Книга Суддів

7-ма книга Біблії

Темні часи Ізраїля

Сьома книга Писання називається Суддів у юдейській, у грецькій і в латинській Бібліях. Біблійні судді не були юристами у чорних мантіях. Вони не видавали законів і не тлумачили їх. У Біблії судді – це визволителі, яких Бог ставив для боротьби з гнобителями Ізраїля.

Книга Суддів містить 21 розділ, 618 віршів.

Порівнюючи Книгу Ісуса з Книгою Суддів, ми помітимо разючий контраст. На зміну успіхам Ісуса Навина приходить поразка. У Книзі Суддів описуються періодичні звільнення, але в цілому чути настрої пригнічення і занепаду. У Книзі Ісуса Навина звучать крики перемоги, свободи, успіху. У Книзі Суддів – плач поразки, рабства, застою. У Книзі Ісуса Навина Ізраїль радіє, отримавши у володарювання землю; в Книзі Суддів Ізраїль стогне на поневоленій землі. Вірність Ізраїля, описана в Книзі Ісуса Навина, обертається невірністю у Книзі Суддів. У Книзі Ісуса Навина Божий нард ходить вірою; у Книзі Суддів люди живуть за тілом.

СИТУАЦІЯ

Автора Книги Суддів не названо. Єврейська традиція приписує авторство Самуїлові. Факти підтверджують цю традицію. Книгу Суддів було написано після смерті Ісуса Навина (Суд. 2:7) і після того, як завершилося правління суддів (Суд. 17:6; 18:1; 19:1; 21:25). Книгу було написано до сьомого року царювання Давида (1002 р. до Р. Х.), бо євусеї на той час ще жили у Єрусалимі (Суд. 1:21; пор. 2 Сам. 5:6). Книгу Суддів написано з пророчої точки зору (пор. Суд. 3:7; 4:1).

Дехто вважає, що Суд. 18:30 – вірш, у якому згадується полон землі, – заперечує авторство Самуїла. Однак, цілком вірогідно, що йдеться про захоплення землі филистимлянами, а не про асирійський полон, який відбувся набагато пізніше. Тож можна зробити висновок, що Книгу Суддів було написано близько 1035 р. до Р. Х. під час правління Саула й незадовго до смерті Самуїла.

Ситуацію Книги Суддів можна коротко підсумувати в кількох реченнях. Усенародна війна для захоплення Ханаанської землі продовжувалася сім років. Потім окремі коліна мали знищити решту осередків ханаанського спротиву. Після смерті Ісуса Навина й старійшин, які служили разом із ним, народ почав відступати від Бога. Період суддів розпочинається із вторгнення Кушан-Ріш’атаїма, царя Месопотамії.

ПЛАН

Книга Суддів – це здебільшого історична оповідь. Але вона містить одну пісню (Суд. 5), написану пророчицею Деворою. У книзі можна виділити три основні розділи, у яких описується відступництво Ізраїля, його звільнення і розбещення.

• Пояснювальний вступ (1:1–3:6).
• Цикли гріх/спасіння (3:7–роз. 16)
• Пояснювальний епілог (роз. 17–21).

У пояснювальному вступі йдеться про гріх Ізраїля (1:1–2:5) і про рабство, яке прийшло після гріха (2:6–3:6). В основній частині книги описується шість випадків поневолення Ізраїля і правління дванадцяти суддів. У цьому розділі ми бачимо закономірність, яка повторюється: бунт, покарання, покаяння, визволення й спокій.

Очевидно, що в центрі Книги Суддів – ці цикли. У період бунту ізраїльтяни впадали в ідолопоклонство й нехтували Божим законом. Господь посилав на Ізраїль покарання у вигляді ворогів, які гнобили Його народ. У період покаяння Ізраїль повертався до Бога, сповідував гріхи й просив про допомогу. Визволення приходило у вигляді харизматичного лідера судді, який перемагав гнобителів. Після звільнення наставав період спокою, коли суддя допомагав Ізраїлеві зберігати вірність Господу. Сумно, що з кожним новим циклом сила й інтенсивність бунту збільшується, а пригноблення стає все важчим.

Книга Суддів завершується двома історіями, з яких видно, наскільки плачевною була ситуація в Ізраїлі після смерті Ісуса Навина. У першій історії розповідається про те, як народ розпочав публічно віддаватися ідолопоклонству в Обіцяній землі (роз. 17–18). Друга історія – про жахливе зґвалтування, через яке розпочалася громадянська війна (роз. 19–21).

Цикли гріх/спасіння у Книзі Суддів чітко розділені на дві групи, кожна з яких складається з трьох частин. У кожному циклі є принаймні один гнобитель, один основний суддя і, в деяких випадках, другорядний суддя або судді, про яких відомо дуже мало. Цей поділ на групи зображено у таблиці.

 У таблиці, розміщеній нижче, перелічено окремих суддів і наводяться короткі відомості про найвідоміших.

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Книги Суддів – описати події, що відбулися в історії Ізраїля після смерті Ісуса Навина й до заснування монархії. Автор намагається пояснити й виправдати встановлення монархії. На глибшому рівні мета Книги Суддів полягає в тому, щоб зобразити страшні наслідки непослуху й чудові можливості, які відкриває щире покаяння.

Після того, як ми піднялися на переможні вершини у Книзі Ісуса Навина, у Книзі Суддів ми спускаємося в долину темряви. Тут описується безліч похмурих і огидних випадків. Три століття епохи суддів були темними віками Ізраїля. Неможливо стерти цю сумну повість провалів, що повторюються. Однак вона багато чого нас навчає. У жодній іншій книзі Писання уроки не викладено так зрозуміло.

Головний урок цієї книги полягає в тому, що невдача стає результатом компромісу. Можна навести чотири приклади таких компромісів: 1) ізраїльтяни не вигнали всіх хананеїв із землі (роз. 1); вони укладали завіти або договори з сусідніми народами (2:2); 3) шлюби з невіруючими (3:6); 4) ідолопоклонство (2:13; 3:6).

У Книзі Суддів наголошується, що скільки б не було благословень у минулому, від цього не зникає схильність грішити й не зникає потреба остерігатися спокус. Яким почесним чи привілейованим не було би становище людини, це не дає їй права безкарно чинити гріх. Але книга також містить наступний урок: хоч би яким тяжким було відступництво, Бог із милості Своєї дає засоби, щоб подолати його наслідки. Незважаючи на багаторазові падіння Ізраїля, Бог усе одно дає Своєму загубленому народові нові можливості для виправлення.

Головний урок Книги Суддів можна отримати із зіставлення двох віршів:

У Книзі Суддів ми бачимо, як Бог, виконуючи Свою волю, часто використовував те, що здавалося незначним для світу. Отніїл був уже старий, коли врятував Ізраїль. Егуд був шульгою (у Стародавньому світі до лівші ставилися з підозрою). Барак, виявляючи малодушність, був готовий іти в бій лише в тому разі, якщо з ним піде Девора. Гедеон бився з величезним полчищем, маючи всього триста воїнів, озброєних світильниками, глечиками та трубами. Єдиною зброєю Шамґара був кий для тварин. Суддя Їфтах був вигнанцем та розбійником. Самсон переміг филистимлян, орудуючи щелепою осла. Очевидно, що «Бог вибрав «нерозумних», щоб присоромити мудрих світу цього» (1 Кор. 1:27, UMT).

ПРОГОЛОШЕННЯ

Книга Суддів не містить безпосередніх пророцтв про Месію та Його вчинки. Проте, розмірковуючи про визволителів у цій книзі, ми побачимо передвістя справ Христа. Як судді Ізраїля завдавали поразки ворогам Божого народу, так і Христос завдав вирішального удару силам темряви, померши на хресті й воскреснувши з мертвих. Коли Ізраїлем правили судді, для Божого народу настав період спокою; Христос дає вічний спокій тим, хто вірить у Нього (Мт. 11:28). Визволителі в цій книзі мали свої вади, але спасіння, яке дає Христос, є досконалим, оскільки Він є безгрішним Спасителем.

КЛЮЧІ

Ключовий розділ Книги Суддів – 2 розділ. Він слугує мініатюрою, яка відображає зміст усієї книги.

Ключовий вірш: «Того часу не було царя в Ізраїлі, – кожен робив, що правдиве було в його очах» (Суд. 17:6, UBIO).

Ключова фраза: «чинили зло в очах Господніх» (7).

Ключові слова: звільнити (і віддати) (у чиїсь руки) + похідні; повторюються близько сорока семи разів.

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Наведемо деякі факти, що виділяють Книгу Суддів серед інших книг Святого Письма.

• Не всі судді Ізраїля згадуються у Книзі Суддів. Принаймні двоє – Ілій та Самуїл – згадуються у 1 Книзі Самуїлова.
• Жінки відіграють важливу роль у Книзі Суддів. На тлі їхньої винахідливості та мужності чоловіки часто постають слабкими, нерозумними та боягузливими. Виділяється Девора, єдина жінка-суддя. Серед інших сильних жінок у книзі можна назвати Сейла або Іфіс, дочку Їфтаха, матір Самсона, а також (у негативному сенсі) Даліду.

СЛУХАТИ

Наш Господь говорить до нас у Книзі Суддів. Ми маємо слухати Його, роздумуючи. Ось деякі відомі розділи, із яких можна розпочати знайомство з Книгою Суддів:

• Перемога Девори над Сісерою (Суд. 4).
• Гедеон стелить вовну (Суд. 6).
• Перемога Гедеона і 300 воїнів (Суд. 7).
• Необміркована клятва Їфтаха (Суд. 11).
• Шлюб Самсона (Суд. 14).

Ось деякі відомі вірші з Книги Суддів:

• «Я розстелю на току вовняне руно» (6:37, UBIO).
• «Як робив я, так відплатив мені Бог» (1:7б, UBIO).
• «Він [Самсон] прокинувся й подумав: «Я з цим справлюся, як і раніше, й звільнюся. Але не знав він, що Господь залишив його» (16:20, UМТ).