54-та книга Біблії

Вірність у Христі

Перший лист до Тимофія є першим із особистих чи пасторських листів Павла, вміщених у Новому Завіті, але він не перший із написаних. Ця честь належить невеликому посланню до Филимона.

Перше послання до Тимофія складається з 6 розділів, 113 віршів.

СИТУАЦІЯ

У період завершення написання Книги Дії святих апостолів Павло перебував під домашнім арештом у Римі. Він чекав на слухання своєї справи перед імператором Нероном. Два роки Павло ждав приходу своїх обвинувачів із Юдеї. Очевидно, вони так і не прибули. За римським законом справу відхиляли за відсутності звинувачень після двох років. Павла мали звільнити, як він і очікував, про що й писав у Филип’ян 1:19, 25, 26; 2:24.

Після звільнення з римського ув’язнення 63-го року Павло продовжує свою місіонерську діяльність. Під час подорожі через Македонію він пише перший лист до Тимофія. Тимофій тоді служив як представник Павла в Ефесі. Це був приблизно 65-й рік.

ПЛАН

Структурний план. Тема Першого послання до Тимофія – обов’язок бути вірним. Книга містить вимоги старшого служителя до молодого євангеліста. Це послання складається з чотирьох частин. Зміст такий:

  • Добра наука (1).
  • Церковні богослужіння (2–3).
  • Перекручене вчення (4).
  • Обов’язки пастора (5–6).

Географічний план. У Першому посланні до Тимофія згадується місто Ефес (1:3). Павло залишив Тимофія для служіння в цьому величезному місті, коли вирушав у Македонію (Північна Греція). Саме з Македонії Павло написав свого листа Тимофієві.

Біографічний план. Отримувача цього листа в цій книзі названо тричі, а в усьому Новому Завіті він згадується двадцять чотири рази. Тимофій був із Лістри. Швидше за все, він навернувся під час першої подорожі Павла. Його мама й бабуся були богобійними єврейськими жінками, а батько – греком-язичником (Дії 16:1–2).

Тимофій приєднався до Павла, Сили та Луки під час другої місіонерської подорожі. Він був обрізаний Павлом, тому міг проповідувати Євангелію в єврейських синагогах. Тимофій також допомагав Павлові під час третьої місіонерської подорожі. Він залишався поруч із Павлом протягом його першого римського ув’язнення (Филип’ян 1:1; Колосян 1:1; Филимона 1). Тимофій служив у щонайменше п’яти церквах: Солуні (1 Солунян 3:2,6), Коринті (1 Коринтян 4:17; 2 Коринтян 1:19), Филипах (Филип’ян 2:19-23), Верії (Дії 17:14) та Ефесі (1 Тимофія 1:3).

У Першому посланні до Тимофія згадуються двоє інших віруючих – Гіменей та Олександер, які відпали від віри. Проблема Гіменея була пов’язана з віровченням. Він навчав, що воскресіння вже відбулося (2 Тимофія 2:17–18). Імовірно, Олександер також був лжепророком. Чи є він Олександером-котлярем (2 Тимофія 4:14), питання спірне. Павло передав цих чоловіків у владу сатани – вилучив їх, щоб вони більше не зводили віруючих.

У Першому посланні до Тимофія згадуються два персонажі зі Старого Завіту – Адам і Єва. Павло посилається на початкові взаємини між нашими прабатьками для того, щоб пояснити стосунки між чоловіком і жінкою в служінні навчання церкви (1 Тимофія 2:13).

У цьому посланні Павло також згадує Понтія Пилата, якому свідчив Христос (6:13).

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Першого послання до Тимофія – підбадьорити та підтримати молодого служителя у питаннях його особистого та суспільного життя. Кінцева мета цього листа в тому, щоб забезпечити церкву керівництвом із управління.

Короткий опис 1 Тимофія такий: Павло дає вказівки щодо проведення церковного служіння та правильної організації церкви, застановляючись на характеристиках служителів – єпископів та дияконів.

Основна істина, викладена в цьому посланні: ми маємо поводитися належним чином у Божому домі (тілі Христа, церкві).

Особисті листи, такі як Перше послання до Тимофія, скоріше застосовують, ніж викладають вчення Нового Завіту. Це послання насамперед сконцентроване на застосуванні християнської істини в особистому та церковному житті. У листі багато принципів, які стосуються кожного християнського служителя і християнської церкви. Здебільшого Павло зосереджується на двох сферах. Тимофієві потрібно спонукати церкви зберігати чистоту вчення та стилю життя.

ПРОГОЛОШЕННЯ

У Першому посланні до Тимофія Христос представлений як Бог, який явився в тілі. Павло пише рядки, які дуже сильно нагадуються перше християнське віровизнання:

«Хто в тілі з’явився,
Той оправданий Духом,
анголам показався,
проповіданий був між народами,
увірувано в Нього в світі,
Він у славі вознісся!» (3:16).

Христос є джерелом духовної сили (1:12). Благодать, віру та любов можна пізнати через Нього (1:14). Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників (1:15). Він віддав Самого Себе як викуп за всіх (2:6). Він Спаситель усіх людей, а особливо тих, хто вірний Йому (4:10). У 1 Тимофія Христос – єдиний посередник між Богом і людьми (2:5). Однак картина, яка асоціюватиметься з Першим посланням до Тимофія: Христос – це Вічний, Нетлінний, Невидимий Цар (1:17).

КЛЮЧІ

Ключовий розділ Першого послання до Тимофія – 3-й. Цей розділ містить перелік якостей лідерів Божої церкви.
Ключовий вірш: «…пишу я тобі, і сподіваюсь до тебе прийти незабаром… щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі…» (3:14–15).
Ключові фрази: вірне це слово (3).
Ключові слова: віра (19), наука (6), закон (3).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось кілька особливостей Першого послання до Тимофія, які виділяють його серед інших біблійних книг:

  • Тут містяться найдокладніші вказівки щодо служіння та управління церквою.
  • Одне з найкращих спростувань «євангелії процвітання» знаходимо в 1 Тимофія 6.

СЛУХАТИ

Нижче наведено кілька ключових рядків з Першого послання до Тимофія:

  • «Бо корінь усього лихого – то грошолюбство» (6:10).
  • «Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший – то я» (1:15).
  • «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, – людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх» (2:5–6).
  • «А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів» (4:1).
  • «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (5:8).
  • «Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести» (6:7).
  • «Змагай добрим змагом віри» (6:12).