1-ша книга Біблії

Патріархи та обітниці

Книга Буття – сьома за довжиною книга Старого Завіту. У ній міститься 50 розділів, 1533 вірші. Юдейська назва першої книги Біблії Берешіт (b-ray-sheath) – перше слово єврейської Біблії; воно перекладається «на початку». Назва Буття походить від давньогрецької та латинської версій Біблії. Ця назва природна для першої книги Писання. Буття означає походження, народження, виникнення, початок.

СИТУАЦІЯ

Після довгого єгипетського рабства Божий народ потребував нагадування про свої витоки, джерела, походження та обітниці, які Бог дав праотцям. Дехто вважає, що Мойсей писав Книгу Буття, коли ще був у Єгипті, перш ніж утік до Мідіямської землі (Вих. 2:15). Якщо це так, то Буття було написано близько 1490 р. до Р. Х. Однак найвірогідніше, що Мойсей написав книгу впродовж сорока років, коли вів ізраїльтян через пустелю. У такому разі книгу було написано близько 1425 р. до Р. Х.

У Книзі Буття немає конкретних указівок на авторство. Однак із давніх часів ця книга вважалася частиною п’ятитомника, який називали П’ятикнижжям. В інших книгах цього зібрання містяться багаточисельні згадки про те, що Бог говорив до Мойсея і через нього.

ПЛАН

Книгу Буття можна узагальнити словами патріархи та обітниці. У центрі книги – отці ізраїльського народу та обітниці, які Бог дає їм. Матеріал книги має чітку структуру, яка простежується у різних аспектах.

Літературний план. У Книзі Буття є два основних розділи. У розділах 1–11 викладається єдиний авторитетний опис того, як виник створений світ. У цих розділах Мойсей описує чотири ключових події: створення, гріхопадіння людини, Великий потоп в часи Ноя і розсіяння людей, які будували Вавилонську вежу. У розділах 12–50 Мойсей описує появу обраного народу, ізраїльтян. Чотири головних діючих особи цих розділів – представники чотирьох поколінь однієї сім’ї: Авраам, Ісаак, Яків та Йосип.

У одинадцяти місцях Мойсей вставляє в опис Книги Буття фрагменти довгого родоводу. Ці фрагменти створюють переходи від однієї частини історії до іншої. У єврейській мові ці фрагменти називаються словом толедот. Толедот перекладається як «походження» або «родовід». Мойсей використав це слово, щоб позначити розділи своєї книги.

Духовний план. У Книзі Буття також можна виділити духовну структуру. У розділах 1–11 викрито деградацію людства на рівні індивідів (р. 3), сім’ї (р. 4), суспільства (р. 6) та народів (р. 11). У розділах 12–50 описується Божий задум відродження (оновлення, нового народження) на рівні індивідів (12:1–35:21), сім’ї (35:22–38:29), суспільства (39:1–50:21) та народу (50:22–26).

Хронологічний план. У Книзі Буття описуються три періоди старозавітної історії та початок четвертого періоду. Час від створення до потопу називають Періодом початку (Бут. 1–9), а від потопу до покликання Авраама – Періодом розсіяння (Бут. 10–11). Протяжність цих двох періодів біблійної історії неможливо встановити. Від покликання Авраама до виходу (виходу з Єгипту) – період блукання (Бут. 12–45). Від виходу до смерті Йосипа – перші сімдесят років Єгипетського періоду (Бут. 46–50).

Географічний план. Події Книги Буття розгортаються у трьох основних місцевостях. Події перших одинадцяти розділів відбуваються у Плодовитому півмісяці – регіоні, який має форму дуги і тягнеться від північного узбережжя Перської протоки до кордонів Єгипту. Події розділів 12–36 розгортаються переважно у Ханаанській землі. Дії розділів 37–50 відбуваються в Єгипті. У Книзі Буття описуються три основних подорожі: подорож Авраама з Уру (південний Ірак) до Ханаану (Бут. 12), подорож Авраама, Ісаака та Якова по Ханаанській землі (Бут. 13–36) і подорож сім’ї Якова з Ханаану до Єгипту (Бут. 46).

ВІЧНА МЕТА

Якщо порівняти великі теми Біблії з ріками, то їхні джерела знаходяться у Книзі Буття. Книга розпочинається зі створення. Вона відповідає на старі як світ запитання: «Яким чином ми з’явилися на світ?», «Яка мета нашого життя?». Буття веде нас за межі літописної історії. У книзі описується походження і Всесвіту, і людства. Писання навчає: для того, щоб зрозуміти, хто ми й звідки взялися, ми маємо розпочинати з Бога.

Завершується Книга Буття гробом (образно кажучи) – гробом Йосипа. Рядки про смерть Йосипа стають зловісним натяком на становище Ізраїля на початку Книги Вихід, тобто на рабство. Мойсей написав Книгу Буття, щоб нагадати ізраїльтянам: Бог пообіцяв звільнити їх із рабства та дати їм Ханаанську землю (Бут. 15:16; 46:4).

На глибшому рівні мета Книги Буття – донести до людей обітницю про те, що через потомка Авраама благословляться всі народи землі (Бут. 12:3; 18:18; 22:18; 28:14).

У Книзі Буття підкреслюється, що стосунки людини з її Творцем ґрунтуються на вірі. Віра – це основоположний принцип життя. Невірство означає невдале життя. У Книзі Буття зображено, що вияви віри бувають різні. Віра Авраама виявляється в послуху. Віру Ісаака помітно у його терплячому ставленні до противників. Віра Якова виявляється у радикальній зміні його характеру.

ПРОГОЛОШЕННЯ

Книга Буття містить чотири великих пророцтва, які чітко вказують на майбутнього Месію. По-перше, Месія походитиме з насіння жінки. Він розіб’є голову сатани (Бут. 3:15). По-друге, Месія прийде з роду Сима, бо Бог буде мешкати у наметах Симових (Бут. 9:27). По-третє, походитиме з насіння Авраамового, Ісаакового та Якового. Усі народи благословляться у цьому Обіцяному насінні (Бут. 12:3; 26:4; 28:14). По-четверте, Месія прийде з племені Юди. Він стане початком епохи миру та процвітання (Бут. 49:10).

Книга Буття також містить багато прообразів. Прообраз – це людина, місце, об’єкт або подія, через які Бог прочиняє майбутні події християнської епохи. Кожному прообразу відповідає певний образ, який можна розпізнати у Новому Завіті. Це означає, що нам варто шукати відповідності між прообразом та образом. Буття містить чотири основних прообрази.

  • Адам (Римл. 5:14): образ Христа як голови нового творіння.
  • Мелхіседек (Євр. 7:3): образ священства Христа.
  • Потоп (1 Петр. 3:21): образ хрещення.
  • Ісаак (Євр. 11:19): образ воскресіння Христа.

КЛЮЧІ

Ключовий розділ Книги Буття – п’ятнадцятий. У цьому розділі Бог визнає завіт, який уклав з Авраамом, коли привів його до Ханаанської землі. Завіт передбачав три основних обітниці: потомство, статус та володарювання.

Авраамові було сімдесят п’ять років, і він був бездітним, коли Бог дав йому обітницю про народження сина. Авраам очікував з вірою ще двадцять п’ять років, перш ніж у нього народився син обітниці. Бог обіцяв, що потомки Авраама благословляться і стануть благословенням для інших народів (Бут. 12:2). Вони будуть мати особливий статус у Божих очах. Потомки Авраама з часом стали ізраїльським народом. Бог обрав Ізраїль для священницького служіння – заступництва за всі інші народи.

Бог також пообіцяв Авраамові володіння – землю Ханаану (Бут. 12:7).

У Книзі Буття можна виділити такі ключові вірші: «І мовив Господь до Аврама: «Полиш свою землю і свій народ, полиш дім свого батька і йди до землі, яку Я вкажу тобі. Я виведу з тебе великий народ, благословлю і возвеличу ім’я твоє, і ти станеш благословенням». (Бут. 12:1–2, UMT). Бог покликав Аврама (пізніше він отримав ім’я Авраам) покинути рідну землю Ур у Південній Месопотамії (сучасний Ірак). Ці вірші свідчать про початок Божого задуму викуплення, який виконається через потомків Авраама.

У Книзі Буття часто повторюються певні фрази. Фраза родовід зустрічається одинадцять разів. Вираз син (чийсь) використовується у Бутті близько двадцяти разів.

Ключові слова книги – різні форми дієслова благословляти, які зустрічаються сімдесят сім разів. Слово помирати або помер повторюється у Бутті п’ятдесят сім разів.

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Варто особливо наголосити на чотирьох аспектах, пов’язаних із Книгою Буття:

  • Буття створює історичну перспективу всієї Біблії, бо охоплює більший період історії, ніж решта книг Біблії разом узяті.
  • Перші три розділи Книги Буття необхідні для того, щоб правильно зрозуміти останні три розділи Книги Об’явлення.
  • Було виявлено принаймні п’ять давніх документів, у яких згадується великий потоп у давньому світі. Таким чином підтверджуються описи подій, що містяться у Книзі Буття.
  • У Книзі Буття ми бачимо, як Бог підвищує тих, чиє становище здається невигідним. Молодші сини дістають перевагу перед первородними; принаймні три жінки – Сара, Ребека та Рахиль – перестають бути неплідними, що в давні часи сприймалося як прокляття.

СЛУХАТИ

Бог говорить у Книзі Буття! Ми маємо почути Його! Ось кілька важливих розділів, із яких можна розпочати знайомство з Буття:

  • Як все розпочалося? (Бут. 1).
  • Як ми опинилися у такому жахливому становищі? (Бут. 3).
  • Потоп, ковчег і веселка (Бут. 6–9).
  • Чому ми говоримо різними мовами? (Бут. 11).
  • Чому Бог дав Ізраїлеві особливий статус? (Бут. 12).
  • Як Бог ставиться до аморальності? (Бут. 19).
  • Як виявляється віра? (Бут. 22).
  • Правильний вибір дружини (Бут. 24).
  • Віра – ще життя без інтриг (Бут. 27).
  • Підбадьорення в період невідомості (Бут. 28).
  • Бог благословляє тих, хто кориться Йому (Бут. 32).
  • Благословення наперекір пригніченню (Бут. 37).
  • Мудре планування, яке допомагає пережити період біди (Бут. 41).

Деякі із найвідоміших рядків Книги Буття:

  • «Це кістка від моїх кісток, плоть від моєї плоті. І зватиметься вона жінкою, бо взята з чоловіка» (Бут. 2:23, UMT).
  • «Тоді змій сказав: «Ви не помрете»» (Бут. 3:4, UMT).
  • «Хіба це мій обов’язок стежити за братом своїм?» (Бут. 4:9, UMT).
  • «Але Ной здобув ласку в очах Господа» (Бут. 6:8, UMT).
  • «Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею» (Бут. 9:13, UBIO).
  • «І повірив (Аврам) Господеві, й він зарахував йому те за праведність» (Бут. 15:6, пер. Хоменка).
  • «Чи є щось неможливе для Господа?» (Бут. 18:14, UMT).
  • «Бог сам подбає про ягня для жертви» (Бут. 22:8, UMT).
  • «Дай мені дітей, інакше мені не жити!» (Бут. 30:1, UMT).
  • «То як же можу я чинити таке зло і грішити проти Бога?» (Бут. 39:9, UMT).
  • «Ви задумали зло проти мене, та Бог перетворив його на добро, щоб сталося те, що є сьогодні, щоб зберегти життя багатьом» (Бут. 50:20, UMT).