Професор богослов’я Бенджамін Джоует якось сказав: «Я відкидаю будь-яку фразеологію, що надає гріху респектабельність». Священик Джон Лі пише: «Гріх – це найогидніше і пекельне явище у Божому всесвіті»1.

І. Походження гріха

Гріх зародився в Едемському саду, коли Єва, ошукана змієм, скуштувала заборонений плід. Адама не обманювали, але він вирішив скласти Єві компанію. Тобто людина стала грішником, почувши, повіривши і підкоряючись брехні, яку проповідує диявол через змія (див. Буття 3:1-8).

Перший акт людського непослуху приніс гріх у світ. Гріх, в свою чергу, приніс смерть. Бог попереджав: «А з дерева пізнання добра і зла – не їжте з нього: у той день, коли з’їсте з нього, неодмінно помрете» (Буття 2:17, Турконяк).

Не прислухавшись до попередження і завинивши, Адам і Єва не тільки втратили свій чистий, святий характер і були вигнані з прекрасного місця проживання – Едемського саду. Головне – вони втратили безпосередню присутність Бога і, зрештою, втратили своє фізичне життя. Так брудні сліди гріха почали блукати по історії людства.

Гріх універсальний: «всі згрішили й позбавлені Божої слави» (до Римлян 3:23, Турконяк), єдиним винятком є Христос: «Він не вчинив гріха» (1 Петра 2:22, Турконяк).

ІІ. Що таке гріх?

Звернемося до тлумачення грецьких слів, які перекладаються як «гріх». Їхні значення допоможуть зрозуміти сутність гріха.

А. Слова, які означають гріх.

1. Гріх – це беззаконня.

Грецьке слово anomia дослівно перекладається як «порушення закону». У нашому випадку йдеться про опір Богу і зневагу до Божих законів: «Кожний, хто чинить гріх, чинить і беззаконня, бо гріх є беззаконням» (1 Івана 3:4, Турконяк). Ця дія ясно простежується у діях Адама та Єви. Скептики, однак, посміхнуться: «Навіщо прив’язувати долю світу до такої банальної обставини, як поїдання яблука?». Відповідаючи на це запитання, Бенджамін Джоуетт сказав: «Найбільша шкода, яку ми можемо завдати людині, – це спростити її уявлення про безмірність гріха». У цьому питанні є два невірні посилання. По-перше, Біблія не каже, що це було яблуко, вона просто називає його «плодом» (Буття 3:3). По-друге, вживання забороненого плоду – тобто пряме порушення заборони! – не тривіальна дія. Таким чином, стає зрозуміло, що подібне питання постає через те, що той, хто запитує, не уявляє собі ні мети Божої заборони, ні серйозності провини Адама та Єви.

Забороняючи їсти «плід дерева, що посеред раю» (Буття 3:3, Турконяк), Бог мав дві цілі:

а) Виховання в людини самоконтролю – здатність зберігати внутрішній спокій, і навіть діяти виважено і розумно у складних життєвих ситуаціях. Людина була створена з вільною волею. Але чи здатна вона осмислено та зріло використати цю вільну волю? Чи має людина душевну силу, здатну керувати її поривами? Божа заборона стала першим випробуванням людини у використанні її нової свободи та сили.

b) Вірність Богу. Задумане Богом випробування людської лояльності – чесне. По-перше, воно просте та зрозуміле. Заборона поширювалася лише на одне дерево. Наказ був чітким і ясним: «не їжте». Жодна розумна істота не могла переплутати значення цього наказу. По-друге, «тест на послух» був розроблений таким чином, щоб будь-яка непокора була наслідком духу невірності чи заколоту. Як і всі позитивні заповіді, послух був би показником любові людини до Бога і усвідомленим прагненням слухатися Його. Наприклад, з раціональної точки зору, здавалося б, не існує ніякої вагомої причини, через яку Адам і Єва не мають права зірвати заборонений плід: адже він такий гарний, здається смачним, приємний для очей, і головне – наділяє мудрістю та знанням (див. Буття 3:6). Тобто справжньою причиною відмови від вживання плоду є повага до Божого Слова. Але Адам та Єва не пройшли випробування на вірність. Причому це було не просто «свято непослуху» Господу. По суті, перші люди повстали проти Бога; поїдання плоду просто виявило цей бунт. Такою є сутність всякого гріха і прекрасна ілюстрація реального зла, яке приносить гріх.

2. Гріх – це порушення Божих розпоряджень.

Грецьке слово paralthon означає «порушення закону, встановленого Богом»; інакше кажучи, це – ігнорування визначеного Богом кордону між правильним та неправильним. Старший син у притчі про блудного сина використовує це слово, коли дорікає батькові: «Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді» (Луки 15:29, Турконяк).

Давид описав свій гріх з Вирсавією як порушення закону, коли благав Бога помилувати його: «Очисти беззаконня моє» (Псалом 50:3, Турконяк).

3. Гріх – це, образно кажучи, «непопадання в ціль».

Слово hamartia означає «промахнутися» або, у нашому випадку, не відповідати встановленому Богом стандарту досконалості. Це поняття зустрічається в античній драматургії, де воно означає фатальну помилку головного героя або трагічний недолік його темпераменту. Павло ілюструє це в Посланні до римлян 3:10-12 (Турконяк), коли каже: «Як написано: Немає ні одного праведного, немає того, хто розуміє; немає того, хто шукає Бога. Усі збилися з дороги, зробилися непридатними; немає такого, хто б робив добро, немає ні одного».

Усі люди грішать і не виконують свого призначення, визначеного Богом (див. Вихід 43:7; 1 до Коринтян 6:20; 1 Петра 2:9). Фігурально висловлюючись, випущена із лука стріла не досягає мети. Людина, яка має жити праведно, проходить повз мету – досконалість.

Ці три грецькі слова по-різному описують гріх – пряме чи опосередковане порушення людиною заповідей Бога.

В. Відмова чинити правильно веде до гріха.

Також можна згрішити, будучи байдужим до Божих заповідей. Яків писав: «Отже, хто знає, як робити добро, але не робить його, той має гріх» (Якова 4:17, Турконяк). Небажання чинити правильно, нехтування чи байдужість до того, що сказав Бог – це гріх. У притчі про овець та козлів ті, кого відокремили ліворуч, були винні в цьому типі гріха (див. Матвія 25:31-46). Інші приклади в Євангелії від Матвія 25:14-30 і від Луки 16:19-31.

Людину, яка не робить добро, «яке розуміє», тобто знає, що їй слід робити, як чинити, буде засуджено так само, як і того, хто робить зло, знаючи, що не повинен його робити. Якщо ми говоримо, що знаємо, але не чинимо відповідно до свого знання, то ми грішимо (див. Івана 9:41).

ІІІ. Характеристики гріха

А. Гріх – егоїстичний.

Егоцентризм і себелюбство – найважливіші складові природи гріха. Головна характеристика любові – віддавати. Віддавати себе і все, що маєте, об’єкту своєї любові. Якщо любов до Бога становить сутність будь-якої чесноти, якщо самовідданість заради перебування в Бозі є метою життя, то з цього випливає, що егоїзм, який витісняє верховенство Бога в житті, є гріхом: людина отримує щось для себе незалежно від ціни та шкоди для інших людей.

Будь-який скоєний гріх є вибором на користь себе, а не Бога. Кожне звернення сатани до Спасителя в пустелі (див. Матвія 4:1-11) було зверненням до людського «Я». Перша спокуса стосувалася сфери синівського ставлення Ісуса до Небесного Батька. Сатана розраховував на те, що, будучи Сином, Ісус міг би спокуситися на якийсь вчинок чи дію, незалежну від Отця. Випробовуючи Сина, сатана діяв тонко і хитро: якщо Ти Син Божий, – говорив він, підступаючи до Ісуса, то можеш і власним словом перетворити ці камені на хліби. Але Ісус знав, що на це не було волі Батька Небесного щодо Нього. Вона полягала в тому, щоб Він почав «алкати в пустелі», не маючи їжі.

Показуючи Христу всі царства світу і їхню славу, сатана фактично говорив наступне: «Я можу здійснити волю Божу щодо Тебе, і всі ці царства Ти можеш отримати негайно». У такому разі можна припустити, що Він міг би стати «Царем царів», уникаючи страждання на хресті. Проте, це означало б зірвати Божий план спасіння світу; а для Ісуса особисто це означало б вклонитися тварюці, що стоїть нижче за нього.

Примітно, що єдиною зброєю, яку використовував Вчитель для відображення цих тонких навіювань, було Слово Боже, одкровення Божої волі. Його відповідь у кожному разі починалася зі слова «Написано». Гріх – це вибір поставити себе вище за Бога2.

В. Гріх спокушає.

Гріх має могутню силу зачаровувати, полонити, приваблювати. Спокуса приваблює людину. Насолода від гріха недовговічна і швидкоплинна, і все ж він приваблює і притягує. Мойсеєві довелося зробити вибір – розділити страждання і жорстоке поводження з народом Божим або «тимчасово мати насолоду від гріха» (до Євреїв 11:25, Турконяк).

Змій підійшов до Єви з потрійним закликом. Він звернувся до бажань плоті, вказавши, що плід смачний. Він звернувся до її почуття краси або «пожадливості очей», звернувши її увагу на те, що плід приємний на вигляд. Він звернувся до її честолюбства, припускаючи, що скуштувавши плід, Єва стане мудрою, як Бог. Іван стверджує, що у світі існує три види спокуси чи похоті: «пожадливість  тіла, пожадливість очей і життєва гордість» (1 Івана 2:16, Турконяк). Єва зазнала всіх трьох спокус. Сатана заразив Адама і Єву неприборканою гординею і прагненням самостійно розпоряджатися своїм життям, і з того часу людська природа вражена вірусом гордості (див. до Римлян 1:21-23), і гріх, як і раніше, спокушає людину за тими самими трьома напрямками.

Подібно до нічного метелика, якого непереборно тягне до блискучого полум’я тільки для того, щоб згоріти живцем, так і гріх спокушає людину до її власної смерті.

С. Гріх обманює.

Гріх демонструє можливість задоволення, але приховує біль і ганьбу, які приходять після задоволення. Змій вказав Єві на всі видимі переваги, але приховав страшну плату і страждання. У Посланні до євреїв 3:13 говориться: «Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься „Сьогодні“, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха» (Огієнко). Сатана хоче, щоб ми думали про гріх, як про щось прекрасне, приємне і невинне. Хорошою ілюстрацією цього є алкоголь. Рекламники зображують задоволення, але ніколи не показують кінцевий продукт цієї зловісної торгівлі. Сатана зображує гріх так само.

D. Гріх поневолює.

Гріх пропонує свободу та звільнення від життєвих негараздів, але натомість заковує в кайдани рабства. Павло каже: «Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе як раби на послух, рабами того ви і є; кого слухаєте: або гріха – на смерть, або послуху – на праведність?» (до Римлян 6:16, Турконяк).

Блудного сина вабила чарівність «далеких місць» з їхньою свободою від контролю батька. Гріх, однак, відплатив йому лахміттям, босими ногами, голодом і важкою працею у свинарнику. Гріх паралізує волю, розбещує почуття, засліплює розум і поневолює душу. Павло закликає Тимофія терпляче вчити, щоб ті, хто впав у гріх, могли відновитися або прийти до тями, щоб «вирвалися з тенет диявола, який зловив їх живцем, аби вони виконували його волю» (2 Тимофія 2:26, Турконяк).

Самсон, розгульний молодий велетень, відмовляючись серйозно ставитися до гріха, опинився на млині филистимлян, сліпий і безсилий, та й виконував важку роботу. Такою є образна картина поневолюючої сили гріха.

IV. Наслідки гріха

А. Гріх відділяє від Бога.

Ісая сказав Ізраїлеві: «Хіба Господня рука не спроможна спасти? Чи Він тяжким учинив Своє вухо, щоб не чути? Зовсім ні! Це ваші гріхи роблять розділення між вами і Богом, і через ваші гріхи Він відвернув від вас Своє обличчя, щоб не змилосердитися» (Ісаї 59:1-2, Турконяк). До того, як гріх увійшов до Едемського саду, Бог відвідував його і розмовляв зі Своїми дітьми. Гріх змінив спілкування між Богом та людиною.

Коли гріх увійшов у життя Адама та Єви, Бог через Свою святу природу вже не міг спілкуватися з ними безпосередньо. Люди були вигнані з Його присутності, і ангел з палаючим мечем запобіг їхньому поверненню. Бог продовжував благословляти і забезпечувати людей, але вони втратили тісний зв’язок, який мали з Ним, оскільки гріх затьмарив їхнє життя. Гріх, якщо в ньому продовжувати жити, відокремить нас від Бога – як у цьому житті, так і в майбутньому.

В. Гріх забирає душевний спокій.

«Для безбожних спокою немає, говорить Господь» (Ісаї 48:22, Огієнко). Давид сказав після свого гріха з Вирсавією: «Бо я знаю своє беззаконня, і мій гріх постійно переді мною» (Псалмів 50:5, Турконяк). Юда мучився, зрадивши Вчителя. Без сумніву, він всю ніч блукав вулицями Єрусалима, уникаючи зустрічей з іншими учнями, в муках совісті, поки, нарешті, не зізнався: «Я згрішив, видавши невинну кров» (Матвія 27:4, Турконяк). Говорячи про нечестивців, Павло говорить: «Шлях миру їм не відомий» (до Римлян 3:17, Турконяк).

Наведу класичний приклад. Короля Франції Карла IX переконали підписати указ, який узаконює вбивство гугенотів. Вбивство передбачалося напередодні дня святого Варфоломія. Про початок різанини мав сигналізувати дзвін церковних дзвонів. Настав час чорного вбивства, і одночасно дзвони Нотр-Дама та інших великих соборів вибухнули лютим дзвоном. Вбивці кинулися різати горла, і вулиці Парижа залилися кров’ю.

Тим часом здоров’я короля завжди залишало бажати кращого. Трагічні події Варфоломіївської ночі травмували його ще більше. Він захворів. Але хіба його ложе не м’яке? Хіба він не знайде спокійної смерті? Однак історія каже, що, прощаючись із життям, Карл вигукнув: «Невже ти їх не чуєш – дзвін дзвонів?». І впав на подушку, бездиханий.

Тільки Христос, що прощає гріхи, може принести мир, що перевершує розуміння:

«Даремно я шукаю спокою у цьому світі.
Моє тіло змучене і душа тужить.
Я не знайду спокою,
Поки моє серце не заспокоїться в Тобі»3.

С. Гріх приносить страждання.

Вирок Бога щодо людства був суворим. «Я примножу твої муки під час вагітності, ти народжуватимеш дитя своє у муках», – сказав Господь Єві (див. Буття 3:16, UMT). Адаму ж Він сказав: «Добуватимеш хліб у поті лиця свого, аж доки не помреш і не станеш знову землею» (див. Буття 3:19, UMT). Від накладеного прокляття постраждала земля: колючки та бур’яни заповнили її (див. Буття 3:18; порівняйте до Римлян 8:19-22). Нарешті, змій зазнав заслуженої кари за свою участь у гріхопадінні людини (див. Буття 3:14-15). Усе постраждало, коли гріх увійшов у світ.

Хтось сказав, що «історія людства – це жалобний марш від колиски до могили під музику зітхання вдови та плач сироти. Якби всі сльози, пролиті від початку до кінця, зібрати в одне місце, з них вийшов би океан, глибший за Атлантичний і ширший за Тихий. Якби весь стогін, що лунав від самого початку і досі, було зібрано в один звук, то гуркіт цього грому розсипав би гори. Якби всі знівечені серця від Едему до Гефсиманії і звідти до теперішнього часу були зібрані разом, утворився б новий гірський ланцюг, більший за Анди, і вищий, ніж Гімалаї».

D. Гріх приносить смерть.

Покарання за гріх – смерть. «Бо як через одну людину гріх увійшов у світ, а з гріхом і смерть, так у всіх людей увійшла смерть, тому що всі згрішили» (до Римлян 5:12, Турконяк). Єзекіїль додає: «Душа, яка грішить, вона помре» (Єзекіїла 18:4, Турконяк).

Гріх приносить два види смерті.

По-перше, він приносить фізичну смерть. Бог дав Адамові настільки досконале тіло, що знадобилося 930 років, щоб зруйнувати його (див. Буття 5:5). І все ж таки це сталося. Будь-який цвинтар є безмовним нагадуванням про те, що покаранням за гріх є смерть.

По-друге, гріх приносить духовну смерть. Павло нагадав солунянам, що коли Христос повернеться, ті, хто не знає Бога і не кориться Євангелію Ісуса, «приймуть покарання, вічну погибель від Господньої присутності та від слави Його могутності» (2 до Солунян 1:9, Турконяк). Відділення від Бога є духовною смертю.

V. Ліки від гріха

Перед лицем всепоглинаючого гріха у людини виникає спокуса вигукнути разом з Єремією: «Хіба немає мазі в Ґалааді, чи там немає лікаря?» (Єремії 8:22, Турконяк).

Так, є бальзам, і Ісус, великий лікар, готовий дати ліки кожному, хто покличе Його. Бог звернувся до Ізраїля і сказав: «Приходьте і порозмовляємо, – говорить Господь, – і якщо ваші гріхи будуть, як кармазин, вибілю, як сніг, а якщо будуть, наче багряниця, вибілю, як вовну» (Ісаї 1:18, Турконяк). Петро закликає людей до покаяння: «покайтеся і наверніться, аби були стерті ваші гріхи» (Дії 3:19, Турконяк).

А. Сам Ісус забезпечив наше зцілення через Свою жертву на хресті.

Петро пише: «Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені» (1 Петра 2:24, Турконяк). Павло каже: «Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи» (1 до Коринтян 15:3, Турконяк) і заявляє, що «Ісус Христос, наш Спаситель. Він знищив смерть й, через Добру Звістку, відкрив нам шлях до життя і безсмертя» (2 до Тимофія 1:10, UMT).

В. Його кров очищає нас від гріха.

У Христі ми отримали відкуплення Його кров’ю і прощення гріхів через Його безмежну благодать (див. до Ефесян 1:7; порівняйте до Римлян 3:25).

Петро підтверджує це: «Ви знаєте, що не тлінним сріблом та золотом вас було викуплено від марного життя, якому ви навчилися від ваших предків, а дорогоцінною кров’ю чистого і непорочного Ягняти – кров’ю Христа» (1 Петра 1:18-19; порівняйте 1 Івана 1:7; Об’явлення 1:5).

С. Для зцілення необхідний послух Євангелію.

Грішники з розбитими серцями кричали в день П’ятидесятниці: «Що нам робити?!» Петро відповів їм: «Покайтеся! Тоді нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа» (Дії 2:38, Турконяк; порівняйте Марка 16:16). Наша участь у Божому плані з усунення гріха складається з трьох пунктів. По-перше, це безмежна віра у Христа. Віра, яка змінює розум від байдужості до довіри, тим самим руйнуючи потяг до гріха. По-друге, це щире покаяння, що змінює волю і руйнує практику гріха. По-третє, це хрещення у Христа, яке змінює ставлення віруючого поза Христом до віруючого у Христі, тим самим руйнуючи стан гріха. Через цей послух ми стикаємося з кров’ю Христа, яка очищає нас від усякого гріха.

Що провину може змить?
О, ніщо, лиш кров Ісуса.
Знов що може нас зцілить?
О, ніщо, лиш кров Ісуса4.

ПРИМІТКИ

1 R.G. Lee, «How To Lead a Soul to Christ» (Grand Rapids: Zondervan), pp. 7-8.
2 C.C. Crawford, «Sermon Outlines on the Cross of Christ» (Murfreesboro, TN: Dehoff Publications, 1960), p. 21.
3 Уривок із вірша Дженні Лінд (Jenny Lind).
4 Уривок з пісні Роберта Лоурі (Robert Lowry).

Питання до уроку «Гріх»

ЗАПОВНІТЬ ПРОБІЛИ

1. Людина стала грішною через ___________, __________ та __________ брехні (Буття 3:1-8).
2. Через непослух Адам і Єва втратили (1) __________ (2) __________ (3) __________ та (4) __________.
3. Перерахуйте три визначення гріха: (1) ________________, (2) ________________ та (3) ________________.
4. Якою була мета заборони Бога про плід з Древа?
________________________________________________________
5. Перерахуйте три характеристики гріха: (1) ________________, (2) ________________ та (3) ________________.
6. Який послух потрібний, щоб отримати ліки від гріха?
________________________________________________________
_______________________________________________________