59-та книга Біблії

Застосування нашої віри

Автор цієї книги – це не апостол Яків, згаданий у 12-му розділі Книги Дії апостолів, а старший зі зведених братів Ісуса (Марка 6:3; Матвія 13:55).

Уся книга Якова про те, як жити за принципами нашої християнської віри. Для цього автора християнство – не просто рішення вірити в правильний набір доктрин. Ортодоксальність без щоденного послуху холодна й безплідна. Лише віра, що змінює нашу поведінку, справді християнська. Яків описує конкретні ситуації. Він підводить читачів до усвідомлення своєї християнської відповідальності в кожній із цих ситуацій.

Послання Якова – найпрактичніша книга Нового Завіту. Вона так само актуальна сьогодні, як і в той час, коли була написана. Настанови Якова щодо випробувань та спокус, реакції на Боже слово, упередженості, контролю над язиком та світськими спокусами украй потрібні сучасній церкві.

Послання Якова складається з 5 розділів та 108 віршів.

СИТУАЦІЯ

Коли Яків писав своє послання, членами церкви були переважно євреї. Євреям-християнам, адресатам цього послання, потрібно було застосовувати свою віру на практиці. Час написання – приблизно 48-й рік. Саме тоді Павло розпочинав свої місіонерські подорожі, результатом яких стало заснування більшості церков серед язичників по всій Малій Азії та Греції.

ПЛАН

Яків пише коротко і ясно. Його тон авторитетний. Книга звучить, як своєрідний мікс Соломона в Приповістях і Амоса в одному з його палких звернень. Яків не боїться викривати лицемірів чи аморальну поведінку. Він пише вишуканою грецькою, використовуючи для наочності яскраві образи природи. На відміну від Павла, Яків нічого не говорить про свої особисті обставини.

Структурний план. Демонстрація віри – тема Послання Якова. Кожний розділ цієї книги фокусується на одному зі способів, яким християни можуть переконати світ у реальності своєї віри. Зміст такий:

• З радістю проходити випробування (1).
• Ставитися до всіх людей однаково (2).
• Повністю контролювати язик (3).
• Цілковито очистити розум (4).
• Постійно звертатися до Бога (5).

Географічний план. Жодне конкретне місце в посланні не згадується. Яків пише дванадцятьом племенам, які в розпорошенні (1:1). Він має на увазі або 1) християн-євреїв, що живуть за межами Палестини (1:19, 2:1, 7), або 2) всю християнську церкву, яку Яків змальовує як Новий Ізраїль.

Біографічний план. Автор цього послання – чудовий приклад дії сили воскресіння Ісуса. До воскресіння Яків був невіруючим (Івана 7:3–10). Однак усепереможний Христос з’явився йому (1 Коринтян 15:7), і його життя змінилося назавжди. Яків був серед 120 найближчих учнів Ісуса, які зібралися в горниці у день П’ятидесятниці (Дії 1:14).

Павло зустрів Якова під час своєї першої подорожі до Єрусалима (Галатів 1:18–19). На Єрусалимському соборі Яків підтримав служіння Павла. Він також радився з Павлом під час останньої подорожі апостола до Єрусалима.

Павло згадує Якова в 1 Коринтян 9:5 як одного з лідерів церкви. У ранній церкві його називали «Праведним» через його благочестя. З історії церкви відомо, що він так багато молився, що його коліна стали такими твердими й огрубілими, як коліна верблюда. За відмову зректися Христа перед синедріоном Якова скинули з даху храму. Коли він лежав розбитий, умираючи, його закидали камінням до смерті.

Яків згадує чотирьох героїв Старого Завіту. Він говорить про Авраама, який  був виправданий зі своїх діл (2:21). Проте, говорячи духовно, він виявив свою віру, поклавши Ісака на вівтар (2:21). Блудниця Рахав також була виправдана завдяки своїм ділам (2:25). Яків говорить про пророка Іллю, який молився про дощ (5:17).

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Послання Якова – підбадьорити християн, які зіткнулися з проблемами, що випробовують їхню віру. Глибша мета цієї книги – показати, яка віра є істинною.

Короткий опис послання такий: віра перевіряється випробуваннями (1), підтверджується ділами (2), виявляється в поведінці (3) та зберігається під час гонінь (4–5).

З цієї книги ми вчимося виявляти нашу віру через добрі діла (2:26).

У Посланні Якова мало формальної теології. Однак ця книга містить кілька доктринальних тверджень (1:12–13, 17–18; 2:1, 10–13, 19; 3:9; 4:5; 5:7–9).

Важливе вчення цієї книги в тому, що істинна віра має діяти, вона повинна приносити плід, має бути видимою. Віра, яка ніколи не виходить за межі розуму чи вуст, не є достатньою. Безперечно, віра має бути там, але вона має бути більшою. Іменник віра має перекладатися як дієслово.

Як же діє віра? Вона витримує випробування, перемагає спокуси та підкоряється божественним розпорядженням. Віра відкидає упереджену думку, виявляє себе в практичних добрих ділах і контролює язик. Вона діє мудро, веде до відокремлення від світу і протистоїть дияволові. Віра приводить близько до Бога й терпляче чекає на Господа. Саме такою, на думку Якова, є християнська віра.

ПРОГОЛОШЕННЯ

Послання Якова пронизане алюзіями на вчення Христа. Особливо важливою для нього була Нагірна проповідь: послання містить п’ятнадцять непрямих посилань на неї. Однак порівняно з іншими новозавітними авторами Яків мало говорить про особистість Ісуса. Він двічі звертається до нього Господь Ісус Христос (1:1; 2:1), а також говорить про другий прихід Господа (5:7–8). Портрет Ісуса, який ми асоціюємо з Посланням Якова, – це Суддя (перед дверима) (5:9).

КЛЮЧІ

Ключовий розділ Послання Якова – перший. Цей розділ пояснює, як християни мають правильно реагувати на випробування.

Ключовий вірш: «Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл – мертва!» (2:26).

Ключова фраза: брати мої (11), або мої брати любі (3).

Ключові слова: віра (14) і діла (13).

Ті, хто протиставляє Якова з його акцентом на ділах Павлові з його акцентом на вірі, вельми дивуються, дізнавшись, що слово віра частіше зустрічається в Посланні Якова, ніж у Посланні до галатів. Правильно кажуть, що сама віра спасає, але віра, яка спасає, – не сама! Павло фокусується на корені спасіння, а Яків – на його плодах.

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось кілька визначних особливостей цієї книги:

• Багато хто вважає, що Послання Якова – перша книга Нового Завіту.
• Послання Якова вважають найбільш єврейською книгою Нового Завіту.
• Послання Якова – це тлумачення Закону Старого Завіту та Нагірної проповіді у світлі Євангелії.
• У Посланні Якова використана грамотна грецька мова.
• У Посланні Якова є лише чотири прямі посилання на Старий Завіт, але щонайменше п’ятдесят три алюзії на нього.
• Мартін Лютер вважав Послання Якова «солом’яним посланням», тому що він сприймав його як заперечення Павлові щодо спасіння через віру (див. Якова 2:24 і Ефесян 2:8–9).
• Послання Якова називають «Приповістками Нового Завіту», бо воно написане в лаконічній повчальній формі книг мудрості Старого Завіту. Контраст між людською та божественною мудрістю в 3:15–17 нагадує Книгу Приповістей.
• Через свою безкомпромісну позицію щодо нерівності та соціальної несправедливості Яків заслужив прізвисько «Амос Нового Завіту».
• Послання Якова формальне, неупереджене й іноді складне. Воно звучить владно, посилюючи завдання кожним наступним віршем.
• Послання Якова посилається на природу більше, ніж будь-яка інша книга Нового Завіту.

СЛУХАТИ

Ось кілька улюблених рядків, які можуть заохотити вас глибше вивчити Послання Якова:

• «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування» (1:2).
• «А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога» (1:5).
• «Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує» (1:13).
• «…та не може ніхто із людей язика вгамувати» (3:8).
• «…спротивляйтесь дияволові, – то й утече він від вас» (4:7).
• «…яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає» (4:14).
• «…і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме» (5:15).
• «…нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів» (1:19).