35-а книга Біблії

Пророк на вартовій вежі

Ім’я Авакум означає той, що обіймає. Це єдина людина в Біблії з таким ім’ям. Про життя самого пророка нам нічого не відомо. З останнього рядка псалма у розділі 3 (Для дириґента хору на моїх струнних знаряддях, UBIO) можна припустити, що він був священником, який служив у Єрусалимському храмі.

Авакума називали «оптимістом» (Ворд), «філософом» (Робінсон), «пророком-філософом» (Скофілд) та «завзятим у вірі» (Теш). На жаль, характер цього пророка і суть його проповіді спотворено у таких визначеннях, як «батько умоглядних висновків», «скептик», «батько сучасного релігійного сумніву» чи «вільнодумець серед пророків».

Книга пророка Авакума складається з 3 розділів, 56 віршів.

СИТУАЦІЯ

У 612 р. до Р. Х. Ніневія, столиця Ассирії, впала під тиском об’єднаної армії мідійців та вавилонян. Побоюючись, що співвідношення сил у світі зміниться, фараон Нехо прийшов до річки Євфрат і підтримав ослаблені залишки армії Ассирії. Нарешті, 605 р. до Р. Х. вавилонський цар Навуходоносор розбив єгипетську армію і став володарем світу. У контексті наростання могутності Вавилона Авакум отримав покликання стати Божим пророком.

Авакум жив у Юдеї. Він почав пророкувати близько 609 р. до Р. Х., незадовго до зіткнення Єгипту та Вавилону в битві при Каркеміші. Служіння Авакума тривало близько дев’яти років, приблизно до 600 р. до Р. Х.

Сучасниками Авакума були пророки Єремія, Софонія та Наум.

 ПЛАН

Книга пророка Авакума містить напружений діалог між Богом і пророком, передбачення та молитву/пісню. У поділі на три розділи відображено структуру книги. У 1-му розділі Авакум скаржиться Богові на гріховність Юдеї. Господь відповідає, що Юдею буде покарано рукою халдеїв, або вавилонян. У 2-му розділі Авакум слухає Бога. Він дізнається, що зрештою Бог покарає Вавилон. У 3-му розділі Авакум молиться і прославляє могутність Бога. Структуру книги можна подати так:

  • Віра перед проблемою (роз. 1).
  • Віра знаходить рішення (роз. 2).
  • Віра, що зміцнилася (роз. 3).

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Книги пророка Авакума – передбачити покарання, підготовлене для Юдеї, і оголосити про загибель, яка чекає на халдеїв (вавилонян). На глибшому рівні мета книги – викласти велику істину: праведний вірою житиме.

У першому розділі Авакум ставить два питання. Чому Бог дозволяє відбутися несправедливості (1:2–4)? І чому Він мовчить, коли злі тріумфують (1:12–17)? Ці запитання у тому чи іншому вигляді ставили віруючі всіх часів. Чому Бог дозволяє безбожним процвітати в цьому світі? Чому Він не робить так, щоб гараздували добрі люди, а не беззаконники?

Із відповідей, які ми знаходимо в Книзі пророка Авакума, зрозуміло, що процвітання злих не буде вічним. Відповідаючи на подив Авакума, Господь указує на два принципи. По-перше, Бог судить Свій народ, коли той грішить (1:5–11). Господь має владу використовувати злих людей для досягнення своїх благих цілей. По-друге, Бог судить поган, коли вони грішать (2:2–20). Коли ж праведники дивуються, їм варто пам’ятати три істини. Перша: праведний житиме з Моєї віри (2:4б, UTT). Друга: земля наповниться пізнанням Господньої слави, як море вода покриває (2:14, UTT). Третя: А Господь у Своїм храмі святім, — мовчи перед обличчям Його, уся земле! (2:20, UBIO).

У 3-му розділі Авакум описує, як Господь у славі Своїй прийде до Юдеї і буде чинити суд над невірним Ізраїлем, а також над тими, хто утискав Божий народ. Приклад Авакума, який зберігав непохитну віру, незважаючи на жодні обставини (3:18–19), надихав християн упродовж багатьох століть.

Отже, бачимо разючий контраст між тим, як книга починається, і тим, як вона закінчується. У першому розділі звучать лише питання, у третьому – твердження. Можна сказати, що у книзі зображено шлях віри – від зневіри до впевненості, від тягаря до благословення. У 1-му розділі у центрі уваги Авакума – проблема зла; у 3-му розділі пророк зосереджений на Самому Богові.

Подібно до Йони, Авакум пережив випробування віри. Однак відповідь Авакума на це випробовування прямо протилежна відповіді Йони. Йона тікав від Бога; Авакум утік до Бога. Обидва пророки молилися. Однак Йона молився під час випробувань, тоді як Авакум молився, коли випробування закінчилися (роз. 3). Коли ми зустрічаємо Йону востаннє, він усе ще обтяжений безглуздими забобонами; але віра Авакума наприкінці книги лише зміцнюється. Бунт Йони призвів до того, що він опинився в утробі риби; занепокоєння Авакума привело його на сторожову вежу (2:1).

ПРОГОЛОШЕННЯ

Книга пророка Авакума містить одне безпосереднє месіанське пророцтво. Пророк передбачає день, коли Бог прийде в силі, щоб визволити Свій народ. Він зламає голову нечестивого дому (сатану), пронизавши ворога його ж власним списом (3:12–15). Коли Христос помер на хресті й повстав із могили, Він здобув перемогу над сатаною.

КЛЮЧІ

Ключовий розділ Книги пророка Авакума – третій. Останні три вірші стають урочистою кульмінацією книги. У цьому розділі наводиться величний поетичний опис того, як Бог втручається у справи людей.

Ключовий вірш книги: «Праведний житиме вірою своєю» (Ав. 2:4б, UBIO).

Ключові слова: подивіться/ось (6), горе (5) та порятунок (3).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось деякі особливості, що виділяють Книгу пророка Авакума з-поміж інших книг Біблії:

  • Приблизно дві третини книги складає діалог між Богом та пророком; ініціює цей діалог сам Авакум.
  • Останній розділ книги – це пісня впевненості у Богові. Її слова пізніше було покладено на музику, і цей гімн співали чи читали під час богослужінь.
  • У Новому Завіті тричі цитується фраза з Книги пророка Авакума, яка пізніше дала поштовх протестантській Реформації: праведний житиме вірою (2:4). Див Рим. 1:17; Гал. 3:11; Євр. 10:38.
  • Згідно з легендою, записаною в апокрифічній книзі «Бел і дракон», Авакум приніс миску з юшкою Даниїлові, коли той перебував у рові з левами. Ангел переніс Авакума, схопивши за волосся.
  • З усіх коментарів на книги Біблії найбільш ранній був написаний на Книгу пророка Авакума. Його було знайдено серед сувоїв Мертвого моря.

СЛУХАТИ

Окрім трьох згаданих вище віршів, що містять відповідь Бога Авакумові, можна навести і такі добре відомі рядки:

  • «Стоятиму на варті я, на захиснім валу я буду насторожі і виглядатиму, що скаже Він мені, що відповість на мої скарги» (2:1, UMT).
  • «Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його!» (2:15, UBIO).
  • «О Господи! Злякавсь я твого діла. За наших часів оживи його, за наших часів дай його знати! У гніві згадай про милосердя!» (3:2, пер. І. Хоменка).
  • «Хай навіть смоковниця більше не цвіте, нехай лоза ні грона не приносить. Хай навіть висохнуть плоди олив, нехай не вродить більше хлібна нива, кошари опустіють, і ні худобини не буде у хліву, та навіть і тоді радів би з того, що Господь зробив. Я святкував би в Бозі, бо Він – Спаситель мій» (3:17–18, UMT).