Книга Йова

18-та книга Біблії

У час випробувань

Вісімнадцята книга єврейської, грецької та латинської Біблії називається Книга Йова. Значення імені Йов викликає суперечки. Воно може означати як той, хто страждає, так і той, хто кається.

Книгу Йова відносять до філософсько-поетичної літератури (книг мудрості), оскільки в ній порушується дуже складне питання: чому хороші люди страждають? Мудрість – це здатність сприймати життя з точки зору Бога. Розуміння – це здатність чинити в життєвих ситуаціях так, як хоче Бог. Наша мудрість і розуміння безпосередньо впливають на те, як ми зустрічаємо випробування.

Книга Йова складається з 42 розділів, 1070 віршів.

СИТУАЦІЯ

Автор Книги Йова невідомий. Стародавня юдейська і християнська традиції приписують авторство Мойсеєві. Час дії книги, її сутність і тема узгоджуються з традиційним уявленням про те, що її склав Мойсей, який, можливо, використав записи промов Елігу (пор. 32:10–18). Однак багато сучасних учених вважають, що книга була написана за часів Соломона, приблизно за тисячу років до народження Христа. У цей час в Ізраїлі досягла розквіту філософсько-поетична література.

Оскільки авторство книги точно встановити неможливо, дата її написання залишається невизначеною. Якщо вважати автором Мойсея, то книга була написана приблизно 1500 р. до Р. Х.; якщо вона з’явилася за часів Соломона, то датується приблизно 950 р. до Р. Х. Події книги, судячи з усього, відносяться приблизно до 2000 р. до Р. Х., до періоду мандрівок. Однак це неможливо встановити з абсолютною точністю. Навіть за часів Соломона у багатьох країнах люди жили в умовах патріархального суспільства.

Імовірно, Йов жив у період між Вавилонською вежею та смертю Авраама або невдовзі після цього часу. Якщо пов’язати ці події з секулярною історією, то Йов жив приблизно через чотириста років після того, як завершилося будівництво єгипетських пірамід.

Йов був дуже багатим (1:3, 10). Він був шанованим суддею і благодійником серед своїх співвітчизників (29:7–25), справжнім праведником (1:1, 5, 8). Коли починається історія, у Йова сім синів та три дочки (1:2).

ПЛАН

Книга Йова складається в основному з поетичних промов, поміщених між прозаїчними оповіданнями, якими розпочинається й закінчується книга. Автор використовує низку поетичних письмових форм, таких як плач, мудрі вислови, притчі, гімни, загадки, прокляття та поетичні описи природи. Книга містить поезію, неперевершену за своєю красою, глибиною та силою. Тут добре представлені всі форми єврейського паралелізму.

Літературний план. Книга Йова має чітку структуру, в якій компоненти організовано групами по три. За прологом (роз. 1–2) та першим плачем Йова (роз. 3) йдуть три цикли діалогів, у яких висловлюється кожен із друзів Йова, і Йов відповідає їм (роз. 4–28). За цим розміщено три монологи: Йова (роз. 29–31), Елігу (роз. 32–37) та Бога (роз. 38–42). Книга завершується каяттям Йова та епілогом (роз. 42).

Біографічний план. У Книзі Йова – шість головних персонажів. У таблиці нижче коротко подано основні аргументи кожного з них.

Географічний план. Місце дії Книги Йова – загадкова земля Уц. Дехто вважає, що вона була десь у Едомі. На це вказують дві обставини: один із друзів Йова приходить із Фемана, едомського міста; окрім того, в давнину едоміти славилися своєю мудрістю.

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Книги Йова – дати втіху Божому народові під час страждань. Вища мета книги полягає в тому, щоб показати, що 1) у стражданні праведних видно милосердну божественну мету, і 2) якби нам були відомі всі факти, ми побачили б найгірші загадки життя у світлі цієї мети.

Для досягнення своєї мети автор показує чотири особливості. По-перше, він указує на те, який Бог насправді. По-друге, пояснює, якої віри очікує Бог від Своїх дітей. По-третє, автор запевняє читача, що Бог має абсолютну владу над сатаною. По-четверте, з книги ми отримуємо деяке уявлення про те, чому праведник іноді страждає, тоді як беззаконник процвітає.

У книзі категорично відкидається пояснення, яке дають троє друзів Йова: страждання – це нібито Боже покарання за певні гріхи. Йов та його критики обговорюють – іноді затято заперечують – причини страждання Йова; але всі вони спираються на неповну інформацію. Не знаючи всіх змінних, вони не можуть розв’язати рівняння. Однак у книзі прихильніше подані погляди Елігу, наймолодшого співрозмовника. Він стверджує, що страждання – це спосіб, який Бог використовує для навчання, виховання та очищення людей.

Не даючи прямої відповіді на запитання Йова про страждання, Бог у монолозі наполягає, що ця тема виходить за межі людського розуміння. Віруючий має сприймати страждання як випробування. Ми довіряємо Богові безумовно, чи тільки тоді, коли Він благословляє нас здоров’ям і багатством? Книга Йова навчає тому, що у випробуваннях, стражданнях та спокусах людина перевіряється; при цьому виявляється все найкраще та найгірше в ній. Коли людина перебуває у стані стресу, назовні виходять ті її якості, які в спокійних обставинах приховано.

Книжка не дає вичерпного пояснення страждань, із чого можна отримати важливий урок. Є деякі істини, які Бог не може нам відкрити зараз, оскільки саме їхнє одкровення завадить виконанню Його благих цілей для нас. Писання містить як глибокі одкровення, так і мудрі замовчання. В одкровеннях Бог говорить достатньо, щоб наша віра була усвідомленою, але в той же час деякі речі Він приховав від нас, щоб наша віра зростала та зміцнювалася.

Автор Книги Йова не ставить на меті дати інтелектуальну відповідь на проблему страждання. Він більше переймається такими питаннями: що робить справді віруюча людина перед лицем страждань? Як страждання впливає на ставлення людини до Бога?

Аналізувати книгу в пошуках логічних аргументів – справа невдячна. Її треба читати так, ніби ви психолог і вмієте слухати не те, що люди говорять, а те, що вони відчувають. Відчуження від Бога відбувається саме у світі емоцій; там же має відбутися зустріч із Ним та примирення.

Кульмінація Книги Йова – завершальна промова Бога. Творець показує, що коли людина не здатна зрозуміти, як Бог керує природнім світом, то вона не в стані осягнути принципи Божого правління у світі духовному й поготів. Щодо страждання, то люди мають довіряти Творцеві. Ба навіть більше, можна стверджувати, що тема страждання не є центральною в Книзі Йова. Головна увага приділяється тому, що Йов дізнався зі своїх страждань: Бог має повну владу над усім творінням. Автор книги робить такий висновок: Бог усевладний і гідний поклоніння, хоч би що Він робив. Йов має навчитися довіряти доброті й могутності Бога під час нещасть, поглибивши своє розуміння Бога.

У кращому випадку книга пропонує тимчасове вирішення проблеми страждань. Страждання є виконанням Божого задуму в цьому світі. Через страждання Бог здійснює своє милосердне служіння в житті праведників. Для віруючого страждання – це не покарання, а виправлення; не перешкода, а можливість; не кара, а кафедра проповідника. Таке тимчасове вирішення проблеми. Настане день, коли ми вже бачитимемо не як крізь каламутне скло, і тоді ми дізнаємося про остаточну відповідь.

ПРОГОЛОШЕННЯ

Йов чекає на прихід Христа і в загальному розумінні, і в приватному. У книзі звучить питання, відповісти на яке може лише Христос. У ній виражені бажання, які лише Христос здатний задовольнити. Вона сповнена болісного страждання, в якому тільки Христос може втішити. Книга вказує на порожнечу в людському серці, яку може заповнити лише Христос. Йов вимагає Посередника (9:33; 33:23), і лише Боголюдина здатна виконати цю роль.

Як і інші патріархи, Йов був пророком. З глибин свого особистого страждання він прорікає два великі пророцтва, які безпосередньо стосуються Христа. По-перше, бувши божественним Посланником Ягве, Месія викупить людей і відновить їхню праведність (Йов 17:3). По-друге, Месія-Викупитель стане над прахом праведних, щоб воскресити їх (Йов 19:25б–26).

КЛЮЧІ

Ключовий розділ Книги Йова – розділ 42. У ньому зображено, як Йов кається у своїх уявленнях. Він уже не вимагає відповіді на запитання про те, «чому» його спіткали страждання.

Ключовий вірш: «Але ж насправді знає Він, який я, якби мене Він випробував і побачив, що вийшов чистим я, мов золото найвищого ґатунку» (Йов 23:10, UMT). У цьому вірші Йов стверджує, що не заслужив на ті страждання, які його спіткали.

Ключова фраза: «Він знає» (7).

Ключові слова: беззаконні (37), мудрість (23), як? (26) та чому? (16).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось деякі примітні факти, пов’язані з історією Книги Йова або її змістом, які виділяють цю книгу серед інших книг Святого Письма:

• Книга Йова посіла місце перед Книгою Псалмів лише на Тридентському соборі. Цей собор, відображаючи побажання християнського вченого Єроніма, помістив Книгу Йова на початку великої поетичної трилогії (Йов, Псалмів та Приповістей).
• Можливо, Книга Йова – найдавніша книга Біблії.
• Розділи 38–42 є найбільш насиченим оглядом процесу творіння, що міститься в Біблії.
• У книзі згадується, що Земля підвішена у порожньому просторі, у «порожнечі», на нічому (26:7). Зрозуміло також, що Земля має сферичну форму (22:14).
• Відомий американський бренд «Тітонька Еміма» (який виробляє суміші для млинців, тощо) названий на честь старшої дочки Йова, яка народилася після закінчення його страждань (42:14).
• У Посланні Якова 5:11 говориться про терпіння чи стійкість Йова. Йова легше назвати стійким, ніж терплячим (6:8, 11).
• Книга Йова містить більше рідкісних і архаїчних давньоєврейських слів, ніж будь-яка інша книга Старого Завіту. Тому це одна із найскладніших книг Біблії для перекладу.
• Про дочок Йова сказано, що вони були найпрекраснішими жінками на землі, тому сучасна організація дівчаток-підлітків називається «Дочки Йова».
• В англійській мові є вираз «утішник Йова» (горе-утішник). Ідеться про людину, яка несвідомо чи зловмисно ще більше засмучує чи розчаровує того, кого намагається втішити.
• У Месопотамії та Єгипті було знайдено кілька стародавніх історій про страждання праведників. Подібні історії, а також згадки про Йова в інших стародавніх близькосхідних джерелах указують на те, що Йов та його історія були широко відомі.
• Томасові Карлайлю, великому англійському поетові, приписують такі слова: «Гадаю, ні в Біблії, ні серед іншої літератури немає іншого твору, що має подібну літературну цінність».

СЛУХАТИ

Окрім ключового розділу, наведеного вище, у Книзі Йова можна відзначити такі важливі розділи:

• Сатану спущено з ланцюга (Йов 1–2).
• Муки праведника, що страждає (Йов 3).
• Допит із бурі (Йов 38–41).

Ось деякі відомі рядки з Книги Іова:

• «Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю» (1:21, UBIO).
• «Біля зубів лиш зосталася шкіра моя…» (19:20, UBIO).
• «Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою» (2:4, UBIO).