риє ями на його шляху?
Хто сіє кукіль там, де Бог сіє Свою пшеницю?
Хто губить квіти землі вогняним диханням пекла?
Люди вирішили, що диявола немає, і ніколи не було.
Тільки хто ж виконує ту роботу, яку раніше робив диявол?

2. Сатана бреше людям стосовно своїх справ.

Він намагається виставити свою діяльність невинною та доброю. Павло, говорячи про лжевчителів і брехливих робітників, сказав: «І не дивно, бо сам сатана видає себе за ангела світла. Тому не є щось надзвичайне, коли і його слуги видають себе за служителів праведності: їхній кінець буде за їхніми вчинками» (2 до Коринтян 11:14-15, Турконяк; порівняйте 1 Івана 4:1; 2 до Солунян 2:9).

Ісус у притчі про пшеницю та кукіль образно говорить про шкідливу діяльність сатани: «Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов» (Матвія 13:25, Турконяк). Сатана намагається обернути свої злі справи в гарну обгортку нібито добра. Атеїстичний комунізм йде під виглядом допомоги бідному робітнику. Алкогольна промисловість може похвалитися школами, збудованими на її гроші. При цьому нічого не говориться про мільйони вбитих і поневолених комуністичним режимом або про горе і трагедії, викликані алкоголізмом.

D. Він має злі наміри.

Порочний характер сатани виявляється в тому, що він зробив з Адамом та Євою. Наші прабатьки були створені святими та безгрішними. Вони насолоджувалися прекрасним садом та близьким спілкуванням з Богом. Сатана, спонукаючи їх грішити, позбавив їх святості, душевного спокою і, зрештою, життя.

Його злісний характер проявляється також у фізичних стражданнях та фінансових втратах, які сатана завдав Йову та його сім’ї (див. Йова 1:11-22; 2:4-7). Лука наводить слова Ісуса, який каже, що скалічена жінка, яку Він зцілив, була пов’язана сатаною (див. Луки 13:16). Павло говорить, що посланець сатани встромив у нього болісну колючку (див. 2 до Коринтян 12:7).

Пояснюючи учням притчу про сіяча, Ісус каже: «До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі» (Матвія 13:19, Турконяк).

Сатана засліплює уми людей по відношенню до Євангелія, про це говорить Павло: «Якщо наше Євангеліє закрите, то воно закрите для тих, які гинуть, – для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоби для них не засяяло світло Євангелія слави Христа, а Він – образ Бога» (2 до Коринтян 4:3-4, Турконяк). Сатана переконує людей прийняти його брехню, про це застерігає апостол: «Тоді з’явиться чоловік гріха, і Господь Ісус уб’є його одним лише подихом Своїм, раз і на завжди знищивши його під час Свого пришестя, й весь світ побачить це. Прихід чоловіка гріха станеться під дією жахливих сил сатани. Він супроводжуватиметься облудними видіннями, знаками та дивами, всякого роду нечестивими хитрощами й брехнею. Усе це він пустить у хід проти тих, хто на шляху до загибелі, хто відмовився від любові до істини, яка веде до спасіння. Тому Бог надішле їм хибні сили, що діятимуть в них, щоб вони повірили в те, що не є істинним. Тож будуть засуджені всі, хто не повірив істині і з задоволенням коїли зле» (2 до Солунян 2:8-12, UMT).

Сатана перешкоджає роботі Божих служителів (див. 1 до Солунян 2:18). Зловмисну діяльність сатани яскраво описує Петро: «Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог – диявол – ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути» (1 Петра 5:8, Турконяк).

IV. Його діла

А. Сатана – правитель могутнього царства зла

(див. Матвія 12:26; Луки 11:18). Його називають «богом цього віку» (2 до Коринтян 4:4) – богом цього світу. Цікаво, що значення слова «світ» у грецькій мові описують два слова, різні за змістом.

«Aion» означає «світ, картина теперішнього часу». Мається на увазі, що правління сатани тимчасове: «Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть» (Івана 12:31, Турконяк).

Князь цього світу не має влади наді Мною, – наголошує Ісус (див. Івана 14:30). У цьому випадку використовується грецьке слово cosmos, що означає «матеріальний світ», область, у якій діє сатана.

Сатана править у двох областях чи царствах. По-перше, він очолює безліч духовних істот, які називаються «його ангелами» (Матвія 25:41, Турконяк). Християнин бореться не з матеріальними ворогами, що мають плоть і кров, «але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього віку, з піднебесними духами злоби» (до Ефесян 6:12, Турконяк; порівняйте до Колосян 1:13). Сатана веде проти церкви грізне та могутнє військо злих духів. Християнин, однак, не боїться, «бо більший Той, Хто у вас, ніж той, хто у світі» (1 Івана 4:4, Турконяк).

По-друге, він панує над світом втраченого людства. Іван говорить нам, що весь світ перебуває під владою лукавого (див. 1 Івана 5:19). Достатньо одного погляду на світ, який знаходиться у гріху, щоб переконатися, що сатана веде і контролює життя більшості людей.

В. Він – спокусник людей.

Можливо, найвідоміша робота сатани – це спокуса людей, підбурювання людини на злі вчинки. Сатана прагнув спокушати навіть Ісуса (див. Матвія 4:3; порівняйте 1 до Солунян 3:5; 2 до Коринтян 7:5). Ісус сказав Петру: «Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю» (Луки 22:31, Турконяк).

Сатана спокушає людину, та все ж людина несе відповідальність за свої дії, піддавшись спокусам. Як можна узгодити ці дві речі? Наведу найпростіший приклад. Коли рибалка надягає приманку на гачок і кидає його у воду, він сподівається обманом змусити рибу клюнути. Він спокушує рибу, як сатана людину. Однак риба не буде спіймана, якщо тільки за власним бажанням не клюне на наживку. Християнин може бачити приманку сатани, але він не згрішить і не буде спійманий, якщо не захоче того, чим Сатана розмахує перед його очима. Тому, коли людина піддається спокусі, вона винна, тому що справжній імпульс до вчинку виходив з її гріховної натури. Яків каже: «Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює» (Якова 1:14, Турконяк).

V. Сатані можна протистояти

Сатана є могутньою силою у світі. «Весь світ перебуває в злі» (1 Івана 5:19, Турконяк), перебуває під владою лукавого. І все ж він не всесильний. Йому можна і треба чинити опір, бо:

А. Бог обмежив силу його спокуси.

Попередивши християн у Коринті, щоб вони не були надто самовпевненими щодо гріха, Павло запевняє їх: «Вірний Бог не допустить, щоб ви випробовувалися понад міру» (1 до Коринтян 10:13, Турконяк). Бог визнає, що сатана сильніший за християнина, але Господь обмежує силу сатани. Бог знає кількість випробувань, які людина може винести, і забороняє сатані виходити за цю межу. Ілюструє це положення ситуація з Йовом. Бог дозволяв сатані випробовувати Йова настільки, наскільки Йов міг витримати (див. Йова 1:11-12; 2:6).

Іван запевняє християнина, що кожен народжений від Бога, не любить грішити. Народжений від Бога зберігає себе, і лукавий не торкається такої людини (див. 1 Івана 5:18).

В. Сатану можна перемогти, якщо протистояти йому.

Бог утримує сатану від перемоги над християнином, але християнин також повинен робити свій внесок у протистояння спокусам. Зрозумілий та здійсненний план дій для перемоги над сатаною пропонує Яків: «Тож підкоріться Богові, протидійте дияволові, і він утече від вас. Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Очистіть руки, грішники, і очистіть серця, двоєдушні» (Якова 4:7-8, Турконяк).

VI. Доля сатани

А. Ісус прийшов, щоб знищити світ сатани.

У Посланні до євреїв 2:14-15 (Турконяк) ми читаємо: «А що діти стали спільниками крові й тіла, то й Він подібним чином став їхнім спільником, аби Своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола, і визволити тих, які через страх смерті все життя утримувалися в рабстві» (порівняйте 1 Івана 3:8).

Коли Христос воскрес із мертвих, Він вирвав у сатани зброю – страх смерті, – якою той тримав християнина у покорі. Хоча сатану не було знищено, його влада була обмежена. Можна спитати: чому Бог дозволяє сатані залишатися у світі? Очевидно, сатана залишається тут, щоб у людини був вибір між Богом і сатаною чи добром і злом. Бог дозволяє сатані випробовувати і спокушати нас для нашого ж блага. Випробування, коли вони подолані, служать силою, що очищає, зміцнює характер людини і готує її до вічного життя з Богом (див. Ісаї 48:10; Якова 1:2-4, 12; Об’явлення 2:10).

В. Доля сатани – вогняне озеро.

В Об’явленні 20:1-3 говориться, що сатана буде пов’язаний на тисячу років і кинутий у прірву. Після короткого періоду свободи він буде кинутий в озеро вогняне разом зі звіром і лжепророком, щоб вічно мучитися день і ніч (Об’явлення 20:7-10). Очевидно, саме це мав на увазі Ісус, коли сказав тим, що відійшли від Бога і втратили справжнє життя: «Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам» (Матвія 25:41, Турконяк). Диявол буде знищений, і ті, хто піде за ним, розділять його долю.

Питання до уроку «Сатана»

ЗАПОВНІТЬ ПРОБІЛИ

1. Сатана означає __________ або __________, а диявол означає __________ або __________.
2. Які три епітети для опису диявола використовує Писання: (1) ______________ (2) ______________ та (3) __________________________________________________________________________________________________________.
3. Яке походження сатани?
___________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________
4. Що є основним знаряддям сатани? __________________________________________________________________.
5. Перерахуйте три способи прояву злобної природи сатани: (1) ______________ (2) ______________ та (3) ____________________________________________________________________________________________________________.
6. Чому Бог дозволяє сатані залишатися на землі?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________