21-ша книга Біблії

Віра як ключ до сенсу життя

В юдейській традиції двадцять перша книга нашої Біблії називається Когелет і перекладається як Проповідник або Вчитель у вірші 1:1. Буквально воно означає «той, що збирає». Українська назва книги – Еклезіястова – запозичена з грецької та латинської Біблій. У грецькій мові воно означає «звертається до зборів громадян».

Книга містить 12 розділів, 222 вірші.

СИТУАЦІЯ

З найдавніших часів юдейська традиція приписувала авторство цієї книги Соломонові, хоча ця ж традиція містить указівки і на те, що переписувачі царя Єзекії, можливо, редагували текст. У самому тексті можна знайти непрямі свідчення, які підтверджують передання. Автор книги був сином Давида, царем у Єрусалимі. Він був мудрим, багатим, мав багато дружин і прославився грандіозними будівельними проєктами. Незважаючи на досить ясні вказівки на авторство Соломона, проте багато консервативних вчених вважають, що автор невідомий.

Дехто переконаний, що Соломон написав Книгу Пісня над піснями у молодості, Книгу Приповістей – у зрілості, а Книгу Еклезіястова – наприкінці свого сорокарічного правління (935 р. до Р. Х.). Незважаючи на те, що за Соломона країна процвітала, народ поступово відходив від Господа. Соломон передбачав важкі часи, які чекали на народ через відступництво, якому сам цар певною мірою сприяв. Книга Еклезіястова свідчить про каяття Соломона; у ній також звучить і заклик, звернений до його підданих: їм також варто переосмислити своє життя.

ПЛАН

Книга Еклезіястова містить різні літературні форми, серед яких: загальні роздуми (1:2–11; 3:1–8; 7:1–8 та ін.), особистісні роздуми (1:12–18; 2:1–13), настанови (4:17–5:8; 7:9–14; 11:1–6 тощо) та окремі мудрі висловлювання (9:17–10:20).

Книга Еклезіястова побудована як проповідь. Спочатку зазначена тема, потім можна побачити короткий вступ, розвиток теми та практичне застосування (у заключній частині).

Тема Книги Еклезіястова – пошук найвищого блага.

Книга розпочинається зі вступу, в якому Соломон викладає тему (1:1–11). Далі він описує свої пошуки. По-перше, він говорить про результати власного дослідження (1:12–2:26). Автор згадує безвихідь, у які потрапляв у пошуках вищого блага: вино, жінки, робота, світська мудрість – у всьому цьому не було сенсу. По-друге, Соломон продовжує пошук, описуючи те, що спостерігав у житті – безглузді часи та обставини (роз. 3–6). По-третє, він продовжує пошук, звертаючись до практичної моральності (роз. 7–10). У цьому розділі Соломон говорить про те, що досліджував – про мудрість серед пороку, про мету на тлі невизначеності. По-четверте, пошук вищого блага завершується закликом поклонятися Господу завжди – від першого крику немовляти до останнього подиху літньої людини (роз. 11–12). Це найвище благо у житті.

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Книги Еклезіястова – зобразити, як у житті самого Соломона відбулася переоцінка пріоритетів. Книга Еклезіястова – це богонатхненне сповідання невдач та песимізму, написане людиною, яка даремно витратила більшу частину свого життя. Автор закликає своїх співвітчизників до такої ж переоцінки. Хтось сказав: «Книга Еклезіястова – це сфінкс єврейської літератури, із його невирішеними загадками історії та життя». Вища мета книги – дати зрозуміти, що віра є ключем до сенсу життя.

Ключові моменти

У Книзі Еклезіястова акцентуються дві основні думки, які насправді є двома боками однієї медалі. По-перше, неможливо знайти справжнє щастя у тому, що пропонує цей світ. По-друге, справжнє щастя можна знайти лише у Бозі. Як і в Книзі Приповістей, в основі Книги Еклезіястова лежить передумова того, що страх Господній – початок мудрості.

У Книзі Еклезіястова розкриваються ясні істини про Бога й людину: існування Бога (3:14; 5:1), Його всевладдя та могутність (6:2; 7:13; 9:1), справедливість Бога (5:8; 8: 12–13), гріховність людини (7:20; 9:3), її обмеженість (8:8, 17), обов’язок (9:7–10; 12:13), безсмертя (3:11; 12:7), Божі покарання та нагорода (2:26; 3:17; 8:12; 11:9; 12:14).

Імовірно, найцінніший урок, який ми отримуємо з цієї книги, полягає в тому, що смерть неминуча. Тінь смерті нависає над усім, що ми робимо. Це мертва муха в масті мироварника (10:1), яка псує всі досягнення світської людини. У Книзі Еклезіястова яскраво зображено неспроможність матеріалістичної та нехристиянської філософії життя.

Альтернативи. Соломон порівнює один із одним два зовсім різні погляди на життя. Спочатку він розглядає навколишні речі з погляду тілесної людини, яка не має світла божественного одкровення. Спостереження, що відповідають цій точці зору, супроводжуються виразом під сонцем, яке повторюється у книзі двадцять дев’ять разів. У деяких уривках Соломон спирається лише на силу людського розуму. Сім разів він використовує фразу «сказав у серці своєму». Він робить висновок, що без Бога – все суєта (порожнеча). Ніщо з того, що пропонує цей світ, не заповнить порожнечу в житті людини; ця діра – розміром із Бога, і заповнити її може тільки Бог!

Суєтності цьому земному шляху Соломон протиставляє погляд життя, властивий віруючій людині. Тут його висновкам притаманні впевненість та надія. Структура усієї книги побудована на чергуванні цих двох альтернатив.

Автор коротко згадує про свій метод у вірші 12:11. Тут маються на увазі два види мудрості: голки та цвяхи. Голки – це стимули, які спонукають людину замислитися, проблеми, які потребують вирішення. Цвяхи – це рішення, принципи, на які може спертися віра людини, яка шукає сенс життя. У таблиці нижче наведені деякі такі проблеми та рішення.

Голки: проблеми, які потребують переосмисленняЦвяхи: запропоновані рішення
1-а проблема: пошук земної мудрості та егоїстичні заняття не дають задоволення (1:1–2:23).1-е рішення: із подякою приймай добрі дари з Божої руки (2:24–26). 2-е рішення: життя – це Божий дар; його варто розглядати з точки зору вічності (3:1–15).
2-а проблема: однакова доля і людини, і тварини (3:16–4:16).3-є рішення: вище благо варто шукати у Божому домі, слухняно виконуючи Його поради (5:1–20).
3-я проблема: хто знає, що добре для людини у житті? (6:1–12)4-е рішення: мудрість так само добра, як і спадщина (7:1–29).
4-а проблема: хто така мудра людина? (8:1)5-е рішення: серце мудрого знає потрібний час і правильні вчинки (8:2–5).
5-а проблема: негаразди людини тяжким тягарем лежать на ній (8:6–8).6-е рішення: ті, хто бояться Бога, знайдуть благо (8:9–13).
6-а проблема: праведного спіткає така ж доля, як і нечестивого (8:14–15).7-е рішення: праведний та його справи – у Божій руці (8:16–9:1).
7-а проблема: всіх очікує одна й та ж участь – і того, хто приносить жертви, і того, хто не приносить (9:2–6).8-е рішення: Бог вже прийняв твої справи: завжди носи найкращий одяг (9:7–10).

Особистий обов’язок. Дехто звинувачує Еклезіяста в тому, що він вчить епікурейству: їж, пий, веселись, бо завтра помреш. Насправді книга містить заперечення проти доказів тих, кому біблійна віра видається похмурою, прісною та безрадісною. Добре, що у Святому Письмі є принаймні одна книга, яка нагадує, що ми маємо насолоджуватися життям. Ми висловлюємо подяку Господу, насолоджуючись красою і благословеннями того чудового життя, яке дане нам.

ПРОГОЛОШЕННЯ

Книга Еклезіястова не містить прямих пророцтв про прихід Месії. Проте тінь Христа видно на сторінках цієї книги. Христос є найвищим благом і щастям, якого шукає віруючий (пор. Ів. 4:13–14). Христос є єдиним Пастирем, або Вчителем, від якого виходить мудрість цієї книги (12:11; пор. Ів. 1:1; Кол. 2:3). Христос – це і Вода Життя, і Божа Мудрість. Вода вгамовує спрагу щастя; Мудрістю задовольняє наше бажання зрозуміти справжній сенс життя.

КЛЮЧІ

Ключовий розділ Книги Еклезіястова – дванадцятий. Тут Соломон робить найважливіший висновок: лише у служінні Богові можна знайти сенс життя. У цьому розділі міститься ключовий вірш: «Такий кінець усьому почутому: бійся Бога й тримайся Його заповідей — такий цілковитий обов’язок людини» (12:13, UMT).

Ключові вирази: під сонцем (29) та гонитва за вітром (9).

Ключові слова Книги Еклезіястова: Бог (42), суєта (33), мудрість (28) і зло (21).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось деякі особливості Книги Еклезіястова, що виділяють її із-поміж інших книг Біблії:

  • В юдейській Біблії цю книгу поміщено разом із книгами Рут, Пісня над піснями, Плач пророка Єремії та Естер у розділ Меґілат (Сувої). Євреї читали ці п’ять книг під час різних урочистих зборів упродовж усього року.
  • У грецькій Біблії три книги, що приписуються Соломону (Приповістей, Еклезіястова, Пісня над піснями), поміщені після Книги Псалмів, авторство якої приписують батькові Соломона, Давидові. В українській Біблії зберігся порядок книг, прийнятий у грецькому Старому Завіті.
  • Книга Еклезіястова – найбільш філософська книга Біблії.
  • У равіністичних колах точилися постійні суперечки щодо того, чи варто додавати цю книгу до канону Святого Письма. Проте найавторитеніші рабини захищали місце Книги Еклезіястова в Біблії.
  • Автор називає Бога винятково словом Елохім, а не Господь (Яхве). Це вказує на те, що він має на увазі взаємини Творця з творінням, а не Спасителя зі спасенним.

СЛУХАТИ

У коментарях можна виділити три основні підходи до Книги Еклезіястова. У рамках першого, повністю матеріалістичного підходу, вчення Еклезіяста відкидається, оскільки в книзі нібито представлено фаталістичний (7:13), песимістичний (4:2), матеріалістичний (3:19–21), гедоністичний (2:24) та агностичний (1:13) погляди на життя. Прихильники другого, частково теїстичного підходу, розглядають весь матеріал розділів 1:3–12:12 як результат тих думок про життя, які властиві тілесній людині. Єдине твердження про слово Бога наводиться у 12:13–14. Третій, правильний підхід, має на увазі, що книга повністю теїстична, тобто написана віруючим автором для віруючих читачів. Зрозумівши методологію автора (описану вище), ми побачимо, що вся книга істинна, хоча і не обов’язково містить всю істину.

Вчення Еклезіяста часто тлумачиться неправильно. Песимісти знаходять у книзі вірші, куди можуть послатися задля підтвердження свого похмурого погляду життя. Скептики знаходять тут обґрунтування для своєї переконаності в тому, що існування людини припиняється після смерті. Сектанти, такі як Свідки Єгови, посилаються на Книгу Еклезіястова у своїй теорії «сну душі» в період між смертю тіла та майбутнім воскресінням. Окрім того, багато щирих віруючих дивуються, коли стикаються в цій книзі з деякими твердженнями, які можуть здатися бездуховними: у цих словах убачають суперечності принципам Нового Завіту. Проте Бог дав нам цю книгу, щоб ми читали її, виявляючи при цьому розсудливість. Перш ніж перейти до вивчення Книги Еклезіястова, варто ознайомитися з розділом «ВІЧНА МЕТА» (див. вище).

Ось деякі найвідоміші вислови з цієї книги:

  • «Їсти, пити й веселитись» (8:15, пер. І. Хоменка).
  • «Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом» (3:1, пер. І. Хоменка).
  • «Хліб свій пускай по воді» (11:1, UBIO).
  • «Немає нічого нового під сонцем!» (1:9, UBIO).
  • «Пам’ятай про твого Творця у дні твоєї молодості» (12:1, пер. І. Хоменка).
  • «Писанню численних книг кінця немає, а багато науки втомлює тіло» (12:12, пер. І. Хоменка).
  • «Марнота марнот – геть усе марнота» (1:2, пер. І. Хоменка).
  • «Нема нічого ліпшого для чоловіка, як їсти, пити та зазнавати собі добра з своєї праці. Я спостеріг також, що це з руки Божої приходить. Бо хто може їсти й пити без Нього?» (2:24–25, пер. І. Хоменка).

Щоб зробити читання Книги Еклезіястова більш ефективним, складіть таблицю з двох колонок. Зазначте ліву колонку «Життя під сонцем» і випишіть із наступних віршів особливості цього життя під сонцем (без Бога): 1:3; 1:9; 1:14; 2:18; 6:12; 8:15; 8:17; 9:3; 9:11; 12:2. Назвіть другу колонку «Життя у світлі». Проаналізуйте такі новозавітні вірші, у яких пункт за пунктом спростовуються досить похмурі висновки Книги Еклезіястова: Фил. 1:6; 2 Кор. 5:17; 1 Кор. 15:58; Кол. 1:10; Ів. 3:16; Фил. 2:13; 1 Кор. 13:12; 1 Ів. 5:11; 1 Кор. 1:27; 1 Ів. 5:13. Можна використовувати інші новозавітні уривки, які здаються вам доречними. У вас буде дві колонки, в яких життя без надії (ліворуч) протиставляється життю з надією у Христі (праворуч).