51-ша книга Біблії

Бог у Христі

П’ятдесят перша книга Біблії називається Послання до колосян, тому що спочатку вона була листом, надісланим до церкви в Колосах, на території сучасної Туреччини. Це сьоме послання Павла в Новому Завіті.

Послання до колосян складається з 4 розділів, 95 віршів і 1444 слова.

СИТУАЦІЯ

Датують Послання до колосян приблизно 62-м роком.

Нічого певного про походження церкви в Колосах не відомо. Епафрас був із Колос (1:7; 4:12). Він міг бути одним із тих, хто проповідував Євангелію в цьому місті. Малоймовірно, що Павло відвідував це місто до того, як написав свого листа (1:4; 2:1). Однак можливо, що він відвідав це місто пізніше. У Колосах жили Филимон і його раб Онисим (Колосян 4:9; Филимона 10). Швидше за все, церква збиралася в будинку Филимона (Филимона 2).

Під час свого першого ув’язнення в Римі Павло зустрів і привів до покаяння раба-втікача Онисима. Цього раба він відіслав до його господаря-християнина. У цей час він і написав особистого листа Филимонові, щоб посприяти примиренню між господарем і його рабом-утікачем. Цей лист розміщений далі в Новому Завіті під назвою Послання до Филимона. Павло використав можливість повернення раба для написання цього послання до церкви.

ПЛАН

Структурний план. Як і більшість листів Павла, Послання до колосян має короткий вступ і висновок. Тема цього послання – Божественність Христа. Лист складається з трьох окремих частин, зосереджених на темі верховенства Христа. Перша частина доктринальна за своїм характером, друга – полемічна (захисна), третя – практична. Зміст такий:

• Вступ (1:1–2).
• Роз’яснення верховенства Христа (1:3–2:7).
• Відстоювання верховенства Христа (2:8–3:4).
• Застосування верховенства Христа (3:5–4:6).
• Висновок (4:7–18).

Географічний план. Колоси були невеликим містом, розташованим на віддалі близько сотні миль на схід від Ефеса в родючій Лікійській долині біля гори, що на дорозі з Ефеса в Дамаск. Окрім цього листа, Колоси не мали жодного впливу на історію ранньої церкви.

Два інші найближчі міста в Лікійській долині також згадані в книзі: Лаодикія та Гієраполь. Обидва ці міста згадані у зв’язку з їхнім текстильним виробництвом.

Біографічний план. Центральною фігурою цього послання, після Христа, є Павло, його автор. Він ув’язнений у Римі. Павло згадує в цьому посланні дев’ятьох співробітників. Тимофій разом із Павлом згадується у привітанні у п’яти інших посланнях (2 Коринтян, Филип’ян, 1 і 2 Солунян, Филимона). Лише в трьох із послань Павла не згадується Тимофій (Галатів, Ефесян, Тита). Молодий Тимофій приєднався до Павла під час його другої місіонерської подорожі. Він був поруч із Павлом протягом третьої місіонерської подорожі та першого римського ув’язнення.

Епафрас згадується двічі (1:7; 4:12). Схоже, він був служителем церкви в Колосах.

Тихик (4:7), можливо, приніс цього листа колосянам. Цей співробітник був із Павлом під час його третьої місіонерської подорожі. Павло запевняє своїх читачів, що Тихик розповість їм останні новини про діяльність апостола. Згодом Павло відправив Тихика на місію до Ефеса (2 Тимофія 4:12).

Онисим – раб, навернений через Павла в Римі. Апостол називає його «вірним та улюбленим братом» (4:9). Він також мав багато чого сказати особисто своїм побратимам у Колосах.

Павло згадує п’ятьох людей, які передавали привіти колосянам. Це означає, що вони також були з Павлом у Римі. Очевидно, цих п’ятьох знали хоча б деякі з колосян, але наскільки добре – невідомо. Першим передавав вітання Аристарх, єврей-християнин із Македонії. Спочатку він згадується як супутник Павла в подорожах. Він був схоплений розлюченим натовпом в Ефесі (Дії 19:29). Потім він згадується як один із уповноважених нести пожертву з церкви в Солуні нужденним християнам у Єрусалимі (Дії 20:4). Він супроводжував Павла під час його складної подорожі морем до Рима (Дії 27:2). Тепер Павло говорить про Аристарха, який «ув’язнений разом зо мною» (4:10), маючи на увазі, швидше за все, що Аристарх був поруч із ним, поки він був у римському ув’язненні.

Друге вітання – від Марка, двоюрідного брата Варнави (4:10). Марк залишив Павла під час першої місіонерської подорожі, і Павло відмовився брати його вдруге. На час написання цього послання Марк повернув собі прихильність Павла. Павло називає його «мій співробітник» (Филимона 24). Нічого не відомо про третього чоловіка, що передавав привіт, Ісуса Юста, крім того, що він був євреєм-християнином (4:11).

Четвертий – це Лука. Він названий «улюбленим лікарем» (4:14). Лука подорожував із Павлом у його другій та третій місіонерських поїздках. Він міг бути особистим лікарем Павла.

П’ятим вітав Димас. Тут Павло назвав його «мій співробітник» (Филимона 24). Через п’ять років, коли Павло писав листа до Тимофія, Димас залишив апостола, «цей вік полюбивши» (2 Тимофія 4:10).

Дві особи в Колосах зазначені у привітаннях. Перша – Німфа, жінка християнка[1], яка приймала церкву в себе вдома (4:15). Другий – Архіп, служитель у Колосах, на якого треба було звернути увагу (4:17).

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Послання до колосян – перемогти загрозливу єресь, що знецінює Христа, і зміцнити віру колосян. Глибша мета цієї книги – показати, що Христос перевершує все, Він перший, і в усьому має першість – і християнське життя має відображати цю перевагу. Спростовуючи лжевчення, яке проникало в колоську церкву, Павло змальовує для нас яскравий, чіткий образ Ісуса Христа. Наш Господь відіграє основну роль не тільки в Божому плані, але й у нашому житті.

Коротко зміст Послання до колосян можна передати так: у Христі тілесно перебуває вся повнота Божества (2:9–10). Тому на Ньому фокусується наша віра. Не можна дозволити філософіям і вченням, які зазіхають на Його верховенство, обдурити себе. Усі віруючі мають своєю поведінкою і вдома, і в церкві відображати свої стосунки з Христом.

Послання до колосян стверджує основну істину, що Божество втілилося в Христі.

ПРОГОЛОШЕННЯ

У Посланні до ефесян Павло зображає церкву Христову. А в Посланні до колосян – Христа в церкві. Якщо перше фокусується на Тілі, то друге – на Голові. Найсуттєвіша характеристика книги – це її христологія, вчення про Ісуса. Христос зображений як Утілений Бог.

Послання до колосян наголошує на верховенстві Христа. Він є Головою всякої влади й начальства – невидимих ​​духовних істот із розряду ангелів (2:10). Христос – Господь творіння (1:16–17), джерело примирення (1:20–23; 2:13–15). Надія віруючих ґрунтується на Ньому (1:5, 23, 27). Саме Христос дає можливість віруючому жити новим життям (1:11, 29). Він є нашим Викупителем і Примирителем (1:14, 20–22; 2:11–15). У Ньому втілилася повнота Божества (1:15,19; 2:9). Він є Творцем усього і Тим, Хто підтримує весь світ (1:16–17). Завдяки Його воскресінню та вознесінню Він – Голова церкви (1:18; 3:1) і досконалий Спаситель (1:28; 2:3,10; 3:1–4).

КЛЮЧІ

Ключовим у Посланні до колосян є 3-й розділ. Він поєднує всі теми послання, демонструючи їх причинно-наслідкові зв’язки.

Ключовий вірш: «Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива» (1:15).

Ключові фрази: з Христом (3) і зодягніться (3).

Ключове слово: мудрість (6).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось кілька особливих деталей, які виділяють Послання до колосян з-посеред інших книг Писання.

78 з 95 віршів, а це близько 82 %, у Посланні до колосян майже ідентичні з віршами в Посланні до ефесян.
У цьому посланні вжито 55 грецьких слів, яких немає в інших посланнях Павла, 34 з них не зустрічаються більше ніде в Новому Завіті.
Як і у випадку з Посланням до римлян, цей лист був написаний церкві, яку Павло ніколи не відвідував.
У цьому посланні немає посилань на Старий Завіт.
Послання до колосян, можливо, найбільш христоцентрична книга в Біблії.

СЛУХАТИ

Ось кілька улюблених рядків з Послання до колосян:

«І все, що тільки робите словом чи ділом, – усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві» (3:17).
«…але все та в усьому Христос» (3:11).
«[Бог] визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина» (1:13).
«…бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества» (2:9).
«Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі» (3:2).


[1] В українському перекладі це чоловіче ім’я Німфан, також згадується «Церква домашня його» (Колосян 4:15). – Прим. перекладача.