Уяви бібліотечний комплекс, що складається з двох приміщень, між якими розташовано двір. Старі книги бібліотечної колекції зберігаються у першому приміщенні. Вони були написані 2400–3800 років тому. З іншого боку двору, в іншому приміщенні, знаходяться нові книги. Однак «нові» вони лише відносно – їм вже дві тисячі років. У цьому розділі ми здійснимо екскурсію по першому приміщенні нашої уявної бібліотеки.

Книги, які зберігаються у першому приміщенні цієї бібліотеки, християни називають Старим Завітом. Там знаходяться тридцять дев’ять цінних книг. Юдеї вважають, що ці книги – і є вся Біблія, яку вони називають Танах. Згідно з цим словом (Т Н К) позначають три основні розділи юдейської священної бібліотеки: Т = Тора (Закон), юдейська назва перших п’яти книг (Буття, Вихід, Левит, Числа, Повторення Закону); Н = Невіїм (Пророки), юдейська назва восьми книг (Ісус Навин, Судді, 1–2 Самуїла, 1–2 Царів, Ісаї, Єремії, Єзекеїля та Дванадцять пророків); К = Ктувім (Писання), решта книг Старого Завіту.

Біблійна колекція юдеїв налічує лише 22 або 24 книги. У ній об’єднано деякі з 39 книг, які християни відносять до Старого Завіту. Але, врешті решт, 22 або 24 книги, які юдеї вносять до своєї Біблії, – це ті самі 39 книг, які християни називають Стари Завітом. Християни вірять, що Бог довірив Боже Слово юдеям (Рим. 3:2). Тому християни внесли до Біблії лише ті книги, які юдеї вважали Писанням. Окрім того, більшу частину цих книг цитував Христос і апостоли, чітко вказуючи таким чином, що християни мають приймати ці книги як Священне Писання.

У книгах Старого Завіту описується, як Бог обрав особливий народ, із якого в майбутньому, за Його задумом, у світ прийде Його Син. Бібліотека Старого Завіту містить найрізноманітніші книги. Тут є й історія, і закон, і поезія, і філософсько-поетична література, і прославлення, і провіщення – цей список можна продовжувати.

Ось кілька цікавих фактів про Старий Завіт:

  • Він складається з 39 книг.Їх писали 32 автори.
  • Книги було написано впродовж приблизно 1000 років.
  • У Старому Завіті описується як мінімум 3800 років історії.
  • Він складає 77 % Біблії.
  • У ньому 929 розділів; 23 214 віршів.

Огляд Старого Завіту

Автори

Християни вірять, що Бог – головний Автор усього Писання (2 Тим. 3:16). Він спрямовував різних авторів так, що вони писали саме те, що Він хотів повідомити людям. Такий процес, коли Бог скеровує авторів, називається богонатхненністю. Своїм Святим Духом Бог впливав на авторів (2 Петр. 1:21), спрямовуючи їх до повної істини (Ів. 16:13). Оскільки Бог надприроднім чином допомагав авторам у їхній праці, християни вірять, що Писання абсолютно точні, тобто не містять помилок.

Бог використав близько 32-х авторів, які створили книги Старого Завіту. Імена деяких авторів широко відомі. Можливо, ви чули про Мойсея, Давида та Соломона. Імена інших авторів менш знані. Чи доводилося вам чути про Ездру, Амоса, Агура?

Деякі автори написали кілька книг, які ввійшли до старозавітного зібрання. Мойсей написав п’ять або шість книг Старого Завіту. Соломон написав три книги, Єремія – принаймні дві. Шістнадцять авторів написали по одній книзі. У створенні деяких книг брали участь кілька авторів. Імена авторів низки книг Старого Завіту нам не відомі.

Часові межі

Коли йдеться про хронологію, варто окремо розглянути два запитання. Перше: який вік книг Старого Завіту? Ми назвемо це літературним часом. Друге: який проміжок часу охоплено Старим Завітом? Це можна назвати історичним часом.

Найбільш ранні книги Старого Завіту написав Мойсей незадовго до 1400 року до Р. Х. це книги Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення Закону. Давня традиція також приписує Мойсеєві авторство Книги Йова. Найпізніші книги Старого Завіту було написано незадовго до 400 року до Р. Х. Це книги Ездри, Неємії, Естер та Малахії. Таким чином, написання книг Старого Завіту продовжувалося близько 1000 років.

Літературний час Старого Завіту
Від Мойсея 1400 р. до Р. Х.1000 років
До Малахії 400 р. до Р. Х.

Старий Завіт містить проповіді, приповісті, гімни, пророцтва та закони, однак у ньому є наскрізний сюжет. Цей сюжет служить структурою, завдяки якій весь інший зміст Старого Завіту набуває змісту. Сама структура простежується перш за все у наступних книгах: Буття, Вихід 1–19, Числа 10–14 + 16–17 + 20–27 + 31–33, Ісуса Навина, Суддів, Рут, 1–2 Самуїлова, 1–2 Царів, 1–2 Хронік, Ездри, Неємії та Естер. Вони становлять приблизно 37 % Старого Завіту.

Знайомлячись із цим матеріалом, варто розрізняти книги, в яких події розгортаються послідовно, та книги, в яких відбувається відступ від основної лінії оповіді. В історичних книгах Старого Завіту історія переказується переважно у хронологічному порядку. Однак є три важливих винятки. В останніх шести розділах Книги Суддів та в Книзі Рут подальшого розвитку подій не відбувається. Те саме можна сказати про 1 та 2 Книги Хронік та Книгу Естер. Цей матеріал варто «додати» до історичної структури книг, у яких події розвиваються поступально. Див. таблицю нижче:

Історичний матеріал Старого Завіту
Поступальний розвиток подійВставки
Буття
Вихід 1–19
Числа
Ісуса Навина
Суддів
1 та 2 Самуїлова
3 та 4 Царів
Ездри
Неємії
 


17 – Рут
1 та 2 Хронік  

Естер  

Більшість дослідників Біблії не намагаються датувати події Книги Буття, які передували життю Авраама. На основі біблійних даних народження Авраама датується приблизно 2165 до Р. Х. Для зручності можна заокруглити цю цифру до 2000 р. до Р. Х.

Остання подія Старого Завіту, яка піддається датуванню, – друге правління Неємії (Неємії 13). Воно припадає приблизно на 432 р. до Р. Х. Цю дату можна заокруглити до 400 р. до Р. Х. Таким чином ми можемо встановити приблизні дати для проміжку старозавітної історії, який охоплює близько 1600 років.


Історичний час у Старому Завіті
Патріарх Авраам бл. 2000 р. до Р. Х.1600 років
Пророк Малахія бл. 400 р. до Р. Х.

Значення Старого Завіту

Навіщо християнам потрібен Старий Завіт? Це цілком влучне запитання, яке заслуговує на чесну відповідь. Можна назвати принаймні дванадцять вагомих причин, завдяки яким кожному християнинові варто знати зміст Старого Завіту.

  1. Старий Завіт містить першу значну частину одкровення, яке Бог дав людині.

За своєю природою божественне одкровення незмінне. Бог використовував багато різноманітних способів, звертаючись до святих минулого через пророків (Євр. 1:1). Методи одкровення варіювалися, видозмінювалися заповіді Бога та символізм; але саме одкровення мало б діяти у серцях людей у всі часи.

  • Старий Завіт розпочинається із твердження: «На початку створив Бог небо та землю» (Бут. 1:1, UBIO). Існування єдиного істинного та живого Бога є першим принципом істинної релігії. Наша залежність від Творця та відповідальність перед Ним абсолютно чітко встановлені у першому Заповіті.
  • У Старому Завіті докладно розглядаються деякі з найважливіших питань життя: чому страждають хороші люди (Йова)? У чому сенс життя (Екклезіястова)? Звідки ми походимо (Буття)? Як мені ставитися до навколишніх людей (Приповістей)? Як дізнатися, що мене люблять (Пісня над піснями)?
  • У перших розділах Книги Буття закладено історичне підґрунтя всього божественного задуму викуплення.
  • Старий Завіт містить авторитетний опис історії спасіння, яка розгорталася впродовж епохи патріархів і в часи Мойсея. Не знаючи першого Заповіту, віруюча людина не бачить загальної картини. Лише тому, хто побачив грандіозний розмах історії від Буття до Євангелій та Об’явлення, відкриється масштаб Божого задуму спасіння.
  • Без знання Старого Завіту правильне розуміння Нового Завіту неможливе. У багатьох випадках автори Нового Завіту припускають знання старозавітних концепцій, коли порушують такі теми, як викуплення та святість.
  • У Старому Завіті ми знаходимо багато ґрунтовних принципів, які й сьогодні такі ж актуальні, як і тоді, коли були викладені.
  • Старий Завіт містить багатий біографічний матеріал, що слугує християнам прикладом, джерелом натхнення, попередженням та закликом до змін. Відмовившись від Старого Завіту, ми позбавили себе духовного біографічного спадку людей, чий досвід спілкування з Богом містить важливі практичні настанови.
  • У Старому Завіті, особливо в Псалмах, ми знаходимо багато цінного молитовного матеріалу. Не звертаючись до Старого Завіту, християни позбуваються важливого ресурсу для поклоніння та молитви.
  • У Старому Завіті Євангелія Христа розкривається у перспективі, обітниці та пророцтві. Ніхто не може усвідомлено сповідувати Ісуса Христом, не маючи хоча б якоїсь уяви про старозавітні пророцтва, які передбачали деталі Його життя.
  • Новий Завіт спонукає християн брати уроки з подій Старого Завіту. Див. 1 Кор. 10:11 та Рим. 4:22–25.
  • Ісус та Його апостоли використовували Старий Завіт; їхній приклад спонукає християн вивчати і цю частину Божого Слова.

З чого складається Старий Завіт?

У всіх бібліотеках книги розташовано за секціями. Тридцять дев’ять книг Старого Завіту також поділено на чотири основні категорії: «книги основи», «книги каркасу», «книги віри» та «книги сфокусовані». Далі ми коротко розглянемо кожен з цих розділів.

Книги основи

Перші п’ять книг Старого Завіту іноді називають книгами закону, однак вони містять не лише юридичний матеріал. В юдеїв вони отримали назву Тора, що означає вчення, настанова або закон. У християнських колах у давнину ці книги було прийнято називати П’ятикнижжям (або п’ятьма сувоями).

Перший розділ біблійної бібліотеки
Книги основи
1
Буття
2
Вихід
3
Леви
4
Числа
5
Повторення
Закону
Бут.Вих.Лев.Числ.Повт. Зак.
ІсторіяІсторія та законЗаконЗакон та історіяЗакон

Церковне передання, а також юдейські вчені приписують авторство перших п’яти книг Мойсеєві. У десятках віршів П’ятикнижжя сказано, що його автор – Мойсей. Інші книги Старого Завіту також мають підтвердження цієї думки. Окрім того, про авторство Мойсея свідчать Христос та апостоли.

У перших п’яти книгах можна простежити основу, закладену для приходу Христа. У цих книгах виділяється чотири аспекти такої основи:

  • Обітниці.
  • Прообрази.
  • Указівки.
  • Пророцтва.

У перших п’яти книгах Бог дає обітницю окремим людям. Багато з цих обітниць стосуються людства в цілому. Перше благословення, яке Бог дає Адамові, має на увазі, що людство буде плодитися й розмножуватися (Бут. 1:28). Бог обіцяє Ноєві, як представникові людства, що «надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!» (Бут. 8:22, UBIO). Авраамові Бог пообіцяв, що через одного з його потомків благословляться всі народи землі (Бут. 12:3).

Прообрази – це дії, які відображають принципи, духовні істини християнської епохи. Обряди жертвоприношення, описані в книгах Левит та Числа, урешті-решт відображають останню жертву Христа на хресті. Деякі історичні події, описані у перших п’яти книгах, тлумачаться у Новому Завіті як ілюстрації сучасних духовних принципів. Наприклад, апостол Петро писав, що Великий потоп, який відбувся за часів Ноя, був образом хрещення (1 Петр. 3:21). Деякі люди, про яких ми читаємо на сторінках перших п’яти книг, стають прообразами Христа. Наприклад, Мелхиседек, цар Салиму і священник Бога Всевишнього (Бут. 14:18–20), є прообразом Христа – нашого Царя та Первосвященника.

Указівки, або Закони, наведені у П’ятикнижжі, мали б приготувати світ до приходу Христа. Божий Закон розкриває гріховну сутність людини й відкриває її потребу в Божій милості.

П’ять книг основи містять кілька конкретних передбачень, які християни вважають першими згадками про прихід Христа. У першому пророцтві (Бут. 3:15) сказано, що Хтось, народжений від жінки, ііз часом розіб’є голову змію (сатані). Яків передбачив, що прийде Той, Хто примирить людей з Богом і встановить велике царство (Бут. 49:10). Валаам називав Христа зорею та жезлом (Числ. 24:17–19), який розіб’є ворогів Божого народу. За передбаченням Мойсея, Бог поставить такого Пророка, як він (Повт. Зак. 18:17–19).

Книги каркасу

На наступній полиці нашої «бібліотеки» – дванадцять томів. Їх зазвичай називають історичними книгами. Назва – «книги каркасу» – має на увазі, що в них описується історія Божого народу від смерті Мойсея до смерті Малахії (близько 1000 років). Решта книг Старого Завіту розташована всередині цього часового каркасу.

Другий розділ старозавітної бібліотеки
Книги каркасу
Історія до монархіїІсторія монархіїІсторія після монархії
Ісус Навин
(Нав.)
Книга Суддів
(Суд.)
1 та 2 Самуїлова
(1, 2 Сам.)
3 та 4 Царів
(3, 4 Цар.)
Ездри
(Езд.)
Неємії
(Неєм.)
Рут1 та 2 Хронік
(1, 2 Хр.)
Естер
(Ест.)

У книгах каркасу авторів не вказано. Юдейська традиція приписує ці книги вісьмом різним авторам: Ісусові Навину, Самуїлові, Гадові, Натанові, Єремії, Ездрі, Неємії та Мардохеєві.

У дванадцяти книгах каркасу зображується підготовка до приходу Христа. У цих книгах описується період історії протяжністю приблизно 1000 років – від смерті Мойсея (бл. 1400 р. до Р. Х.) до смерті Малахії (бл. 400 р. до Р. Х.). Ідеться про те, як Бог брав участь у житті єврейського народу впродовж цього періоду, щоб сформувати залишок, який буде готовий упізнати Христа, коли Він прийде.

У книгах каркасу можна виділити чотири основних акценти. По-перше, Бог вірний Своїм обітницям, які дав Авраамові та Давидові. По-друге, пророки – це представники Бога, послані Великим Царем, щоб стежити за тим, як народ виконує Божий заповіт. По-третє, земне помешкання Бога знаходилося спочатку в скинії, а потім у храмі. По-четверте, вірність Господові була єдиним стандартом, за яким оцінювалися вожді Ізраїля.

Книги віри

До книг віри належать п’ять книг Старого Завіту – Йова, Псалмів, Приповістей, Екклезіястова та Пісні над піснями (або Пісні Соломона). У центрі цих книг – окремі люди. Іноді ці книги називають «молитовними» або «поетичними», або «практичними». У цьому розділі зображено, як віра окремих людей виявляється у різних обставинах.

Третій розділ біблійної бібліотеки
Книги віри
ЙоваПсалмиПриповістіЕкклезіастПісня
над піснями
ЙовПс.Пр.Екл.Пісн.
МудрістьПоклонінняМудрістьМудрістьМудрість

Більшість книг віри було написано приблизно за тисячу років до приходу Христа. Значна частина матеріалу цих книг належить Давидові та його синові Соломону. Соломон написав Пісні над піснями, більшість приповістей і, очевидно, Книгу Екклезіястову. До Книги Приповістей він додав деякі вислови Агура та царя Лемуїла. Давид написав принаймні сімдесят п’ять псалмів. Асаф, Етан, Єдутун та сини Кореєві були левитами; вони жили в часи Давида/Соломона, і також зробили чималий внесок у створення Книги Псалмів. Авторство Псалма 89(90) приписують Мойсеєві. Автори п’ятдесяти псалмів не названі, але багато з них, очевидно, написав Давид. Автора Книги Йова також не названо. Єврейська традиція приписує авторство Мойсеєві, однак багато сучасних учених вважають, що Книга Йова була написана в часи Соломона.

У книгах віри відчувається спрага за приходом Христа. З цих п’яти книг лише Псалтир містить важливі месіанські пророцтва. Давид був пророком. Він згадував про Христа принаймні у тринадцяти псалмах. В інших псалмах і решті чотирьох книгах виражені прагнення та бажання, які врешті-решт виконалися у Христі. Йов, наприклад, хотів, щоб між людиною та Богом був посередник. Таким посередником став Христос (1 Тим. 2:5).

Книги сфокусовані

Решта сімнадцять книг Старого Завіту – це пророчі книги. У фокусі цих книг – проблеми всього народу, які виникали у різні періоди історії Ізраїля. Ці книги, які докладно розглядають різні сфери, поділяються, своєю чергою, залежно від розміру на дві підкатегорії. П’ять більших книг отримали назву «Великі пророки».

Четвертий розділ біблійної бібліотеки
Великі сфокусовані книги
ІсаїЄреміїПлач ЄреміїЄзекиїляДаниїла
Іс.Єр.ПлачЄз.Дан.
Сповіщення про руйнування
Єрусалима
Опис руйнування
Єрусалима
Наслідки руйнування
Єрусалима

П’ять книг «великих пророків» були написані чотирма великими пророками. П’ять віршів, що складають Плач Єремії, написав Єремія, виявляючи скорботу через руйнування Єрусалима 586 р. до Р. Х. На ранніх стадіях формування Біблії Плач Єремії, судячи з усього, був додатком до Книги Єремії.

Ісая та Єремія тривалий час несли служіння в Єрусалимі; Єзекеїль та Даниїл – у Вавилоні. Ісая та Єремія (за винятком кількох уривків) пророкували до руйнування Єрусалима (586 р. до Р. Х.); Єзекеїль та Даниїл пророкували безпосередньо перед руйнуванням і впродовж кількох років після нього.

Дванадцять менших сфокусованих книг зазвичай називають «Малими пророками». Найзручніше запам’ятовувати імена «малих пророків» групами по три.

П’ятий розділ старозавітної бібліотеки
Малі сфокусовані книги
Осії
Йоіла
Амоса
Овдія
Йони
Михея
Наума
Авакума
Софонії
Огія
Захарія
Малахії

Дванадцять книг «малих пророків» схожі більше на брошури, ніж на книги. Через малий розмір юдеї об’єднали їх в одну книгу, яка називалася Дванадцять. Матеріал, що містився у «малих пророках», близький за змістом до «великих пророків». Однак іноді в них порушуються дещо інші проблеми, бо деякі «малі пророки» жили в інші історичні періоди.

Хоча книги «малих пророків» уміщено до Біблії після книг «великих пророків», не у всіх випадках служіння перших хронологічно йде за служінням Ісаї, Єремії, Єзекіїля та Даниїла. Четверо «малих пророків» (Овдій, Йоіль, Йона та Амос) жили до Ісаї; це перші ранні «малі пророки». Йосія та Михей були сучасниками Ісаї. Двоє «малих пророків» (Наум та Софонія) проповідували в період між Ісаєю та Єремією. Служіння Авакума збігається за часом зі служінням Єремії. Троє «малих пророків» (Огій, Захарія та Малахія) проповідували після Даниїла, останнього з «великих пророків». Поки ми не будемо заглиблюватися у подробиці того, як перегукувалися між собою їхні проповіді, а лише наголосимо, що книги «малих пророків» у Біблії розташовані не в хронологічному порядку.

  Отже, картина має такий вигляд. Наведену нижче таблицю варто читати згори донизу й зліва направо; у ній більш ранні пророчі книги розташовані ліворуч. Прописними літерами позначено «великих пророків». На цьому етапі не обов’язково знати пророків у хронологічному порядку. Пізніше ми помістимо їх у відповідні періоди старозавітної історії.

Овдій
Йоіль
Йона
Амос
ІСАЯЄРЕМІЯДАНИЇЛ
ЄЗЕКИЇЛЬ
Огій
Захарія
Малахія
Осія
Михей
Наум
Софонія
Авакум

На цьому завершується наша екскурсія бібліотекою Старого Завіту. Ми побачили, що книги поділено на чотири категорії: книги основи, книги каркасу, книги віри та книги сфокусовані. Останню категорію поділено на дві полиці. На першій полиці сфокусованих книг знаходяться більші за обсягом книги «великих пророків». На другій полиці – книги «малих пророків», які за розмірами, радше, нагадують брошури.