56-та книга Біблії

Стійкість у Христі

Обидва листи до Тимофія та послання до Тита – це листи Павла до молодих співробітників, які служили в різних місцях. Тому ці книги названі пасторськими посланнями Павла. Порівняно з листами до Тимофія, Послання до Тита має іншу мету. В обох Посланнях до Тимофія Павло викладає вчення; Послання до Тита більше сфокусоване на обов’язках. Зокрема, Перше послання до Тимофія зосереджене на захисті Євангелії, Друге послання до Тимофія – на проголошенні Євангелії, Послання до Тита – на застосуванні Євангелії.

Послання до Тита має спільні з 1 Тимофія час написання, обставини та мету. Обидва сповнені підбадьорень і настанов. Різниця в тому, що Послання до Тита коротше, більш офіційне й менш особисте, ніж 1 Тимофія. Ситуація Тимофія в Ефесі вимагала сильнішого наголосу на доктринальному вченні, тоді як ситуація Тита на Криті потребувала більшої уваги до питання керівництва. По суті, цей лист є порадою досвідченого місіонера молодому служителеві.

Послання до Тита складається з 3 розділів та 46 віршів.

СИТУАЦІЯ

Тит супроводжував Павла на Криті після звільнення з першого римського ув’язнення (64 р.). Він був залишений там, щоб закінчити роботу (1:5). Павло написав Титові листа, щоб повідомити, що його на Криті замінять Артем або Тихик (3:12).

ПЛАН

Структурний план. Послання до Тита наголошує на стійкості в Христі. Книга складається з трьох основних частин, розміщених між короткими вступом і висновком. Ці частини фокусуються на захисті, проголошенні та застосуванні істинного вчення. Зміст такий:

• Вступ (1:1–4).
• Місія Тита (1:5–16).
• Учення Тита (2:1–15).
• Поведінка Тита (3:1–11).
• Висновок (3:12–15).

Географічний план. Тит працював для Господа на острові Крит. Цей острів має 260 км завдовжки і 37 миль (60 км) завширшки. Він розташований у Середземному морі за сотню миль (160 км) на південний схід від Греції. Його площа приблизно дорівнює розміру штату Род-Айленд. У першому столітті жителі Криту були відомі своєю безчесністю та аморальністю (1:12–13). Деякі з критян перебували в Єрусалимі на свято П’ятидесятниці (Дії 2:11). Можливо, вони й були тими, хто повернувся на острів, щоб розпочати там християнську роботу.

У посланні згадується ще лише одне місце, і це Нікополь (3:12) на західному узбережжі Греції. Павло мав намір провести там зиму. Тит мав зустріти його в Нікополі, коли йому прийде заміна.

Біографічний план. Отримувач цього листа був одним із надійних співробітників Павла, на якого той міг покластися. Дивує те, що Тита не згадано в Книзі Дії апостолів серед співробітників Павла. Дехто припускає, що цей язичник-християнин не згадується тому, що він був братом Луки, автора Книги Дії. Стриманий Лука не називає себе й свого відомого брата.

Хронологічно Тита вперше згадано у зв’язку з важливим Єрусалимським собором 50-го року, на якому порушували питання обрізання. Тит супроводжував Павла та Варнаву до Єрусалима (Галатів 2:1). Як новонавернений язичник Тит був показовим прецедентом для лідерів церкви. Він, так би мовити, окреслив проблему. Очевидно, Тит не мав робити обрізання (Галатів 2:3).

Напевно, Тит супроводжував Павла під час його другої та третьої місіонерських подорожей, але ми не володіємо жодною певною інформацією про його роботу аж до часу кризи в Коринті. Очевидно, Тит діяв як представник Павла в Коринті протягом року, що передував написанню Другого послання до коринтян (2 Коринтян 8:16). Його місією було організувати збір пожертв для єрусалимських християн від церкви в Коринті. Справа не була завершена, бо згодом Павло спонукав Тита повернутися до Коринта, щоб її вирішити (2 Коринтян 8:6).

Тит востаннє згадується в 2 Тимофія 4:10, де Павло відправляє його в Далматію (сучасна Албанія та Словенія). Під час написання цього листа Тит був представником Павла на острові Крит. Загалом Тит згадується в Новому Завіті дванадцять разів.

Четверо інших помічників Павла згадуються в Посланні до Тита. Або Артем, або Тихик (3:12) замінить Тита на Криті. Про першого помічника нічого не відомо. Тихик був корінним жителем Малої Азії (Дії 20:4). Він був із апостолом Павлом під час його третьої місіонерської подорожі. Тихик та Онисим принесли колосянам листа від Павла (Колосян 4:7–9). Одного разу Павло також відправив Тихика до Ефеса (2 Тимофія 4:12).

Зина й Аполлос згадані як ті, хто заслуговує на допомогу у своїх подорожах, коли вони прийшли на Крит. Про Зину відомо лише те, що він був юристом-християнином. Аполлос був євреєм із Олександрії в Єгипті. Під час його перебування в Ефесі Прискилла й Акила пояснили йому християнське вчення (Дії 18:26). Аполлос став красномовним і переконливим захисником християнської віри (Дії 18:28). Він особливо вміло застосовував пророцтва Старого Завіту. Востаннє Аполлос згадується у Книзі Дії, коли він перебуває в Коринті (Дії 19:1).

Павло часто згадує Аполлоса, особливо в Першому посланні до коринтян. Дехто в Коринті навернувся через Аполлоса. Вони були схильні ставити себе вище за інших членів церкви (1 Коринтян 1:12; 3:4–6, 22).

Павло шанував і любив Аполлоса. Він називає його братом, показуючи наскільки глибоко цінує його як одного з членів команди (1 Коринтян 16:12). У 1 Коринтян 4:6 Павло ставить Аполлоса нарівні з собою.

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета листа до Тита – запропонувати підбадьорення і настанови для служіння цього євангеліста в церквах острова Крит. Глибша мета – підкреслити, що раціональне вчення і добрі справи важливі в житті кожного християнина.

Послання до Тита містить два важливі доктринальні уривки. У першому Павло говорить про Божу благодать, яка зробила можливим спасіння, доктрину викуплення, важливість життя в чистоті та надії на другий прихід (2:11–14). У другому Павло говорить про підставу спасіння (благодать, а не діла), обмиття відродження (хрещення) і постійну присутність Святого Духа (3:4–7).

Загалом Павло дає настанови Титові стосовно церковного життя (1), сім’ї та особистого життя (2), а також щодо соціального життя (3).

Основна істина цієї книги в тому, що поведінка в церкві має відповідати наданому зразку.

ПРОГОЛОШЕННЯ

Послання до Тита чітко пояснює значення божественності та викупного служіння Христа (2:13–14). Христос віддав Себе за нас, Він викупив нас, очистив, так що ми стали Його особливими людьми. Павло підкреслює божественність Христа, коли пише – великий Бог і Спас (2:13). Портрет Ісуса, який формується у нас на основі Послання до Тита, – це Захисник істинного вчення.

КЛЮЧІ

Ключовий розділ у Посланні до Тита – другий. Цей розділ містить основні розпорядження, які треба виконувати, щоб лідерство в церкві було благочестивим.

Ключовий вірш: «Я для того тебе полишив був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настановив по містах, як тобі я звелів» (1:5).

Ключова фраза: вічне життя (2).

Ключові слова: говори/нагадуй (7) і благодать (4).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось кілька фактів, які виділяють Послання до Тита з-посеред зібрання священних книг:

• Деякі вважають, що Тит був братом Луки.
• Павло цитує поета-язичника в 1:12.
• Тит не згадується в Книзі Дії апостолів.
• Зрілість Тита визначає той факт, що Павло не заохочує його бути сильним, або, як це він говорить Тимофієві, нікому не дозволяти погорджувати його молодістю.
• На острові Крит сьогодні близько трьох тисяч православних церков. Понад пів мільйона мешканців острова вважають себе членами православної церкви Криту.

СЛУХАТИ

Ось кілька улюблених уривків із Послання до Тита:

• «Для чистих все чисте» (1:15).
• «…і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса» (2:13).
• «Він нас спас… через обмиття відродження й обновлення Духом Святим» (3:5).
• «Сказав один з них, їхній власний пророк: «Крітяни завжди брехливі, любі звірі, черевані ліниві» (1:12).