58-ма книга Біблії

Перевага нашої віри

У стародавніх рукописах п’ятдесят восьма книга Біблії називається Євреям. У посланні авторство не вказане. Проте сам автор був відомий першим читачам (13:18–24).

Традиційно вважають, що цього листа християнам-євреям написав Павло. Є деякі відмінності між стилем написання листів Павла та цього послання, однак стиль листа може змінюватися залежно від обставин написання та теми. З вірша 2:3 можна припустити, що автор не був одним із Дванадцятьох. Павло залишається можливим кандидатом на авторство цієї книги. Інші припускають, що Послання до євреїв написали Варнава чи Аполлос.

Ми називаємо цю книгу посланням, однак вона більше схожа на начерк проповіді, ніж на лист. Послання блискуче аргументує переваги християнської віри над юдаїзмом. Автор застосовує точний науковий стиль написання. Щодо літературної цінності, Послання до євреїв неперевершене в Новому Завіті. Книгу було написано для євреїв-християн, які думали про те, чи не залишити їм свою нову віру й повернутися до юдаїзму.

Послання до євреїв містить 13 розділів та 303 вірші. Воно вдвічі довше від наступного за обсягом загального послання.

СИТУАЦІЯ

Через переслідування, ізоляцію та/або тиск з боку сім’ї багато євреїв-християн поверталися до юдаїзму, законної релігії в Римській імперії. Очевидно, у книзі очікується руйнація Римом Єрусалима. Отже, вона була написана до 70-го року. Крім цього, більше нічого не можна сказати про те, де або коли було написано Послання до євреїв. Ба більше, достеменно невідомо, де саме перебували його перші читачі. Переважає думка, що книга була написана до єврейських християн у Римі. Однак немає жодної причини відмовлятися від традиційного погляду на те, що Послання до євреїв призначалося колишнім юдеям, які жили в Єрусалимі. Час написання книги – близько 64-го року. Її могло бути написано, коли Павло перебував під домашнім арештом у Римі, або невдовзі після його звільнення. Вірш 13:24 є підставою для традиційного погляду на те, що книга була написана в Італії (у Римі).

ПЛАН

Структурний план. Тема цієї книги – неперевершеність Христа. У Посланні до євреїв є три основні частини і висновок. Зміст книги такий:

• Христос неперевершений у Своєму слові (1:1–4:13).
• Христос неперевершений у Своїй праці (4:14–10:18).
• Христос неперевершений у Своєму шляху (10:19–13:17).
• Висновок (13:18–25).

Перша частина показує, що Христос має перевагу у Своєму слові над старозавітними пророками, ангелами чи навіть Мойсеєм. Друга частина стверджує, що праця Христа переважає старозавітне священство, завіт і систему жертвоприношень. Третя частина допомагає усвідомити, що шлях Христа – шлях віри та любові – переважає все, що йому передувало.

Географічний план. У Посланні до євреїв згадується одна країна, яка існувала під час написання листа. Автор передає вітання від християн в Італії (13:24). З історії Старого Завіту автор згадує Єрусалим (12:22), а також Салим (7:1–2) – назва Єрусалима в доізраїльські часи, і гору Сіонську (12:22), місце, на яке часто посилались пророки. Він згадує Єгипет, Червоне море та Єрихон як місця, де була продемонстрована сила віри (11:26, 29–30).

Біографічний план. Лише один відомий християнський лідер згадується в Посланні до євреїв. Тимофія нещодавно звільнили. Очевидно, автор чекав, щоб Тимофій до нього приєднався. Він мав намір подорожувати у місцевість, де жили адресати листа, разом із Тимофієм.

Двадцять дві особи зі Старого Завіту згадані в Посланні до євреїв поіменно. З перших розділів Буття автор згадує Авеля (11:4; 12:24) і його брата Каїна (11:4), Еноха (11:5) і Ноя (11:7).

З паломницького періоду Послання до євреїв називає Авраама (13 разів) і його дружину Сару (11:11), Ісака (5 разів), Якова (3 рази) і його брата Ісава (11:20; 12:16), Йосипа (11:20), Мелхиседека (8 разів) та Левія (4 рази).

З періоду перебування в Єгипті й пустелі Послання до євреїв згадує Мойсея (11 разів), Аарона (5:4; 7:11) і дочку фараона (11:24).

З періоду війн і суддів – Рахав (11:31), Гедеона (11:32), Варака (11:32), Самсона (11:32), Ефтая (11:32) і Самуїла (11:32).

З періоду єдиного царства Послання до євреїв називає Давида (4:7; 11:32).

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Послання до євреїв – переконати християн-євреїв, які сумніваються в тому, що Ісус виконав Божі обітниці Ізраїля і що Новий Завіт набагато кращий за попередній. Глибша мета – пояснити вчення про небесне служіння Ісуса Христа й спонукати віруючих досягати зрілості в Господі.

Короткий опис Послання до євреїв: Христос гідний нашої віри. Він кращий, ніж ангели, Мойсей, Ісус Навин та Аарон. Тому християни повинні вірити Христові й не відпадати від церкви.

З цієї книги ми маємо засвоїти фундаментальну істину: нам треба триматися за Ісуса, якщо ми хочемо вічно насолоджуватися нашим спасінням.

Послання до євреїв має велику теологічну вагу серед книг Нового Завіту. Ця книга багата на одкровення нинішнього священницького служіння Христа заради віруючих. Вона розвиває доктрину спокутної праці Христа в Новому Завіті. Тут також можна знайти обговорення типологічної (пророчої) важливості приношень та свят Старого Завіту. Християнське розуміння Старого Завіту практично неможливе без цієї книги.

Деякі з найпотужніших доктрин Біблії про наслідки відступництва – абсолютного зречення християнської віри – містяться в цьому посланні (6:1–4; 10:26–29). Існує точка неповернення в низхідній спіралі відкидання Бога тими, хто одного разу прийняв християнську істину. Вчення цієї книги є руйнівним для тих, хто стверджує, що істинно спасенний не може втратити спасіння.

ПРОГОЛОШЕННЯ

Яскравий портрет Ісуса, намальований автором Послання до євреїв, показує, що Ісус – Досконалий Спаситель, або, якщо говорити словами самого автора, Начальник і Виконавець нашої віри (12:2). Ісус – Досконалий Спаситель, тому що Він приніс Богові досконалу жертву за гріх – Свою власну кров. Саме через те, що Його жертва була досконала, її не треба приносити знову й знову, як було з жертвами у Старому Завіті. Завдяки тому, що Він безгрішний (4:15), Він міг спасти нас.

Ісус не лише Досконала Жертва, Він – Досконалий Первосвященник. Прийшовши в тілі, Христос уподібнився до нас. Він може співчувати нашим слабкостям (4:15). Його воскресіння і вознесіння дали Йому можливість одразу увійти в Божу присутність. Зараз Він сидить праворуч Отця й має прямий доступ і вплив для нашого захисту (1:3; 10:12). Христос поєднує обов’язки священника й царя, як у давнину Мелхиседек був царем і первосвященником Салима (Єрусалима).

У Посланні до євреїв також зазначено, що Ісус був досконалим пророком. Він передавав слова Бога краще й авторитетніше, ніж будь-який ангел, чи пророк, чи навіть Мойсей. Він є завершальним Словом із небес, яким вимірюються всі інші одкровення. У цій книзі потужно утверджуються обидві природи Христа: божественна (1:1–3, 8) і людська (2:9, 14, 17–18). Понад двадцять назв використано, щоб описати атрибути та досягнення Христа. У Ньому Божий план історії світу досягає кульмінації.

Три великі з’явлення Христа виділені в Посланні до євреїв. У минулому Христос жив на землі й помер на хресті як Досконала Жертва (9:26). Зараз Христос сидить на небесах як наш Первосвященник по правиці престолу (9:24). У майбутньому Христос з’явиться у хмарі слави (9:28) як наш Цар-Переможець.

КЛЮЧІ

Ключовий розділ у Посланні до євреїв – одинадцятий. Він називається розділом героїв віри. Він перелічує тих людей в історії Старого Завіту, хто сміливо й добровільно вірив у Бога і Його слову.

Ключовий вірш: «Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли» (Євреїв 2:1).

Ключові слова: досконалий (14), вічний, вічно (15), ліпший (13), покликані, причетні (9), небеса (17), священник, первосвященник (32).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось кілька унікальних деталей Послання до євреїв, які виділяють його серед книг Нового Завіту.

• Послання до євреїв називали п’ятою Євангелією, тому що воно говорить про те, що зараз Христос робить на небесах.
• Послання до римлян розкриває важливість християнської віри, Послання до євреїв розкриває її перевагу.
• У ньому міститься 86 безпосередніх посилань на Старий Завіт, узятих із десяти уривків.
• У Посланні до євреїв унікально використовується Септуагінта (грецький переклад Старого Завіту). Можна припустити, що це був улюблений переклад перших адресатів цього листа.
• Послання до євреїв – це єдина книга Нового Завіту, авторство якої досі залишається таємницею.

СЛУХАТИ

Деякі улюблені рядки з Послання до євреїв можуть спонукати вас до глибшого вивчення цієї чудової книги.

• «Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина» (1:1–2).
• «Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!» (3:12).
• «Бо Боже слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, – проходить воно аж до поділу душі й духа…» (4:12).
• «Бо ми маємо не такого Первосвященника, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха» (4:15).
• «Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали учасниками Духа Святого, і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку, та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають» (6:4–6).
• «Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви» (10:26).
• «…біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами» (12:1).
• «Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного» (12:22).
• «Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне» (13:4).
• «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (13:8).