45-та книга Біблії

Істини нашої віри

Автором листа до римлян є Павло. Це перше з тринадцяти його послань. Павло виріс у місті Тарсі, розташованому в провінції Кілікія, частині сучасної Туреччини. Він навчався в Єрусалимі у великого вчителя того часу, рабина Гамаліїла. Він був у Єрусалимі, коли побивали камінням першого християнського мученика Степана. Убивці склали свій верхній одяг до ніг Павла (якого тоді називали Савлом) на час страти. Павло очолив перше серйозне гоніння на християн, доки Христос не зупинив його на дорозі в Дамаск, куди він прямував, щоб ув’язнювати християн. Зрештою Савл із Тарса став віруючим.

Павло відразу ж почав проповідувати в синагогах Дамаска. Потім Господь повів його в Аравійську пустелю для особистого наставлення у християнському вченні. Згодом Павло прибув у Єрусалим, де зустрів Петра, Якова та інших служителів церкви. Коли єрусалимські юдеї виношували змову проти нього, Павло залишив Палестину й повернувся до Тарса. Там він залишався до приходу Варнави, який запросив його приєднатися до групи вчителів в антіохійській громаді, що стрімко зростала. Після повернення з Єрусалима, куди Павло відносив кошти для нужденних місцевих християн, церква Антіохії відправила Варнаву й Павла у тривалу місіонерську подорож.

Послання до римлян складається з 16 розділів, 433 віршів. Частково через свій чималий обсяг, це послання й було розміщене на початку листів Павла в нашій Біблії. Але важливішим у його розміщенні є той факт, що Послання до римлян закладає доктринальну основу, на якій будуються інші послання апостола.

СИТУАЦІЯ

Дослідники вважають, що Послання до римлян було написане близько 56-го року. А це означає, що на той час минуло приблизно двадцять шість років після заснування церкви.

Під час своєї третьої місіонерської подорожі Павло перейшов із Ефеса в Грецію (Коринт), де був три місяці (Дії 20:2–3). Перебуваючи там, Павло написав два свої євангелічні послання – до римлян і до галатів. Написав, бо усвідомлював, що не зможе побувати в Римі найближчим часом (Римлян 15:22–29; 16:1, 23).

ПЛАН

Послання до римлян написане у звичній для тогочасних листів формі. То тут, то там у посланні з’являються славослів’я, або секції похвали. У стилі, що нагадує пророка Малахію, Павло в деяких місцях використовує досить ефективну форму «питання-відповідь» для створення найбільш систематичного представлення християнської доктрини (вчення) у Біблії. Питання, які Павло порушує, і відповіді на них, швидше за все, відображають різні протистояння Євангелії, з якими він стикався протягом двох десятиліть місіонерських подорожей. Послання до римлян є найбільш формальним із усього, що написав Павло. Часто його сприймають як наукову працю, а не як лист.

Структурний план. Послання до римлян фокусується на темі істини нашої віри. Відповідно до сказаного у вступі, лист складається з трьох основних частин і завершується чималим висновком. Зміст такий:

• Вступ (1:1–17).
• Об’явлення Божої справедливості (1:18–8:39).
• Підтвердження Божої справедливості (9:1–11:36).
• Застосування Божої справедливості (12:1–15:13).
• Висновок (15:14–16:27).

У першій частині Павло говорить про засудження всього людства через гріх, виправдання віруючих через віру та освячення, або відокремлення християн від світу. Виправдання означає, що Бог ставиться до тих, хто прийшов до Христа, так, ніби вони ніколи не грішили. У другій частині Павло говорить про минуле, теперішнє і майбутнє Ізраїля. У третій частині він показує, як принципи віри застосовуються і в обов’язках, і у свободах.

Інше, більш лаконічне визначення змісту послання таке: доктринальний розділ (1:1–8:39), національний розділ (9:1–11:36) і практичний розділ (12:1–16:27).

Географічний план. Цей лист Павло написав у Коринті в Ахаї (на півдні Греції). Пунктом призначення листа був Рим, столиця імперії. За життя Павла населення міста складало понад мільйон людей. Величезний успіх римських армій за кордоном приніс місту процвітання. Рим був відомий своєю архітектурою, іграми та комфортом.

Населення Риму також складалося з безлічі привезених рабів. А тому тут уживалося й співіснувало багато різних релігій. Іноземне населення принесло в місто не лише свої релігії, але й пороки. Рим славився своїми гріхами. На аренах проводили постійні видовища з боями не на життя, а на смерть. На цих ігрищах показували пародії на війни, тут відбувалися рукопашні бої між натренованими бійцями, гладіаторами, або бої з екзотичними тваринами, яких привезли з далеких земель.

Про походження римської церкви відомо небагато. У посланні зазначено, що церква переважно складалася з християн із язичників. Читаючи Послання до римлян, можна виснувати, що церква потребувала доктринального вчення. Павло не вказує на помилки цієї церкви. Власне, він хвалить цих християн (1:8). Бажанням Павла було прийти до них, щоб передати їм «якого дара духовного» (1:11), а це вказує на те, що апостоли ще не відвідували Рим.

У цьому листі Павло згадує подорож до Іспанії (15:24, 28). Рання християнська література підтверджує, що згодом Павло зміг здійснити свій намір.

Біографічний план. Окрім самого автора, Павла, у Посланні до римлян згадується багато співробітників апостола – щонайменше двадцять сім (Римлян 16:1–15). У цьому списку є грецькі та єврейські імена; чоловіки та жінки; простолюд і міські чиновники; і, безсумнівно, бідні та багаті. Цей список християнських працівників демонструє єдність, яку Павло відстоював у християнських церквах.

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Послання до римлян полягає в тому, щоб підготувати братів у Римі до давно очікуваного візиту Павла й зміцнити цих віруючих у їхньому пізнанні, у вірі та взаєминах. Це послання спрямоване радше на попередження проблем, ніж на їхнє виправлення. З практичного боку, Павло міг намагатися отримати фінансову, моральну та молитовну підтримку для двох майбутніх проєктів: 1) місія проповіді в Іспанії (15:24) та 2) збір пожертв для нужденних у Єрусалимі (15:30–31). Кінцевою метою книги є пояснення того, що дар праведності Божої дається кожному через віру в Христа.

Короткий переказ Послання до римлян такий: «Ми спасенні вірою, не через Закон Мойсея, чи добрі справи. Спасенні померли для старого життя. Вони мають жити праведно. Усі спасенні, євреї чи язичники, є частиною нового Божого Ізраїля. Ці люди мають громадянські та соціальні обов’язки».

Послання до римлян розглядає взаємини між євреями та язичниками. Це свідчить про те, що між цими двома групами в церкві існувала напруженість. Павло доводить, що жодна з цих груп не може відчувати перевагу над іншою. Обидві однаково потребують праведності, яка є Божим даром. Ця Богом подарована праведність має виявлятися в особистому та церковному житті християн. Для Павла християнство було стилем життя, умотивованим системою переконань, відкритою Богом. Євангелія – це більше, ніж набір фактів, які потрібно знати, це життя, яке потрібно прожити.

ПРОГОЛОШЕННЯ

У Посланні до римлян Павло зображає Ісуса переважно як Викупителя (1:17). Христос – це другий Адам, чиє праведне життя й спокутна смерть дарують виправдання всім, хто ґрунтує свою віру на Ньому. Послання вказує на важливість смерті Христа як жертви за гріх людства. Його смерть і воскресіння є фундаментом для прощення гріхів віруючого, примирення з Богом, спасіння від судного гніву і прославлення в майбутньому світі.

КЛЮЧІ

Ключові розділи в Посланні до римлян – це розділи 6–8. Вони містять інструкції, як жити збалансованим життям під благодатною силою Святого Духа.

Безперечно, ключовим віршем є цей: «Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові» (1:16).

Ключова фраза: «вірою» (8).

Ключові слова: праведно/праведність (43), віра/вірити/вірили (57), закон (78), гріх/згрішили (51).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Деякі факти й судження стосовно Послання до римлян виокремлюють його з-посеред колекції книг Нового Завіту.

• Послання до римлян – одна з найбільш переконливих, логічних і промовистих серед усіх будь-коли написаних праць. Воно вплинуло на подальшу історію церкви більше, ніж будь-яке інше послання.
• У той час, як Євангелія подає факти з життя Христа, Послання до римлян пояснює важливість цих фактів.
• Незвично довгий вступ (1:1–17) найімовірніше пояснюється тим, що Павло писав до церкви, яку ще ніколи не відвідував.
• На відміну від інших своїх листів, Павло ніяк не називає себе в Посланні до римлян (тільки слуга/раб).
• Послання до римлян рясніє старозавітними цитатами.
• Археологи знайшли блок пам’ятного каменю в Коринті з іменем Ераст, комісар із громадських робіт. Це може бути той самий коринтський християнин і міський доморядник, згаданий Павлом у Римлян 16:23.
• Висновок у Посланні до римлян унікальний тим, що Павло звертається до відносно величезної групи осіб.

СЛУХАТИ

Послання до римлян не є легким чтивом. Перші розділи можуть змусити декого думати, що вони читають програму з богословського навчання рівня підвищеної складності. Вам потрібно здолати шлях через це богослов’я. Спробуйте осягнути кожен крок у доводах Павла. Ці розділи важливі, тому що вони пояснюють, чому християни вірять і чинять саме так, а не інакше. Наприкінці листа, у кількох розділах, що легко читаються, містяться практичні поради стосовно повсякденного життя.

Послання до римлян викладає істину Божу ґрунтовно й вимагає від нас уважного та вдумливого сприймання. Ось кілька важливих розділів, які допоможуть вам дізнатися про що ця книга:

• Розтління людства (1).
• Умерли для гріха, живемо для Бога (6).
• Спасіння від гріха і страждань (8).
• Язичники прищеплені до дерева Ізраїля (11).
• Змінене життя (12).

Ось кілька відомих рядків із книги:

• «Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім» (6:23).
• «Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (3:23).
• «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (8:28).
• «Хто нас розлучить від любови Христової?» (8:35).
• «Ми поховані з Ним хрищенням у смерть, … щоб ходити в обновленні життя» (6:4).
• «Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» (10:9).