На попередніх уроках ми обговорювали, як стати християнином і яким є служіння християнина через Вечерю Господню і молитву. У цьому розділі розглянемо служіння людини Господеві через акт пожертви.

Це слово охоплює різні обов’язки християн: жертвування часу, здібностей, матеріальних цінностей. Зараз ми обмежимося Божим вченням про служіння через жертвування грошей. Слово Боже містить багато положень щодо цієї теми. Ми вивчимо основні принципи, на яких ґрунтується християнське давання, розглянемо приклади пожертвування і Божі обітниці тому, хто дає.

І. Все належить Богу

Таким є перший та найголовніший принцип.

Закликаючи народ Ізраїлю слухатися Бога, Мойсей нагадував: «Ось небо й небеса небес, земля та все, що на ній, належать Господу, твоєму Богові» (Повторення Закону 10:14, Турконяк). Давид висловив цю думку поетично: «Земля і все, що наповняє її, Усесвіт і всі ті, які живуть у ньому, – вони Господні» (Псалом 23:1, Турконяк).

Псалмоспівець неодноразово наголошував, що все належить Богові: «Адже всі звірі в лісі, тварини в горах і воли – Мої. Мені відомі всі небесні птахи, і краса полів належить Мені. Коли б Я зголоднів, то тобі не сказав би, адже Всесвіт і все, що в ньому, – Мої» (Псалом 50:10-12, Турконяк).

Ось лише невеликий перелік того, що належить Богу:

А. Срібло та золото.

«Моє срібло і Моє золото, – говорить Господь Вседержитель» (Аггея 2:8, Турконяк).

В. Ріки.

«Тому що ти сказав: Ріки мої, і я їх створив» (Єзекіїла 29:9, Турконяк).

С. Вся земля.

«Хай земля не продається на постійно, адже земля є Моя, бо ви переді Мною є захожими і пожильцями» (Левит 25:23, Турконяк). Бог має право на всю землю. Він просто надає людині привілей жити на ній протягом короткого часу. Бог нагадує про це народові Ізраїлю: «Моєю є вся земля» (Вихід 19:5, Турконяк).

D. Всі душі.

Бог сказав: «Адже всі душі – Мої. Так, як душа батька, так і душа сина, – Мої» (Єзекіїла 18:4, Турконяк).

Е. Наші тіла.

«Хіба ви не знаєте, що ваші тіла – це храм Святого Духа, Який є у вас і Якого ви маєте від Бога, і що ви не належите самим собі? Адже ви викуплені за ціну. Тому прославляйте Бога у вашому тілі та у вашому дусі, які належать Богові» (1 до Коринтян 6:19-20, Турконяк).

З цих місць Писання ясно випливає: «Ти володієш усім, що на небі та на землі, перед Твоїм обличчям жахається кожний цар і народ» (1 Хронік 29:11, Турконяк). Людина, яка не визнає Бога своїм господарем, дурніша за вола чи осла: «Віл упізнає господаря, і осел – ясла свого володаря. А Ізраїль Мене не пізнав, і народ Мене не зрозумів» (Ісаї 1:3, Турконяк).

ІІ. Кожен християнин – управитель

Це – другий принцип християнського давання.

У Євангелії від Матвія 25:14-30 викладено притчу Ісуса про таланти. У цій історії учні Христа постають у вигляді слуг, кожному з яких господар видав певну кількість талантів срібла (так в античний час називалися великі зливки дорогоцінних металів) і наказав використати їх для вигоди власника.

Петро пише: «Служіть один одному – кожний тим даром, якого одержав, наче добрі управителі різноманітної Божої благодаті» (1 Петра 4:10, Турконяк). Управитель – це той, хто наглядає та піклується про чужу власність, управляє господарством від імені власника. Павло каже, що головна якість управителя – це вірність: «А від управителів вимагається, щоб кожний був вірний» (1 до Коринтян 4:2, Турконяк).

Ставлення людини до своїх грошей і свого Бога стає зрозумілим у світлі двох головних принципів: Бог – власник всього, а людина лише користується, розпоряджається тим, що Бог дає. Людина нічим не володіє. Все, що в неї є, прямо чи опосередковано – дароване Богом. Людина – хранитель матеріальних благ, які посилає їй Бог, і може використовувати на власний розсуд чужі матеріальні цінності. Вони, образно висловлюючись, є кредитом довіри, яким людина повинна розпоряджатися так, як завгодно Богу, який дає цей кредит.

Багато християн вважають, що їхні гроші належать виключно їм, і вони, якщо захочуть, можуть поділитися ними з Богом. Однак істина полягає у зворотному: все, і гроші в тому числі, належить Богові, і тільки Він дозволяє людині використати якусь частину для себе. Коли людина повною мірою усвідомлює цей факт, її ставлення до своїх грошей і до Бога повністю змінюється.

ІІІ. Приклади Божих дарів

Бог не тільки володіє всім, але й, за словами Павла, Бог нам «усе дає щедро, для насолоди» (1 до Тимофія 6:17, Турконяк). Дуже емоційно висловлює цю думку Яків: «Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла» (Якова 1:17, Турконяк). Перелічимо деякі з багатьох милостей, дарованих нам Богом.

А. Його Син.

Найдорожчий дар Бога – це Син Його, втілений у людській подобі і посланий до людей. Ісус каже: «Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16, Турконяк).

В. Вічне життя.

«Адже заплата за гріх – смерть, а Божий дар благодаті – вічне життя в Ісусі Христі, нашому Господі» (до Римлян 6:23, Турконяк). Павло наголошує, що це безоплатний дар. Ми не можемо його купити чи заробити. Ми можемо лише смиренно прийняти цей дар із рук Божих.

С. Спасіння від гріха.

Звертаючись до ефесян, Павло підкреслює: «Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар» (до Ефесян 2:8, Турконяк). Можливість спасіння дарована нам через смерть Христа. Петро каже: «Знаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками, не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною кров’ю Христа» (1 Петра 1:18-19, Турконяк).

D. Мудрість.

Яків каже: «Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано» (Якова 1:5, Турконяк). Часто ми, як нерозумні діти, просимо у Бога багато такого, що Він, у мудрості Своїй, відмовляється нам давати. Але Яків запевняє: якщо ми попросимо мудрості, ми її отримаємо. Це той Божий дар, якого ми повинні постійно прагнути.

Крім того, що дарував нам Бог-Отець, багато дав і зробив для нас Христос: «Пастир добрий кладе Свою душу за овець» (Івана 10:11, Турконяк). Павло каже: «Адже ви знаєте благодать нашого Господа Ісуса Христа, що, будучи багатим, заради вас Він став убогим, аби ви збагатилися Його зубожінням» (2 до Коринтян 8:9, Турконяк). Христос відмовився від багатства і слави небес, щоб ми могли отримати ті самі багатства. Воістину має рацію Павло: «Христос полюбив нас і видав Себе за нас як дар і жертву Богові, як приємні пахощі» (до Ефесян 5:2, Турконяк).

Вдале порівняння я почув у пісні: «Любов Божа сильніша і більша, ніж можуть висловити вуста чи перо». Господь постійно показує нам Свою Любов: «Оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе» (Дії 17:25, Турконяк).

IV. Пожертви в старозавітні часи

А. Особисті пожертви.

Приношення дарів і жертв Богу почалися ще на зорі історії людства. Перший такий випадок описує Буття 4: це давання, вчинене синами Адама та Єви.

1. Каїн та Авель.

У Бутті не говориться, що Бог наказав Каїну та Авелю принести Йому жертву. Однак у Посланні до Євреїв 11:4 наголошується: «Вірою Авель приніс Богові кращу, ніж Каїн, жертву» (Турконяк). Згадка про віру ясно показує, що Бог відкрив людям необхідність давання.

Каїн, будучи хліборобом, приніс у жертву плоди землі. Авель був скотарем і пожертвував одну з «своїх первородних овець». Бог прийняв дар Авеля, але відкинув приношення Каїна. Чому сталося саме так, сказати важко. Можливо, дії Каїна були невірними: можливо, Бог хотів, щоб на жертовник пролилася кров. А може, дар був недостатньо щедрим: Каїн поскупився на те, щоб купити ягня. Кінець цієї історії сумний, але зараз ми розглядаємо інший аспект – приклад першого підношення дарів Богові під час поклоніння.

2. Ной.

Залишивши ковчег після потопу, Ной в першу чергу побудував жертовник Єгові, відібрав із усіх чистих тварин та з усіх чистих птахів, і приніс їх у жертву на знак подяки Богові за спасіння. Бог оцінив щедрість Ноя і пообіцяв ніколи не посилати на землю потоп.

3. Авраам.

На час Авраама ми починаємо помічати нові риси в характері піднесення жертв Богу. Авраам, як і раніше, приносив у жертву Богу тварин, але на додаток до цього було введено традицію десятини. Цей факт зафіксовано у розповіді про порятунок Авраамом його племінника Лота. Розібравшись із ворогами, Авраам не тільки врятував Лота, а й узяв значну здобич. Коли Авраам повертався після перемоги, його привітав Мелхиседек, цар Салима, священик Бога Всевишнього. Він благословив Аврама, і той на знак подяки віддав Мелхиседеку десяту частину трофеїв (Буття 14:18-20).

У Писанні немає жодних вказівок, що саме Бог наказав Аврааму вчинити так. Однак, якщо розглядати дії нащадків Авраама, то розумно зробити висновок, що вчення про десятину Авраам прийняв від Бога.

4. Яків.

Онук Авраама Яків також дотримувався традиції жертвування десятини. Книга Буття розповідає про Бога, який з’явився Якову в сновидінні і пообіцяв йому: «І в тобі, і у твоїх нащадках будуть благословенні всі племена землі». Прокинувшись, «звернувся Яків у молитві, промовляючи: якщо Господь Бог буде зі мною і оберігатиме мене на цій дорозі, котрою я йду, і дасть мені хліба їсти та вбрання зодягнутися, і здоровим поверне мене до дому мого батька, то Господь буде мені Богом, і цей камінь, якого я поставив як стовп, буде мені Божим домом, і з усього, що тільки даси мені, – дам Тобі з того десятину» (Буття 28:20-22, Турконяк). Ми бачимо, що Бог прийняв його обітницю, оскільки Він продовжував благословляти Якова як матеріально, так і духовно протягом усього його життя. Також очевидно, що Яків неухильно виконував дане слово.

Наведені приклади розповідають про пожертви, зроблені окремими людьми у вік патріархів. У міру наближення до часів Мойсея ми виявимо, що вимоги, які висуває Бог до підношення дарів, будуть ставати обов’язковими і більш регламентованими.

В. Приношення відповідно до закону Мойсея.

Даючи Мойсеєві закон на горі Синай, Бог звів десятину в основний принцип приношення для народу Ізраїля. І, судячи з деяких місць у Писанні, наказав платити не одну десятину, а дві чи три.

1. Наказ першої десятини.

Мойсей виклав закон про десятину в книзі Левит: «Кожна десята частина з землі, з насіння землі та плоду дерев, належатиме Господу. Це святе для Господа… І кожна десята частина з великої та дрібної худоби, кожне, що при перерахунку пройде під палицею під десятим числом, буде святим для Господа. Не замінюй гарне поганим. Якщо ж ти таки заміниш його, то і його заміна стане святою і не зможе бути викупленою» (Левит 27:30, 32-33, Турконяк).

Відзначимо вказівки щодо десятини:

(1) Щороку люди повинні були віддавати десяту частину всього, що приносить земля: зерно, що виросло на цій землі, плоди дерев та виноградників, а також десяту частину худоби та птиці.

(2) Десятина вважалася святинею Господньою (див. Левит 27:3-32).

(3) Як видається, збір десятини перетворився на особливе, суворо регламентоване дійство: усе стадо проганяли під спеціальним жезлом. Обліковець суворо стежив за рухом і завертав убік кожну десяту вівцю, козу чи корову. Власнику заборонялося заміняти тварин як перед десятою, так і після неї. Порушник мав віддати і десяту тварину, і ту, якою намагався її замінити. Суть проста: якщо вже Бог погоджувався на кожну десяту тварину, не обираючи її заздалегідь, то й люди повинні були дотримуватися домовленостей!

Перша десятина йшла на підтримку левітів. Десятина з інших колін вважалася спадщиною левітів, оскільки вони не отримали землі, коли народ Ізраїлю оселився в Ханаані. З цього приводу Бог дав Мойсеєві такий наказ: «Ось синам Левія Я дав кожну десятину в Ізраїлі – як частку за їхні служіння, котрі вони здійснюють у наметі свідчення» (Числа 18:21, Турконяк).

Отримавши десятину від інших одинадцяти колін, левіти, у свою чергу, повинні були віддати десяту частину отриманого Аарону для утримання його сім’ї та священиків, які також не отримали земельної спадщини. Господь пояснив це Мойсеєві так: «Звернешся до левітів і скажеш їм: коли отримуватимете десятину від ізраїльських синів, котру Я дав вам від них як спадщину, то відділятимете з неї особливу частку для Господа… і віддасте з них особливу частку для Господа священикові Аарону» (Числа 18:26, 28, Турконяк). Таким чином, ми бачимо, що Бог, дбайливий Господар, подбав про всіх. Розділивши Ханаанську землю, Він забезпечив засобами для існування одинадцять колін, не забувши і коліно Левія, і священиків, що служили в скинії.

2. Друга десятина.

Як вказано у Повторені Закону, після принесення першої десятини, з дев’яти десятих, що залишилися, повинна була виділятися друга десятина «свого збіжжя, свого вина, своєї олії та первістків зі своєї великої та дрібної худоби». Ця частка використовувалася для священної трапези, яка відбувалася як обряд богослужіння там, де вкаже Єгова. На цьому місці спочатку стояла Скинія, потім було збудовано Храм, а пізніше з’явився Єрусалим. Передбачалося, що той, хто жертвує, також розділить цю трапезу з левітами, які не мають ні наділу, ні спадщини (див. Повторення Закону 14:22-27; 12:17-19). Якщо ізраїльтянин жив надто далеко від того місця, яке вказав Господь, і не мав можливості самостійно доставити туди свою десятину, йому дозволялося замінити десятину грошима, а потім купити в Єрусалимі необхідні продукти для свята (Повторення Закону 14:24-25).

3. Десятина третього року.

У Повторенні Закону 14:28-29 говориться: «Через кожні три роки приноситимеш повну десятину зі свого урожаю в тому році та складатимеш її у своїх містах; і прийде левіт, – бо в нього немає ні частки, ні спадщини з тобою, – і захожий, сирота та вдова, які житимуть у твоїх містах, і їстимуть та насичуватимуться, – щоб Господь, твій Бог, поблагословив тебе в усіх ділах, які ти будеш чинити» (Турконяк). У Старому Завіті не уточнюється: третю десятину потрібно віддавати кожні три роки, або ж мова йде про другу десятину, яка кожен третій рік повністю використовувалася для левітів та бідняків. Зокрема Йосип Флавій вважав, що десятина для бідних насправді була третьою.

Таким чином, закон Мойсея вимагав, щоб юдей щорічно віддавав одну десяту частину свого доходу на підтримку левітів, які служили Богові у Скинії. Левіти, у свою чергу, виділяли десяту частину від отриманого священикам, щоб ті могли себе забезпечити. Крім цього, одинадцять колін мали щороку жертвувати другу десятину для організації релігійних свят у Єрусалимі у зв’язку з богослужінням у Скинії чи Храмі. Також кожен третій рік вони давали десятину для бідних, яка йшла левітам, вдовам, сиротам та біднякам (див. Повторення Закону 26:12-13).

V. Божі благословіння тому, хто дає

Божі благословіння завжди можна порівняти з відповідальністю людини. На перший погляд здається, що Бог вимагав від дітей Ізраїлю занадто рясних приношень. Однак, Бог ніколи не хотів від людини нічого, крім того, чим Сам нагородив її. Бог обіцяв людям щедру винагороду, якщо вони підкоряться Його заповідям: «Благословенний ти в місті й благословенний у полі. Благословенні нащадки твого лона та врожай твоєї землі, стада твоєї великої худоби й отари твоєї дрібної худоби. Благословенні твої клуні та твої припаси. Благословенний ти, коли входитимеш, і благословенний, коли виходитимеш» (Повторення Закону 28:3-6, Турконяк). Соломон умовляв своїх сучасників: «Вшановуй Господа своєю сумлінною працею і принеси Йому найперше зі своїх плодів праведності, щоб твої комори наповнилися вщерть пшеницею, а твої чавила давали в надмірі вино» (Приповісті 3:9-10, Турконяк).

Найзрозуміліше Божі обітниці синам Ізраїля викладені в книзі пророка Малахії: «І ви внесли всі приноси до скарбниць, і в Моєму домі буде здобич. Перевірте себе в цьому, – говорить Господь Вседержитель, – чи Я не відкрию вам отвори неба і не виллю на вас Мого благословення вдосталь. І заповім вам на їжу, і не знищу вам плід землі, і не знеможе ваш виноградник у полі, – говорить Господь Вседержитель. І блаженними назвуть вас усі народи, тому що ви будете бажаною землею, – говорить Господь Вседержитель» (Малахії 3:10-12, Турконяк).

Бог – люблячий і щедрий. Він і в наші дні залишається таким, яким був у дні Ізраїлю.

Питання до уроку «Пожертви»

1. Який перший та найголовніший принцип християнського давання?
______________________________________________________.
2. Напишіть другий принцип християнського давання.

________________________________________________________.
3. Коротко перерахуйте пожертви, згідно з законом Мойсея.
________________________________________________________
________________________________________________________
________________________________________________________.
ДОПОВНІТЬ

1. Як приношення Каїн приніс ____________, а Авель приніс ______________.
 2. Перерахуйте чотири речі, якими, згідно з Біблією, володіє Бог.
a. ____________________                b. ____________________
c. ____________________                d. ____________________
3. Мелхиседек був царем ____________ та ____________ Бога Всевишнього.
4. Що, згідно з цими уривками з Писання, Бог дарує нам?
a. Якова 1:5 ____________________________________________
b. До Римлян 6:23 _______________________________________
c. 1 до Тимофія 6:17 _____________________________________
5. Ізраїль дав першу десятину _____________, тому що вони не мали ______________.
6. Перерахуйте три благословення, які Бог обіцяв Ізраїлю в Малахії 3:10-12.
a. ______________________________________________________.
b. ______________________________________________________.
c. ______________________________________________________.