62-га книга Біблії

Впевненість у вірі

Незважаючи на прості мову й стиль, 1 Івана передає деякі з найглибших істин у Святому Письмі. Як і в 2 Петра та Юди, у цій книзі є як і негативні, так і позитивні твердження. З одного боку, вона спростовує лжевчення, але водночас Іван дає приємні настанови своїм читачам ходити у знанні істини.

Перше послання Івана складається з 5 розділів та 105 віршів.

СИТУАЦІЯ

Імовірно, під час написання першого листа апостол Іван працював у Ефесі. Його турбувало поширення хибного вчення гностицизму в церквах. Гностицизм стверджує, що знання більше за любов і що тіло за своєю природою є зло. А якщо тіло – зло за своєю природою, то Ісус не прийшов у тілі. Він мав бути духом, який тимчасово матеріалізувався. Гностики вірили, що душа людини не несе відповідальності за діла тіла. Ця дивна єресь була особливо поширена в Малій Азії, де Іван прожив свої останні кілька років. Дата написання цього листа – приблизно 90-й рік. Це було в період правління імператора Доміціана.

ПЛАН

Перше послання Івана більше схоже на проповідь, аніж на лист. У ньому немає ні привітання, ні висновку, притаманних більшості інших послань Нового Завіту. Тема книги – спільність у Христі. Відразу після короткого вступу книга розкриває п’ять основних думок, які відповідають п’ятьом розділам. Зміст такий:

• Вступ (1:1–4).
• Передумови спільності (1:5–10).
• Перебування в спільності (2).
• Характер спільності (3).
• Попередження про спільність (4)
• Наслідки спільності (5).

Єдине власне ім’я в 1 Івана належить Каїнові, який брата свого забив (3:12). У книзі не згадано жодну місцевість. А сама вона, швидше за все, була написана в Ефесі (докладніше про це місто та культурно-історичне тло дивіться у розділі, присвяченому Посланню до ефесян). Пунктом призначення цього листа, мабуть, були церкви Малої Азії, римської провінції, розташованої на території сучасної західної Туреччини.

Стиль Івана в цьому посланні – молотоподібний. Деякі ідеї, такі як світло, любов, життя, істина і праведність, знову й знову з’являються, ніби Іван забиває істину туди, де їй належить бути. Іванові також подобається поєднувати протилежності: світло й темряву, істину й оману, любов і ненависть, любов до світу й любов до Отця, Христа й антихриста, дітей Божих і дітей диявола, праведність і гріх, дух Божий і дух антихриста, життя й смерть.

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Першого послання Івана полягає в  тому, щоб спростувати хибне і згубне вчення гностицизму. Глибша мета – запевнити віруючих у тому, що вони стійко стоять у Богові.

У цьому посланні Іван називає чотири дивовижні якості Бога: Бог є світло (1:5), любов (4:8, 16), Він праведний (2:29) і Він дає нам вічне життя (5:11–12) .

Коротко кажучи, 1 Івана наголошує на тому, що віруючі можуть бути впевнені, що вони перебувають із Господом. Оскільки Бог є світлом, життям і любов’ю, діти Божі покликані ходити у світлі, визнавати, що Ісус прийшов у тілі, та любити своїх братів і сестер у Христі.

Основна істина, яку ми засвоюємо з цієї книги: ми можемо бути впевнені, що ми стоїмо з Богом.

З практичного боку, 1 Івана пропонує як доказ того, що ми маємо спільність із Богом: відповідну поведінку (2:6; 3:9), постійну присутність Духа (3:24), віру в Сина Божого (5:10–12) і слово Боже (5:10–11).

ПРОГОЛОШЕННЯ

Перше послання Івана описує нинішнє служіння Ісуса (1:5–2:22). Його кров продовжує очищати віруючих, які визнають свої гріхи. Ця книга особливо наголошує на втіленні Ісуса й на тому, що Він є Христос (2:22; 2:2–3). Він – Син Божий у тілі (3:8). Відповідно до 5:6, Ісус прийшов через воду (Його хрещення) і кров (Його смерть). Він був тією самою людиною від початку і до кінця Свого служіння.

Христос – це надія віруючого. Ми повинні чекати другого приходу Христа (2:28; 4:17). Того дня віруючий переміниться (3:2). Ті, хто чекає другого приходу, очищають себе (3:3).

Портрет Ісуса, який ми уявляємо з Першого послання Івана, – це Заступник перед Отцем (2:1).

КЛЮЧІ

Ключовий розділ Першого послання Івана – перший. Це один із основних уривків Біблії, який фокусується на тривалому спілкуванні з Богом.

Ключовий вірш: «Оце написав я до вас, що віруєте в Ім’я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім’я Божого Сина, маєте вічне життя» (5:13).

Ключова фраза: діти [мої] (9).

Ключові слова: світло (5), життя (15), любов (33).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Деякі цікаві деталі про Перше послання Івана, які роблять цю книгу унікальною серед священних книг:

• Іван написав свою Євангелію на підтвердження божественності Христа, його перше послання було написане для підтвердження людської природи Христа. Обидва вчення однаково важливі для християнської віри.
• 1 Івана було названо сімейним листом від батька. Найімовірніше, воно найбільш особисте з усіх листів Нового Завіту.
• Загальноприйнятих характеристик листа (вітання, адреса, привіти, благословення) в цьому посланні немає.
• У цій книзі не цитується Старий Завіт, за винятком одного випадку.

СЛУХАТИ

Ось кілька улюблених рядків із Першого послання Івана, які можуть заохотити вас до детального вивчення цієї книги:

• «Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, – про Слово життя, – а життя з’явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з’явилося нам, – що ми бачили й чули – про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом» (1:1–3).
• «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» (1:8).
• «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1:9).
• «А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, – Ісуса Христа, Праведного» (2:1).
• «…а тепер з’явилось багато антихристі, – з цього ми пізнаємо, що остання година настала» (2:18).
• «…хто визнає Сина, той має Отця» (2:23).
• «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є» (3:1).
• «Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів» (3:14).
• «Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє – Одно. І троє свідкують на землі: дух, і вода, і кров, і троє – в одно» (5:7–8).