57-ма книга Біблії

Благословення у Христі

Послання до Филимона – це остання з книг Нового Завіту, яку написав Павло. Через те що Послання до Филимона було написане у в’язниці, тоді ж, як і листи до ефесян, филип’ян і колосян, ці чотири послання називають в’язничними посланнями Павла.

Послання до Филимона – вершина християнського такту і зразок християнського переконання. Цей лист спрямований на розв’язання проблеми, пов’язаної з рабом, який утік від свого господаря-християнина. Тепер цей раб сам став християнином. Павло прямо не просить Филимона звільнити раба. Однак Филимон не міг не зрозуміти того, що пропонував Павло. Він лагідно, але твердо переконує Филимона вчинити правильно.

Лист містить 1 розділ з 25 віршів.

СИТУАЦІЯ

Филимон був багатим християнським лідером у Колосах. Він безперечно знав Павла, але завдяки яким саме обставинам – невідомо.

Павло зустрів і привів до Христа раба-втікача на ім’я Онисим, який став для нього дуже потрібним. І Павло, і раб розуміли, що втікач мав повернутися в Колоси до Филимона, свого господаря.

Тихик ніс три листи (ефесянам, колосянам і Филимонові) в Лікійську долину в римській провінції Азії (сучасна Туреччина). Онисим супроводжував Тихика. Це був 63-й рік.

ПЛАН

Структурний план. Тема, що лежить в основі Послання до Филимона, – благословення у Христі. Наголошується на переході від рабства до братерства. Послання до Филимона має чотири чітко окреслені частини. Зміст такий:

• Привітання (в. 1–3).
• Похвала Филимонові (в. 4–7).
• Клопотання за Онисима (в. 8–22).
• Висновок (в. 23–25).

Географічний план. Колоси були розташовані на віддалі тижневого шляху від Ефеса, на території сучасної Туреччини. Більше інформації про це місто в розділі, присвяченому Посланню до колосян.

Біографічний план. Три головні герої листа до Филимона – це Павло, автор, який на той час був ув’язнений у Римі; Филимон – отримувач, чий раб утік; і Онисим – раб-утікач, який став християнином.

У цьому короткому листі Павло згадує шістьох співробітників, очевидно, відомих також і Филимонові. Тимофій пов’язаний із Павлом у привітанні (в. 1). Тимофій супроводжував Павла під час його другої та третьої місіонерських подорожей. Згодом він отримав від Павла два листи. Епафрас названий як той, хто теж ув’язнений за віру (в. 23). Він передавав вітання Филимонові. Епафрас міг бути засновником християнської громади в Колосах. Це від нього Павло дізнався про ситуацію в церкві (Колосян 1:7). Мабуть, він був співкамерником Павла під час першого римського ув’язнення. Павло ставився до цієї людини з великою повагою.

Згадано четверо інших, які передають вітання. Цей квартет мав бути з Павлом під час першого римського ув’язнення. Марк відомий тим, що залишив Павла під час його першої місіонерської подорожі. Пізніше він служив разом із Петром. Він є автором другої Євангелії. Аристарх був у центрі антихристиянського бунту в Ефесі (Дії 19:29). Він із Солуня і супроводжував Павла з Греції до Єрусалима після повернення останнього з третьої місіонерської подорожі (Дії 20:4). Аристарх був із Павлом, коли той, ув’язнений, відплив до Рима (Дії 27:2). Про Димаса відомо лише те, що колись він був заслуженим співробітником Павла, але згодом повернувся у світ. Лука був язичником-лікарем, який супроводжував Павла в його другій і третій місіонерських подорожах та під час обох римських ув’язнень. Він також був автором третьої Євангелії та Книги Дії апостолів.

Згадані ще двоє людей із церкви в Колосах: сестра люба Апфія та Архип, наш співвойовник. Перша могла бути дружиною Филимона, другий – його сином. Однак цьому немає жодного підтвердження. Слова «наш співвойовник» дозволяють припустити, що Архип був видатним лідером, можливо, навіть служителем церкви в Колосах.

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Послання до Филимона в тому, щоб спонукати заможного християнського лідера ставитися до раба-втікача як до брата в Христі. Глибинна мета цього послання в тому, щоб навчити: братні стосунки в Христі вищі від усіх соціальних та економічних бар’єрів.

Короткий опис такий: раб Онисим став тепер братом у Христі. Тому Филимон має прийняти його як брата. Усі фінансові збитки, завдані через втечу раба, Павло бере на себе.

Основна істина, яку ми маємо взяти з цієї книги: ми маємо максимально допомогти новим членам тіла Христового.

Послання до Филимона було написано не для того, щоб навчати християнського доктринального вчення, а щоб застосовувати його. Християнські принципи, які правильно застосовуються, радикально впливають на соціальне становище.

У цьому листі Павло застосовує сім «точок тиску» на Филимона. Кожна з них має дієве вживання. По-перше, Павло хвалить Филимона за його любов до всіх Божих людей (в. 5). Мається на увазі, що це стосується також рабів і колишніх рабів. Филимон має виявити до Онисима таку ж любов, як і ту, яку він виявляє до інших праведників.

По-друге, Павло хотів залишити Онисима з собою в Римі. Однак лише з дозволу Филимона (в. 8–9, 14). Суть у тому, що Павло як апостол мав владу наказати Филимонові, лідеру церкви, звільнити Онисима. Проте Павло вибрав шлях переконання.

По-третє, Павло говорить про Онисима, як про свого дорогого друга (в. 12). Він просить Филимона прийняти його як брата. Суть у тому, що Филимон не має більше думати про покарання Онисима за втечу, як він не думав би про покарання Павла.

По-четверте, Павло відшкодує будь-які збитки, завдані Филимонові втечею Онисима. Однак Филимон має пам’ятати, що він і сам у боргу в Павла (в. 18–19). Очевидно, що з подяки за те, що Павло для нього зробив, Филимон мав би звільнити Онисима.

По-п’яте, лист адресовано також церкві, яка збиралася в домі Филимона (в. 2). Суть у тому, що інші мали прочитати листа й зрозуміти, що Павло просив зробити Филимона. Інші християни мали також вплинути на Филимона, щоб він звільнив Онисима.

По-шосте, коли Павла буде звільнено з римського ув’язнення, він планує відвідати Филимона (в. 22). Мається на увазі, що Филимонові буде ніяково зустрітися з Павлом, якщо Онисим на той час не буде звільнений.

По-сьоме, чотири брати, знайомі Филимонові, приєдналися до написання цього листа (в. 23). Очевидно, що ці брати підтримують вимогу Павла звільнити Онисима.

У сенсі власних переконань на Филимона тисне відповідальність за те, щоб прощати тих, хто прогрішився проти нас, так само як і Бог заради Христа пробачив нам. До Филимона була виявлена милість благодаті Христа. Тепер він має милостиво простити свого втікача, який покаявся і повертається братом у Христі.

ПРОГОЛОШЕННЯ

Жоден титул Христа не «зіскакує» зі сторінок Послання до Филимона. Однак у 6-му вірші є мовний зворот, який корисний для роздумів: «всього доброго, що є в нас в [Ісусі] Христі» (переклад УТТ). Цей вислів змальовує Христа як скарбницю всіх благ. З огляду на весь лист, бачимо інший образ Христа: Христос – наш єдиний Господар.

Можна також сказати, що лист до Филимона демонструє прощення, яке всі віруючі знаходять у Христі. За законом Онисим був засуджений, він заслуговував на покарання. Павло дбає про його звільнення (спасіння) з ласки його колишнього господаря, так само як і Филимон був прощений з милості Божої.

КЛЮЧІ

Ключовий вірш: «Отже, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене» (в. 17).

Ключова фраза: «прийми його, як мене» (в. 17).

Ключові слова: брат (4), наш (4) і прийми (3).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось кілька особливостей Послання до Филимона, що виділяють його серед книг Нового Завіту:

• Послання до Филимона – найкоротше з послань Павла.
• Павло висвітлює неприємну тему рабів-утікачів за допомогою гри слів в 11-му вірші. Ім’я Онисим означає потрібний. Колись Онисим був проблемним для Филимона, він був непотрібний. Тепер, ставши християнином, він може жити відповідно до свого імені.
• Історія Церкви свідчить, що приблизно через 50 років після того, як Павло написав цього листа, ім’я лідера церкви в Ефесі було Онисим. Чи міг це бути той самий Онисим?
• На відміну від інших особистих листів Павла (1 і 2 Тимофія, Тита), цей лист також адресований сім’ї та церкві (в. 2).
• На відміну від інших послань, Павло написав лист Филимонові власноруч (в. 19).

СЛУХАТИ

Улюблені рядки з Послання до Филимона:

• «…вже не як раба, але вище від раба, – як брата улюбленого» (в. 16).
• «…полічи це [борг] мені» (в. 18).