50-та книга Біблії

Радість у Христі

П’ятдесята книга Біблії називається Посланням до филип’ян, тому що вона призначалася для конгрегації християн у македонському місті Филипи. Це шостий лист у нашому Новому Завіті, написаний апостолом Павлом.

Послання до филип’ян складається з 4 розділів, 104 віршів і 1604 слів.

СИТУАЦІЯ

Послання до филип’ян написано 63-го року.

Під час другої місіонерської подорожі Павло бачив видіння, у якому чоловік із Македонії просив його прийти в Європу, щоб поділитися Євангелією. Павло відповів на заклик македонянина, здійснивши подорож до Филип (Дії 16:9).

Филипи були першим євангелізованим містом Європи. Це також було перше місто, яке почуло концерт хвали! Після того як Павла та Силу побили й кинули до в’язниці, близько півночі вони славили Господа співом. Перебування Павла у Филипах завершилося трьома чудовими розмовами: із бізнес-леді на ім’я Лідія, із віщункою та з в’язничним сторожем. Займенник «ми», ужитий у Дії, припускає, що Лука, автор Книги Дії апостолів, залишився в місті як перший служитель цієї церкви.

Під час своєї третьої місіонерської подорожі, дорогою в Коринт, Павло знову проходив через Филипи (Дії 20:1, 6).

Про обставини написання Послання до филип’ян див. вище, у розділі Послання до ефесян.

ПЛАН

Послання до филип’ян – це теплий і дружній лист. Вияв любові Павла до віруючих у Филипах перевершує все, що він говорив про інші церкви, до яких писав. З цього можна виснувати, що церква у Филипах була його найулюбленішою. Він називає своїх читачів «мої любі» (2:12) і «мої браття улюблені» (4:1). Там не було ніяких крамольних проблем із вченням, із дисципліною, не було чвар, які б його засмучували, як в інших церквах.

Структурний план. Як і в більшості неофіційних листів, автор Послання до филип’ян різко переходить від однієї теми до іншої. Видно, що Павло не дотримувався чітко окресленого плану. Проте Послання до филип’ян складається з трьох основних частин:

• Особисте оновлення (1:1–26).
• Палке навернення (1:27–4:19).
• Прощальні слова (4:20–23).

Очевидно, що квінтесенцією цього послання є його середина. У цій частині Павло закликає своїх читачів мати терпеливість (1:27–30), розум (2:1–30), знання (3:1–21) і мир у Христі (4:1–19).

Географічний план. Місто Филипи заснував Филип Македонський, батько Олександра Великого. Це було головне місто в македонському регіоні. Біля Филип армія Марка Антонія була переможена Октавіаном (згодом Цезар Август). Унаслідок цього місто було заселене військовими як колонія з особливими привілеями для громадян. Місто було розташоване на стратегічній дорозі під назвою Егнатієва дорога (лат. ViaEgnatia). Мандрівники з різних земель проїжджали через Филипи.

Македонія, район у якому були розташовані Филипи, згадується один раз (4:15). Павло також згадує час свого служіння в Солуні, розташованому на віддалі близько сімдесяти п’яти миль на південний схід від Филип. Филип’яни надсилали допомогу Павлові, коли він служив у цьому місті (4:16).

Біографічний план. Звичайно ж, Павло говорить про себе в цьому листі, повідомляючи своїм читачам свіжі новини про своє перебування в Римі. Він також згадує трьох своїх помічників. Тимофій згадується разом із Павлом у привітанні послання (1:1) швидше за все тому, що филип’яни добре його знали. Він був із Павлом у цьому місті під час другої місіонерської подорожі. Тимофій мав намір служити Павлові, як син служить своєму улюбленому батькові (2:22). Павло сподівався незабаром відправити Тимофія до Филип (2:19).

Павло двічі згадує Епафродита. Він був посланцем, через якого филип’яни надіслали фінансову допомогу Павлові під час його першого римського ув’язнення (2:25; 4:18). Перебуваючи в Римі, Епафродит важко захворів. Павло повідомляє, що церква у Филипах може з радістю прийняти його назад (2:29).

Клемент виділений із тих, хто названий співробітником Павла у Филипах (4:3). Більше нічого про Клемента не відомо.

Павло закликає до єдності двох жінок – Еводію та Синтихію, які були на той час у церкві у Филипах і між якими було суперництво (4:2).

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Послання до филип’ян у тому, щоб подякувати християнам за їхню допомогу Павлові в скрутну годину й надихнути до більшої єдності в церкві. Глибша мета у тому, щоб відкрити істину: справжня єдність і радість можливі лише в Христі.

Короткий огляд Послання до филип’ян: Павло висловлює свою християнську радість у молитві подяки (1:1–26). Він закликає своїх читачів до непохитності (1:27–30), єдності (2:1–2), смирення (2:2–11) і чистоти (2:12–18). Потім він попереджає їх про юдейських (3:1–16) та світських лжевчителів (3:17–4:1). Послання закінчується настановами та словами вдячності (4:2–23).

Основна істина, передана в цьому посланні, така: у своєму житті нам треба наслідувати приклад Ісуса.

ПРОГОЛОШЕННЯ

Послання до филип’ян наповнене описами Христа. У 1-му розділі Христос – це наше Життя (1:21). У 2-му розділі Він – Приклад для нас (2:5). 3-й розділ змальовує Його як Того, Хто змінює наші принижені тіла так, що вони будуть подібні до Його славного тіла (3:21). У 4-му розділі Христос – Помічник, який дає силу віруючим підійматися над життєвими обставинами (4:13).

Невелика частина доктринального вчення в цій книзі сконцентрована на особистості, присутності та могутності Христа. Насамперед Христос – це Звеличений Слуга (2). Хоча Він і був рівний Отцеві, Христос умалив (спустошив) Себе. Він прийняв образ раба. Він упокорився до смерті й навіть смерті хресної. Проте згодом Отець підніс Його. Йому було дано ім’я, вище над кожне ім’я. Цей уривок відомий дослідникам Нового Завіту як кенозис (грец. «спустошення», самоприниження) (2:5–11). Безсумнівно, серед усього, що писав Павло, можливо, навіть у всьому Новому Завіті, це найважливіший уривок.

КЛЮЧІ

Ключовий розділ Послання до филип’ян – другий. Цей розділ містить одкровення кенозис, про спустошення/самоприниження Христа, згадане вище.
Ключовий вірш: «Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!» (4:4).
Ключова фраза: «у Господі», або її еквіваленти (19 разів).
Ключові слова: займенники першої особи (120), радість/радійте (16), Радісна Звістка (9) и у згоді (7).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось декілька відомостей про Послання до филип’ян, які виокремлюють його серед книг Нового Завіту.

• Послання до филип’ян було написано приблизно через десять років після першого візиту Павла у Филипи.
• Лідія, заможна бізнес-леді та перша європейка, яка прийняла Євангелію, стала засновницею церкви у Филипах. У Посланні до филип’ян вказано, що жінки мали величезний вплив на успіх євангелізації в тому місті.
• Церква у Филипах – єдина церква в Новому Завіті, у якій на керівних посадах були єпископи (наглядачі) та диякони.
• У Посланні до филип’ян не згадуються тексти Старого Завіту.
• Перший раз Павло потрапив у місто Филипи завдяки видінню (Дії 16:9).

СЛУХАТИ

Ось кілька улюблених рядків із Послання до филип’ян:

• «…щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних» (2:10).
• «А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі» (4:19).
• «Бо для мене життя – то Христос, а смерть – то надбання» (1:21).
• «…забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (3:13–14).
• «Життя ж наше на небі» (3:20).
• «І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (4:7).