60-та книга Біблії

Страждання за віру

Уже з самої назви зрозуміло, що це перше з двох послань Нового Завіту, написане великим рибалкою, Симоном Петром. Відповідно до змісту його першого послання, Петра називають апостолом надії (1 Петра 2:3, 13, 21; 3:15).

Перше послання Петра складається з 5 розділів та 105 віршів.

СИТУАЦІЯ

Не надто багато можна сказати про обставини, які спричинили написання Першого послання Петра. Зміст свідчить про те, що Петро писав у розпал жахливих гонінь. Найімовірніше, це були гоніння християн, ініційовані імператором Нероном. Здебільшого вважають, що цей лист було написано 65-го року. Саме тоді, як і 2 Тимофія. Зруйнування Єрусалима римлянами сталося через п’ять років після цього.

ПЛАН

Дехто знаходить підтвердження впливу Павла на стиль та зміст 1 Петра. Це й не дивно, оскільки Петро писав із допомогою Силуана (5:12), одного з найближчих співробітників Павла. У цьому посланні Петро висловлює щире співчуття та співпереживання своїм читачам. Водночас він дає рішучі настанови щодо різних проблем. Послання містить ланцюжок із тридцяти чотирьох наказів із 1:13 до 5:9. Однак ці авторитетні заяви стримуються співчуттям апостола.

У своїй першій проповіді, записаній у 2-му розділі Книги Дії апостолів, Петро навів вагомий набір фактів зі Старого Завіту й тлумачення пророцтв. Те саме стосується й цього послання. Також Петро часто посилається на те, що було пережито ним особисто з Христом.

Структурний план. Тема 1 Петра – страждання за віру. Послання складається з трьох основних частин, утиснутих між короткими вступом і висновком. Зміст 1 Петра такий:

• Вступ (1:1–2).
• Спасіння віруючого (1:3–2:12).
• Послух віруючого (2:13–3:12).
• Страждання віруючого (3:13–5:9).
• Висновок (5:10–14).

Наголос у першій частині поставлено на впевненості. У другій частині виділено святість. Третя частина зосереджена на перемозі.

Географічний план. Петро уточнює, що він пише з «Вавилона». Ранні передання свідчать, що це була своєрідна зашифрована назва Рима. Щоб дізнатися більше про Рим і культурно-історичне тло, дивіться розділ, присвячений Посланню до римлян.

Адресати цього послання жили в п’яти римських провінціях, розташованих у тому місці, яке ми сьогодні називаємо Туреччиною. Понт згадується тричі. Друг Павла Акила прийшов із Понта (Дії 18:2). Мешканці Понта були присутні в Єрусалимі в день П’ятидесятниці.

Галатія п’ять разів згадується в Новому Завіті. Павло євангелізував у тому районі під час своїх місіонерських подорожей. Він також написав листа до церков Галатії. Дехто з Каппадокії також були присутні в Єрусалимі в день П’ятидесятниці (Дії 2:9). Нічого не відомо про те, як християнство почало поширюватись у цьому районі. Римська провінція Азія згадується 19 разів у Новому Завіті. Дух не дозволив Павлові проповідувати в Азії під час його другої місіонерської подорожі (Дії 16:6), але він повернувся туди під час своєї третьої місіонерської подорожі для тривалого перебування (Дії 19). Дух перешкоджав Павлові проповідувати у Віфінії під час його другої місіонерської подорожі. Цілком можливо, що Петро почав роботу в цій місцевості.

Біографічний план. Автор цього послання – один із видатних лідерів ранньої церкви. Ім’я Петра 176 разів згадано в Новому Завіті. Для порівняння, 202 рази згадується ім’я Павла, а всі інші апостоли разом узяті згадуються 142 рази.

За часів служіння Ісуса Петро часто виступав від імені Дванадцятьох. Він належав до «найближчого оточення», якому дозволялося бути з Ісусом в особливих випадках. У хвилини слабкості, у ніч арешту Ісуса, Петро тричі зрікся, присягався, що він навіть не знає свого Господа. Після Свого воскресіння Ісус простив Петрові й відновив його апостольство (Івана 21:15–17).

Перша половина Книги Дії концентрується на служінні Петра в житті ранньої церкви. Через нього Бог зробив кілька великих чудес, зокрема, воскресіння Тавіти. Посилання на Петра в посланнях указують на те, що він працював в Антіохії (Галатів 2:11), Коринті (1 Коринтян 1:12), Малій Азії (1 Петра 1:1) і «Вавилоні», християнська зашифрована назва для Рима (1 Петра 5:13).

Згідно з ранніми християнськими переданнями, Петро помер у Римі. Він зажадав бути розп’ятим униз головою, тому що не вважав себе гідним померти такою самою смертю, як його Спаситель.

У цьому посланні названо двох співробітників Петра. Силуан, або Сила, сприяв написанню цього листа, можливо, як писар Петра. Відповідно до Книги Дії, Сила супроводжував Павла в його другій та третій місіонерських подорожах. Петро звертається до Марка: мій син. Марк супроводжував Павла під час його першої місіонерської подорожі. Пізніше він об’єднався зі своїм двоюрідним братом Варнавою. Під час свого першого ув’язнення в Римі Павло звертається до Марка як до свого співробітника (Филимона 24).

Петро згадує трьох героїв Старого Завіту. Він згадує дні Ноя, ковчег і порятунок його сім’ї від потопу (3:20). Петро згадує послух Сари її чоловікові Авраамові (3:6).

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Першого послання Петра – підбадьорити християн у «Туреччині», які переживали дедалі більше протистояння. Глибша мета – навчити віруючих правильно реагувати на страждання.

Короткий опис книги такий: християни мають жити в гармонії з живою надією, яку ми сповідуємо. Христос є прикладом для нашої святої поведінки. Усі сфери життя мають відображати надію, яка в нас.

Основна істина, яку нам треба засвоїти з цього послання: ми повинні з терпінням проходити випробування для слави Божої.

Це послання робить значний внесок у вчення Нового Завіту, проте воно не є системним. Петро говорить важливі речі про доктрину спасіння (1:2, 15,23), доктрину церкви (2:5, 9:10; 5:2) та есхатологію, доктрину про останні часи (1:7, 13; 4:7, 13; 5:4).

ПРОГОЛОШЕННЯ

У Першому посланні Петра багато сказано про Христа. Петро зосереджує увагу на природі Христа (1:15,17; 2:22; 4:5,19), Його справах (1:18; 2:24; 3:18,21) та Його стражданнях (1:11). Це послання представляє Христа як Надію віруючих у часи страждань (1:3–4). Наші стосунки з Ним через віру є джерелом невимовної радості (1:8). Його страждання і смерть дарували відкуплення всім, хто на Нього надіється (2:24). Христос наш Пастир і Опікун (2:25; 5:4). Після Його повернення ті, хто Його знає, будуть прославлені (1:7).

Тут є кілька особливих образів Ісуса, зокрема Камінь живий, вибраний, наріжний, дорогоцінний (2:4, 6) та Пастир й Опікун душ (2:25). Портрет Христа, який ми асоціюємо з 1 Петра, – це Бездоганний приклад (2:21).

КЛЮЧІ

Ключовий розділ 1 Петра – четвертий. Це ключовий текст усього Писання про те, як справлятися з гоніннями за віру.

Ключовий вірш: «…а коли [страждає] – як християнин, то нехай не соромиться він, але хай прославляє Бога за те» (1 Петра 4:16).

Ключові слова: святий (8), страждали/страждання (7) і віра (5).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось кілька фактів про 1 Послання Петра, які виділяють його серед інших книг Писання:

• Петро використовує зашифровану назву місця, звідки він пише, – Вавилон (5:13).
• У 1 Петра більше назв для християн, ніж у будь-якій іншій книзі Нового Завіту.
• Понад сто паралелей у вченні та словосполученнях було помічено між Посланням до ефесян і 1 Посланням Петра.
• У 1 Петра використовується сім різних грецьких слів, перекладених як страждання. Тема страждання згадується 16 разів, щонайменше п’ять із яких стосуються страждань Христа на хресті.
• Перше послання Петра можна порівняти з Книгою Йова в Старому Завіті, тому що воно наголошує на вірності Богові серед нестерпних страждань.
• Петро дякує Силуанові (Силі) за допомогу в написанні цього листа (5:12). Завдяки йому, очевидно, це послання написане бездоганною грецькою мовою.

СЛУХАТИ

Ось кілька улюблених рядків 1 Послання Петра:

• «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа» (1:3).
• «І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти» (1:18–19).
• «…немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння» (2:2).
• «І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовний, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа» (2:5).
• «Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, – чи то цареві, як найвищому…» (2:13).
• «Не платіть злом за зло» (3:9).
• «Того образ, хрищення – не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, – спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа» (3:21).
• «Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!» (4:8).
• «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (5:7).
• «Ваш супротивник – диявол – ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (5:8).