22-га книга Біблії
Віра, виражена в любові
В юдейській традиції двадцять друга книга нашої Біблії називається Пісня над піснями. Ця назва, що походить з першого вірша, використовується також у грецькій та латинській Бібліях. У деяких католицьких перекладах можна зустріти назву Canticles, запозичену з латинської Біблії. Така назва – Пісня над піснями – якнайкраще відповідає змісту книги, пов’язаного з темою тем – любов’ю.
Книга Пісня над піснями складається з 8 розділів, 116 віршів
Коли ми відкриваємо радісну Книгу Пісня над піснями після похмурої Книги Еклезіястова, то вона здається Землею обіцяною після подорожі пустелею, яскравим сяйвом сонця після бурі. Вивчаючи ці книги одну за одною, ми бачимо багатогранність Біблії. У центрі Книги Еклезіястова – розум людини, осмислення життя. Книга Пісня над піснями говорить про емоції людини – зокрема, про кохання. І голова, і серце людини мають бути підпорядковані Господу.
СИТУАЦІЯ
У першому вірші Книги Пісня над піснями авторство приписується Соломонові. Внутрішні та зовнішні свідчення підтверджують це повідомлення. Книгу, мабуть, було написано близько 965 р. до Р. Х.
Соломон зійшов на трон 971 р. до Р. Х. Він славився тим, що мав безліч дружин і наложниць (1 Цар. 11:3). Найчастіше такі шлюби були політичними союзами. Подорожуючи до північної частини країни, Соломон зустрів красуню й закохався. Брати віддали її за дружину цареві. Проте суламітка любила пастуха, який жив у тій місцевості. У поетичній формі виражається спроба Соломона завоювати щире кохання цієї дівчини та її рішучість залишитися вірною своєму коханому.
ПЛАН
Книга Пісня над піснями майже повністю складається з поетичного діалогу. Складність полягає в тому, що автор рідко вказує того, хто говорить. Тому всі біблеїсти, що аналізують книгу, доходять різних висновків про те, хто говорить у тому чи іншому випадку. Деякі переклади Біблії містять корисні вказівки, але навіть у давньоєврейському тексті не завжди ясно, кому саме належить та чи інша репліка.
У книзі можна виділити принаймні шість голосів: у розділах 1–7 міститься діалог між гаремом Соломона, суламіткою та самим Соломоном. У віршах 3:6–11 та 8:5а говорить оповідач. У розділі 8 звучать два нових голоси: пастуха (8:5б, 13) та братів суламітки (8:8–9).
Як і в Книзі Еклезіястова, простежити структуру в цій маленькій книзі нелегко. Зважаючи на все, твір складається з чотирьох дій. Перші три дії відбуваються в палаці Соломона в Єрусалимі чи його околицях. У цих трьох діях Соломон, прибігаючи до лестощів і подарунків, намагається відбити суламітку у пастуха. Кохання дівчини підкріплюється спогадами про ті дні, коли коханий був із нею. Цю повторювану структуру любові, що осаджується і зміцнюється, можна відобразити в наступній схемі:
Дія перша: перша атака (1:2–3:5)
А. Любов під ударом (1:2–2:7)
Б. Любов зміцнюється (2:8–3:5)
Дія друга: посилена атака (3:6–6:3)
А. Любов під ударом (3:6–5:1)
Б. Любов зміцнюється (5:2–6:3)
Дія третя: остання атака (6:4–8:4)
А. Любов під ударом (6:4–7:9)
Б. Любов зміцнюється (7:10–8:4)
Четверта дія (8:5–14) розгортається в саду на батьківщині суламітки. Вона возз’єднується з коханим пастухом. Справжнє кохання перемогло.
Не всі погоджуються з таким аналізом Книги Пісні над піснями. Найчастіше висловлюється думка, згідно з якою романтичний діалог відбувається між Соломоном і Суламітою напередодні їхнього весілля. Основну проблему, що викликає суперечки вчених, можна сформулювати так: чи можна вважати згадки про пастуха образним описом Соломона? Але, навіть із урахуванням поетичних особливостей книги, складно уявити, що великий цар Соломон у своїх вчинках хоч у чомусь був схожий на той опис пастуха, який наводить Суламіта. Якщо пастух – не Соломон, то логічно припустити: дівчина згадує стосунки з коханим пастухом, щоб протистояти чарам царя, який завжди домагався жінки, яка йому впала в око.
ВІЧНА МЕТА
Книга Пісня над Піснями завжди викликала суперечки. На жодну книгу Біблії не написано стільки коментарів, як на цю коротку драматичну поему з восьми розділів, і жодна книга не викликала такого розмаїття думок.
Безпосередня мета Книги Пісня над піснями – зобразити й оспівати непохитну вірність: героїня віддана своєму коханому, хоч би що відбувалося. На глибшому рівні мета книги – описати романтичну любов, накласти на неї печатку Божого схвалення. У жодній іншій книзі Біблії немає таких докладних описів краси, що панує у стосунках між чоловіком та жінкою.
Віддана любов варта уваги й із релігійної точки зору. Взаємне притягнення чоловіка і жінки, що отримує правильний вияв у шлюбі, подібно бурхливій річці, яка дарує користь завдяки греблям і шлюзам. Якщо ця велика сила залишається некерованою, вона подібна до повені, що несе смерть і руйнування. У наш час кохання та шлюб стали надбанням диск-жокеїв, Голлівуду та телевізійної реклами. Однак фізична, сексуальна любов – невід’ємна частина того, за що відповідальна церква.
ПРОГОЛОШЕННЯ
Книга Пісня над піснями не містить безпосередніх месіанських пророцтв. В уривку із Послання до ефесян 5:28–33 Павло дає зрозуміти, що любов є таємницею, яка є прообразом любові Христа до Його нареченої, Церкви. Любов та інтимні стосунки у шлюбі допомагають нам краще уявити, яким буде наш небесний союз із Христом. Християни мають любити свого Господа так само сильно й віддано, як Суламіта любила свого пастуха.
КЛЮЧІ
Ключовий розділ Книгу Пісня над піснями – розділ 8. Тут суламітка возз’єднується з коханим. Вона стає прикладом чесноти для своєї молодшої сестри.
Ключовий вірш книги: «Я належу своєму коханому, а мені – мій коханий» (6:3а, UBIO). У дещо зміненому вигляді ця фраза звучить і в 2:16.
Ключовий вираз книги: Єрусалимські дочки (10).
Ключові слова: коханий (30), любов (26), прекрасний і похідні (11).
ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ
- У єврейській Біблії Книга Пісня над піснями поміщена разом із книгами Рут, Естер, Плач Єремії та Еклезіястова у розділі Меґілат (Сувої), оскільки її щорічно читали під час святкування Пасхи. В англійській та українській Бібліях Книгу Пісня над піснями розміщено так само, як у грецькому Старому Завіті.
- Як і Книга Естер, Книга Пісня над піснями не містить згадок про Бога.
- Із 1005 пісень, написаних Соломоном (1 Цар. 4:32), до нас дійшла тільки ця.
- Рабини сперечалися про те, чи варто додавати цю книгу до Біблії. Але найбільші з них визнали її місце у Святому Письмі.
- У давніх любовних піснях, що дійшли до нас, кохані називають один одного брат і сестра – так само, як і в Книзі Пісня над піснями.
- Деяким тлумачам складно розглядати книгу як любовну пісню чоловіка та жінки. Такі коментатори пропонують символічні трактування. З погляду деяких юдеїв наречений у пісні представляє Бога, а жінка – Ізраїль. Ранні християни вважали, що наречений – це образ Христа, а наречена – це Церква.
- У цій любовній пісні згадується двадцять один вид рослин та п’ятнадцять видів тварин.
- У поетичних образах Книги Пісня над піснями використовують сорок дев’ять слів, які більше ніде в Писанні не зустрічаються.
СЛУХАТИ
Книга Пісня над піснями представляє проблему для тих, кого бентежить романтичне кохання. Багато віруючих різних епох здригалися, доходячи до відвертих описів любові у цій книзі. Однак Книга Пісня над піснями проголошує перемогу над двома головними спотвореннями, які затьмарюють святість шлюбу, – над пожадливістю і недоречним аскетизмом. Ті, у кого читання книги викликає розпусні думки, повністю не беруть до уваги її мету. Ті, кого книга бентежить, не усвідомлюють чистоту й справжню красу любові у шлюбі.
Крім ключового вірша, добре відомий ще один рядок цієї книги: «Я – нарцис шаронський, лілея на долині» (2:1, пер. І. Хоменка).