У любові закладена велика рушійна сила. Павло у своїх посланнях згадує любов понад 60 разів. «Тож ревно дбайте про більші дари, а далі я вам показую ще кращий шлях», – говорить апостол (див. 1 до Коринтян 12:31, Турконяк). Він називає любов найбільшою з чеснот: більше, ніж віра чи надія (див. 1 до Коринтян 13:13). У Посланні до галатів 5:22 любов представлена як головний плід духу. Любов Христа настільки велика, що «сягає за межі пізнання» (до Ефесян 3:19, Турконяк). «Бог є любов» (1 Івана 4:8) – це найкращий опис характеру Бога, який можна знайти в Новому Завіті. Любов лежить у самому серці християнства і необхідна для стосунків людини з Богом та з людьми (див. Матвія 22:37-39). Коли книжник запитав Ісуса, яка заповідь найважливіша, Він відповів: «Любитимеш Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою. [Це перша заповідь]. [І друга, подібна до неї]: Любитимеш свого ближнього, як самого себе! Іншої, більшої заповіді від цих немає» (Марка 12:30-31, Турконяк). Весь Закон і вчення пророків ґрунтуються на цих двох заповідях, наголошує Ісус (див. Матвія 22:40).

«Нікому нічого не будьте винні, за винятком любові одне до одного. Адже хто любить іншого, той виконав Закон. Оскільки: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не пожадай… та будь-яка інша заповідь міститься в цьому вислові: Люби ближнього свого, як самого себе! Любов не чинить ближньому зла, тож любов – це виконання Закону», – стверджує Павло (до Римлян 13:8-10, Турконяк).

Весь Закон та вчення пророків викладено у єдиній заповіді: «любити». Коли людина любить Бога, вона робитиме все, що наказує Бог, і утримуватиметься від того, що Бог засуджує. Якщо людина любить свого ближнього «як самого себе», вона не зробить йому нічого поганого, а зробить усе можливе, щоб допомогти йому. Таким чином виконується Божий закон.

І. Істинна природа любові

В наші дні багато говорять про любов, проте, часто, погано розуміють її істинну природу.

«У нашому поколінні багато липкої сентиментальності і дріб’язкової балаканини, яку видають за кохання. Ми використовуємо це слово, щоб описати наші почуття до велосипедів та “Бьюїківˮ, бутербродів та пейзажів, погоди та дружин. Таким чином, сенс цього почуття розмивається, і з нього вичавили головну якість: те, що принципово недоступне досвідченому пізнанню, що виходить за межі чуттєвого досвіду. Нам слід знову пізнавати природу даної нам великої цінності, сутність якої походить від Бога»1.

Вичерпне визначення любові дати неможливо, як неможливо визначити сутність Бога. Але ми зможемо краще розуміти зміст слова «любов», якщо вивчимо, як це слово використовується у Новому Завіті.

Слід враховувати той момент, що в грецькій мові, якою написано Євангеліє, існують чотири слова, які позначають любов, але при цьому виражають різні відтінки цього почуття.

А. Чотири грецькі слова, які означають любов.

1. Ерос.

Це слово використовується в основному для любові між статями. Це любов чоловіка та жінки. Вона має переважно фізичну сторону і завжди пов’язана із сексуальним потягом.

Цього слова в Новому Завіті ви не знайдете, але не тому, що Писання відкидає або принижує фізичну близькість, а скоріше тому, що за часів Ісуса слово ерос почали пов’язувати з пожадливістю, а не з любов’ю у її вищому розумінні. Ерос називають «все ще ненаверненою любов’ю».

2. Сторге.

Це слово не зустрічається в Новому Завіті, але використовується в світських грецьких писаннях. Сторге уособлює любов всередині сім’ї, наприклад любов батьків до дітей або дітей до батьків.

3. Філія.

Це слово означає теплу, інтимну, особисту прихильність людини до друзів та родичів. Тут може бути присутнім фізичний аспект, але значення слова включає повне духовне взаєморозуміння, духовне прийняття. Бог відчуває таку любов до Ісуса (див. Івана 5:20) та Його учнів (див. Івана 16:27). Поняття філія описує теплі особисті почуття Бога до тих, хто любить Його.

4. Агапе.

Це слово найчастіше вживається, коли говорять про любов у її істинно християнському значенні. Це слово рідко використовується у світській грецькій мові, але широко представлене у Новому Завіті. Англіканський архієпископ Р. Ч. Тренч писав: «Агапе – слово, народжене в лоні боговідвертої релігії». Глибинне значення агапе відображає суть християнства як нової якості життя. Агапе – це нове ставлення до інших людей, що зародилося в християнському спілкуванні і пояснює любов як рушійну силу християнської віри.

В. Значення агапе.

1. Тлумачення слова.

Фредерік Д. Кершнер тлумачить агапе як «розумну добру волю». Богослов Вільям Барклі визначає його наступним чином: «непереможна доброзичливість, непохитна добра воля». Агапе – це дух у серці людини, який шукає найвищого добра для ближнього. Проповідник Карл Кетчерсайд описує агапе як «активну і благотворну добру волю, яка не зупиняється ні перед чим, щоб досягти добробуту об’єкта любові»2.

2. Агапе – це не емоція чи почуття, а акт волі.

За визначенням, агапе є розумною доброзичливістю до об’єкта любові. Людина любить усвідомленим вибором. Це дія розуму та волі, а не лише емоцій. У Євангелії від Матвія 5:43-48 ми читаємо, що Бог навмисно наказує Своєму сонцю підніматися і над злом, і над добром. Він посилає дощ на праведних та неправедних. Таким є результат рішення Бога любити всіх людей, незалежно від їхньої гідності чи відношення до Нього.

Тому любов’ю агапе можна керувати. Ісус сказав: «Нову заповідь даю вам: Любіть один одного! Як Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного» (Івана 13:34, Турконяк). Важко керувати емоціями: їх не завжди можна контролювати. Але оскільки агапе – це насамперед акт волі і розуму, нею можна командувати. Це слово Ісус використовував у Євангелії від Матвія 5:44-46, коли Він наказав учням: «любіть ваших ворогів». Зверніть увагу: Ісус тричі використовував слово агапе, коли давав Свій наказ.

Багато людей неправильно розуміють цю заповідь, оскільки вважають, що Ісус вимагає такої ж емоційної прихильності до ворогів, як до близьких друзів чи братів у Христі. Професор Р. К. Фостер, коментуючи слова Ісуса, пише: «Нам повеліли прощати і мати добрі почуття до тих, хто нас ненавидить, вітати їх, молитися за них, робити їм добро, коли буде така можливість, але нам не повеліли ставати з ними близькими, перетворювати їх на братів»3.

3. Агапе – любов для тих, хто на неї не заслуговує.

Давньогрецький філософ Аристотель вважав, що людина не може розраховувати, що її полюблять, якщо вона не заслуговує на любов. Іншими словами, якщо в людині немає нічого, що може викликати до неї прихильність, вона не повинна очікувати любові: любов зазвичай є відповіддю на щось гідне чи привабливе в іншій людині. У цьому велика різниця між людською любов’ю та агапе, або божественною любов’ю. Агапе – це любов до зовсім негідних. Павло пише: «Але Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками» (до Римлян 5:6-8, Турконяк). Бог любить не через те, що людина гідна любові, а тому, що любити – це сама природа Бога. Бог любить нас, тому що ми цього потребуємо, а не тому, що ми на це заслуговуємо.

ІІ. Властивості любові агапе

Написаний Павлом «Гімн любові» (1 до Коринтян 13) оспівує першооснови божественної любові. Апостол бере цей небесний промінь світла, пропускає його через призму свого розуму і розглядає чудовий спектр почуттів, що виникають при цьому.

У Першому посланні до коринтян 13:4-8 Павло перелічує шістнадцять властивостей любові і, читаючи їх, ми бачимо, що вони представляють прості, основні чесноти християнського життя. Разом вони утворюють чудову благодать любові. Якщо людина хоче мати любов у своєму житті, вона має проявляти ці достоїнства. Розглянемо деякі з них.

А. Любов довго терпить.

Любов готова страждати довго. Дослівний переклад грецького слова означає «чекає досконалого», «вміє чекати, коли дозріє, коли доросте», «ставиться так, ніби вже настало довгоочікуване». Зверніть увагу, що всі смислові значення вказують на терплячість не до обставин, а до людей. Античний християнський теолог Оріген сказав, що це слово вживалося по відношенню до людини, яку образили і яка може помститися за себе, але не робить цього. Це красномовно свідчить про самообмеження любові.

У Посланні до ефесян 4:1-2 Павло пише: «Прошу вас, щоб ви поводилися гідно звання, до якого були покликані, з усякою покірністю і лагідністю, з довготерпінням, у любові підтримуючи одне одного» (Турконяк) (або, іншими словами, роблячи поблажливості один до одного, тому що ви любите один одного). Любов терпляча, бо Бог терплячий.

Сьогодні дитина допомагала перебирати боби:
Погані зберігала, добрі викидала.
І я подумав: наскільки ж терплячим має бути Бог,
Поки я допомагав дитині, як Він допомагав мені.

В. Милосердна.

Любов співчуває, не засуджує та не звинувачує. Павло пише: «Будьте ж добрими один до одного, милосердними, прощаючи одне одному» (до Ефесян 4:32, Турконяк). Ніжність та м’якість пригнічують усі провокації, а доброта пом’якшує усі гострі кути та ухиляється від заподіяння болю. Доброта була головною характеристикою служіння Ісуса.

С. Не заздрить.

Заздрощі – серйозний гріх. «Лагідне серце – життя то для тіла, а заздрість – гнилизна костей» (Приповісті 14:30, UBIO).

Саме з заздрощів Йосипові брати продали його в рабство (див. Буття 37). Заздрість змусила царя Саула ненавидіти Давида і спробувати вбити його (див. 1 Самуїла). Любов утримує людину від заздрощів до інших людей, які можуть бути вищими в соціальному рівні, багатшими або в чомусь іншому кращими за неї. Вміння радіти успіхам та досягненням інших – мабуть, найкраща перевірка людського характеру.

D. Не величається.

Любов не зарозуміла і не хвалиться: за хвастощами зазвичай ховається підвищена зарозумілість і переоцінка власної важливості або здібностей. Любов не марнославна. Любов передбачає самовіддачу, а не самоствердження та дурну гординю. Ісус сказав: «Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений» (Луки 14:11, Турконяк).

Е. Не шукає свого власного.

Любов безкорислива. У світі є два типи людей: ті, хто постійно думає про свої права, і ті, хто постійно думає про свої обов’язки. Перший тип думає про те, чим їм винне життя, а інший думає про те, чим вони зобов’язані життю. Ця якість найбільше виявилася в нашому Господі: «Адже ви знаєте благодать нашого Господа Ісуса Христа, що, будучи багатим, заради вас Він став убогим, аби ви збагатилися Його зубожінням» (2 до коринтян 8:9, Турконяк).

F. Не спалахує гнівом, не задумує лихого.

Роздратування – ознака того, що накопичується емоційна напруга. Роздратування з’являється, коли почуття любові не відповідає, не резонує з діяльністю любові (повага, увага, турбота, пізнання, відповідальність). Тоді любов не реалізується, а залишається «томлінням духу».

Життя Павла було сповнене образ і поранень, проте він закликав братів у Христі: «Але якщо твій ворог голодний, – нагодуй його; якщо спраглий, – дай йому пити; роблячи це, ти нагортаєш йому на голову палаюче вугілля. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром» (до Римлян 12:20-21, Турконяк).

Любов засвоїла великий урок забування. Християнин не зберігає у своїй пам’яті будь-яку образу, яку він отримав. «Задумує лихе» той, у кого осуд витоптує паростки любові, хто перебуває під владою страху, малодушності, заздрощів, сорому та образи, які викликають ненависть. Любов великодушна, вона не знає цих почуттів. Вона не «думає» заздрісним осудом, образливим злопам’ятством. Хто любить, завжди може «задумувати» добро. Золотоустий писав: «Як іскра падає в море і не завдає шкоди морю, так і душі, що любить, може бути заподіяна шкода, яка незабаром згасає, не турбуючи душі»4. Бог має любов до людини і хоче, щоб люди мали її до Нього і один до одного. Згадаймо слова євангеліста: «Любитимеш свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:39, Турконяк).

ІІІ. Як отримати божественну любов

Писання вчить, що агапе може виходити лише від Бога через Святого Духа. «Божа любов влилася в наші серця через даного нам Святого Духа», – пише Павло (до Римлян 5:5, Турконяк). У Посланні до галатів 5:22 любов названа «плодом духу». Це плід праведності, вирощений у нашому житті силою Святого Духа.

Іван пише: «Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов. Божа любов до нас виявилася в тому, що Бог послав Свого Єдинородного Сина у світ, щоб ми через Нього жили. Любов не в тому, що ми полюбили Бога, а в тому, що Він полюбив нас і послав Свого Сина як примирення за наші гріхи. Улюблені, коли Бог нас так полюбив, то й ми повинні любити одне одного! Бога ніхто ніколи не бачив. Коли любимо одне одного, то в нас перебуває Бог, і Його любов у нас – досконала. Що ми перебуваємо в Ньому, а Він у нас, дізнаємося з того, що Він нам дав від Свого Духа» (1 Івана 4:8-13, Турконяк).

Ми здатні любити, бо Бог спершу полюбив нас. «Його любов перетворює нас, висушує джерело егоїзму всередині і робить нас здатними любити через Духа, що перебуває в нас»5. Ми здатні любити тільки тому, що в першу чергу є об’єктом цієї любові.

IV. Деякі властивості християнської любові

А. Любов проявляється в дії.

Існує стара аксіома: можна уникнути любові, але неможливо любити без дії. Людина природним чином шукає, як виразитися щодо об’єкта своєї любові. «Божа любов до нас виявилася в тому, що Бог послав Свого Єдинородного Сина у світ, щоб ми через Нього жили» (1 Івана 4:9, Турконяк). Доказ Божої любові був відкритий людині, коли Він послав Ісуса на землю (див. Іван 3:16). Апостол вмовляє перших християн: «Любов наша повинна бути не тільки словами й розмовами, а й вчинками, що виявляють справжню любов» (див. 1 Івана 3:18, UMT). Любов важко висловити лише словами. Любов найкраще видно, коли вона підтверджується дією.

В. Любов проявляється в послуху до Бога.

Про те, що любов проявляється в послуху до Бога, Ісус не втомлювався говорити Своїм учням. «Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей» (Івана 14:15, Турконяк). «Не кожний, хто каже Мені: Господи, Господи! – увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, Який на небесах» (Матвія 7:21, Турконяк). «Чому Мене кличете: Господи, Господи! – а не робите того, що Я кажу?» (Луки 6:46, Турконяк).

С. Любов передбачає виправлення чи викриття гріха.

Божа любов до Його дітей виражається через покарання, яке Він дає. «Сину мій, не нехтуй Господніми картаннями і не падай духом, коли Він докоряє» (до Євреїв 12:5-6, Турконяк). Справді: Божу любов краще видно в Його покаранні, ніж у Його благословенні. Коли дитина нехтує правилами переходу вулиці, люблячий батько карає її – тільки для того, щоб врятувати дитині життя.

Так само християни повинні допомагати один одному. Будь наполегливим і в зручний, і в незручний час, виправляй, викривай, підбадьорюй і терпляче вчи, – закликає апостол (див. 2 до Тимофія 4:2). Ці сильні засоби необхідно застосовувати з м’якістю і смиренністю, постійно пам’ятаючи: любов вимагає допомоги слабкому в духовному житті, щоб той, хто грішить, отримав можливість повернутися на правильний шлях з Богом. «Брати, якщо і впаде людина в якийсь переступ, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідності», – пише Павло (до Галатів 6:1, Турконяк).

D. Агапе – це любов, яка піклується.

Стародавні філософи мали єдину мету в житті: шукати душевний спокій і знайти безтурботність для душі. Щоб досягти цього стану, язичники прагнули випрацювати в собі дві якості.

Перша – це самодостатність, незалежність від чогось чи когось. Друга – це абсолютна байдужість до чужих радощів або сумів, веселощів чи горя. Серце мало бути ізольованим від усіх почуттів та емоцій. Вони шукали такий стан розуму, щоб ніщо не порушувало їхнього спокою.

Епіктет наполягав на тому, щоб люди ніколи ні до кого і ні до чого не прив’язувалися серцем. Він навчав, що людина має навчитися не дбати ні про що. Якщо сприймати це як мету життя, то легко побачити, що любов – найбільший ворог умиротворення. Любов – великий обурювач. Більше того: агапе, або християнська любов, – це насамперед турбота. Язичницькі філософи говорили: «Навчи себе не дбати ні про кого, інакше страждатимеш». Християнське послання каже: «Навчися піклуватися про людей, навіть якщо це завдає тобі болю». «Радійте з тими, які радіють, і плачте з тими, котрі плачуть», – афористично висловився з цього приводу Павло (до Римлян 12:15, Турконяк).

Сторінки Нового Завіту пронизані думкою про те, що ціна цієї турботи є дуже великою. Доброму самарянину турбота про незнайомого ближнього коштувала великих зусиль, часу та грошей (див. Луки 10:25-37). У 2 Посланні до коринтян, розділ 11 Павло розповідає про великі труднощі та страждання, яких він зазнав, проповідуючи слово Боже. І сумно, і життєствердно звучать його слова: «Налягають на мене щоденні турботи за всі Церкви. Якщо хто хворий, то хіба я не хворію? Якщо хто спокушається, то я хіба не палаю?» (2 до коринтян 11:28-29). Однак, незважаючи на всі негаразди та поневіряння, шлях любові все одно залишається найщасливішим і найкращим. Які ж ми вдячні Богові за те, що Він любить нас і піклується про нас.

Е. Любов – це захист.

«Любов завжди терпить, завжди вірить, завжди сподівається, завжди стійка» (1 до коринтян 13:7, UMT).

Як птаха прикриває своїх пташенят, так і любов може «покрити», зробити як би невидимими і слабкість, і ницість, і негідну поведінку. Але це зовсім не значить, що такі вчинки стали виправданими, чи вигородили злочин чи помилку. Покривати любов’ю означає заповнити дефіцит милосердя, благочестя, праведності, правди і добра. І любов робить це добровільно, за своєю природою – від надлишку милосердя, від щедрості. Там, де добро зменшується, де царює гріх, там любов може заповнити недостатнє.

F. Любов – відмінний знак християнина.

Ісус сказав учням: «З того дізнаються всі, що ви – Мої учні, коли любов матимете між собою» (Івана 13:35, Турконяк). Слова Вчителя повторює апостол Іван: «Якщо хто скаже: Я люблю Бога! – але ненавидить свого брата, той неправдомовець. Адже хто не любить свого брата, якого бачить, то як може він любити Бога, Якого не бачить?» (1 Івана 4:20, Турконяк).

Ісус умовляє Своїх учнів: «Любіть ваших ворогів… і моліться за тих, які [кривдять і] переслідують вас, щоби бути вам синами вашого Отця» (Матвія 5:44-45, Турконяк). «Ми знаємо, що ми перейшли від смерті до життя, бо любимо братів. А хто не любить [брата], той перебуває в смерті… Ми пізнали любов з того, що Він поклав Свою душу за нас; і ми маємо класти душі за братів», – говорить Іван (1 Івана 3:14, 16, Турконяк). Любов – це чітка ознака приналежності людини до Бога, який Сам є любов.

V. Любов кидає виклик

Коли чоловік любить жінку і дає їй усі докази своєї любові, жінка опиняється перед вибором. Вона не може просто ігнорувати це; вона повинна або відповісти на його любов, або відкинути її.

Те саме стосується і любові до Бога. Коли людина усвідомлює, що Бог любить її, вона має прийняти важке рішення. Якщо людина відкидає Божу любов, вона не тільки завдає шкоди Богові, але й замикається в житті без любові далеко від Бога.

Давайте дослухаємося до умовляння апостола: «Зберігайте себе в Божій любові, очікуючи милості нашого Господа Ісуса Христа для вічного життя» (Юди 21, Турконяк).

Якби все царство природи було моїм,

Це був би надто маленький подарунок.

Дивовижна Божа любов

Потребує моєї душі, мого життя.

ПРИМІТКИ

1. Carl Ketcherside, «Mission Messenger», November 1969, p. 163.
2. Там само, с. 164.
3. R.C. Foster, «The Final Week». (Grand Rapids: Baker, 1962), p. 289.
4. R.C.H. Lenski, «The Interpretation of St. Paul’s First and Second Epistle to the Corinthians». (Columbus, OH: Wartburg Press, 1937), p. 558.
5. Carl Ketcherside, «Mission Messenger», November 1969, p. 163.

Питання до уроку «Християнська любов»

ЗАПОВНІТЬ ПРОБІЛИ

1. Назвіть три факти, які свідчать про значущість любові у житті християнина.
a. ___________________________________________________________________________________
b. ___________________________________________________________________________________
c. ___________________________________________________________________________________

2. Дайте коротке визначення чотирьох грецьких слів, які означають любов.
a. ___________________________________________________________________________________
b. ___________________________________________________________________________________
c. ___________________________________________________________________________________
d. ___________________________________________________________________________________

3. Чому любов’ю агапе можна керувати?
_____________________________________________________________________________________
4. Яку любов ми повинні мати до наших ворогів?
______________________________________________________________________________________

5. Перерахуйте три властивості любові.
a. ____________________________________________________________________________________
b. ____________________________________________________________________________________
c. _____________________________________________________________________________________
6. Який виклик Божа любов кидає людині?
_______________________________________________________________________________________