55-та книга Біблії

Постійність у Христі

Хронологічно 2 Тимофія – це останнє з тринадцяти послань, написаних Павлом. Останні слова відомої людини – свідомо чи підсвідомо – часто відкривають характер і мету служіння. Друге послання до Тимофія містить останні відомі нам слова великого апостола Павла. Ці останні слова до молодого євангеліста важливі сьогодні так само, як і тоді, коли вони були написані. Якщо ми, віруючі, приймаємо цінності цього послання, наші життя збагатяться надмірно.

Другий лист до Тимофія уважають «бойовою інструкцією» та «останньою волею і заповітом» Павла. Тут Павло оцінює свої колишні стосунки з Богом, аналізує нинішню ситуацію і чекає свого близького відходу, щоб увійти в Небесне Царство.

Друге послання до Тимофія складається з 4 розділів, 83 віршів.

СИТУАЦІЯ

Павла знову заарештували в Римі приблизно 66-го року і згодом стратили 67-го чи на початку 68-го року. Це сталося за правління імператора Нерона. Під час другого ув’язнення Павло написав своє останнє послання. Попередні в’язничні послання (Ефесян, Филип’ян, Колосян, Филимона) були написані у відносно комфортних умовах домашнього арешту. Друге послання до Тимофія Павло пише в холодній в’язниці, де він карається в кайданах як небезпечний злочинець.

ПЛАН

Структурний план. Другий лист до Тимофія розвиває тему проповідник і світ. Чотири розділи цієї книги визначають чотири основні пункти, що мають важливе значення. Їх можна сформулювати коротко й змістовно: сила, збереження, захист і проголошення Євангелії. Використовуючи дієслова, зміст можна передати так:

  • Прийняття Слова (1).
  • Учення Слова (2).
  • Захист Слова (3).
  • Проповідь Слова (4).

Географічний план. У 2 Тимофія Павло згадує три регіони, де поширювалася Євангелія. Він посилається на римські провінції Азію та Галатію, нині це Туреччина. Він також згадує Далматію на півночі Греції, сучасної Албанії чи Словенії.

У книзі згадано дев’ять міст. Звичайно ж, це Рим (1:17), де Павло був ув’язнений, і Ефес (1:18; 4:12), де служив Тимофій. Названо три міста, у яких переслідували Павла: Антіохія, Іконія і Лістра (3:11). Ці міста розташовані в місцевості, яка зараз належить Туреччині. Павло згадує Солунь у Македонії як місце проживання Димаса. Він каже, що залишив свій плащ у місті Троада, що на березі сучасної Туреччини. Коринт згадується як місто, де перебував Ераст. Мілет – ще одне прибережне місто (сучасна Туреччина), де Павло залишив хворого Трохима.

Біографічний план. Як варто було очікувати, у Другому посланні до Тимофія Павло багато пише про себе. Він описує себе мандрівним місіонером, який заснував церкви по всій Римській імперії. Також Павло називає двадцять три людини: чоловіків, жінок, друзів та недоброзичливців, багато з яких згадуються лише тут.

Тимофій був одним із найбільш посвячених супутників у подорожах Павла, який і призначив його очолювати церкву в Ефесі.

Троє людей, які нашкодили Павлові, згадуються поіменно. Котляр Олександер (4:14) – Павло каже, що цей чоловік, ким би він не був, завдав йому багато лиха. Імовірно, він жив у Ефесі. Фігел та Гермоген (1:15) виділені серед тих, хто відвернувся від Павла.

Окремо згадано двох із тих, хто допомагав Павлові. Карп, який жив у Троаді, у якого Павло залишив свій плащ. Онисифор часто підбадьорював Павла (1:16), не соромлячись його кайданів чи ув’язнення.

 Крім Тимофія, згадано вісім співробітників Павла. Тихик (4:12) був відправлений до Ефеса, імовірно, на заміну Тимофію. Тимофієві було сказано взяти Марка й привести його до Рима. Павло каже, що Марк йому «потрібний для служби» (4:11). Лука був єдиним помічником, що залишився з Павлом на час написання Другого послання до Тимофія (4:11). Тит (4:10) був відправлений у Далматію, Крискент (4:10) – до Галатії. Димас (4:10) покинув Павла й пішов до Солуня. Ераст (4:20) залишився в Коринті. Він може бути тим самим Ерастом, який одного разу працював із Тимофієм у Македонії (Дії 19:22), і тим Ерастом, який керував громадськими роботами в Коринті (Римлян 16:23). Павло залишив хворого Трохима (4:20) у Мілеті.

Тимофієві було доручено передати вітання трьом особам або групам в Ефесі. Близькі друзі Павла Прискилла й Акила повернулися до Ефеса з Рима, звідки ми чули про них востаннє (Римлян 16:3). Тимофій також мав привітати сім’ю Онисифора (4:19), про якого йшлося раніше в 1:16.

Згадано четверо осіб, які передали вітання Тимофієві: Еввул, Пуд, Лін і Клавдій. Нічого більше про них невідомо.

Названо двох лжевчителів, Гіменея і Філіта (2:17), які вірили в те, що воскресіння вже відбулося. Вони заперечували фізичне воскресіння, стверджуючи, що єдине воскресіння, яке належить нам пережити, – це духовне воскресіння в нашому новому народженні. Перший із цих лжевчителів згадувався в 1 Тимофія 1:20. Він був відлучений Павлом від церкви за богохульство (виступ проти Бога). Очевидно, що він продовжував поширювати своє лжевчення навіть після вилучення з церкви.

Павло згадує двох жінок, родичок Тимофія: Лоіда була бабусею Тимофія, Евнікія була його матір’ю (1:5). Обидві були богобійними жінками, які свою любов до Бога передали Тимофієві.

Павло посилається на Давида зі Старого Завіту, як на предка Христа (2:8). Він також називає імена двох не згаданих раніше єгипетських магів, які протистояли Мойсеєві (3:8).

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Другого послання Павла до Тимофія в тому, щоб підбадьорити молодого євангеліста в труднощах, які йому траплялися. Глибша мета – надихнути християнських лідерів сміливо проголошувати Євангелію.

Короткий опис Другого послання до Тимофія: Павло спонукає Тимофія триматися віри, навчати віри, виконувати й проповідувати віру.

Основна істина цієї книги в тому, що ми, як добрі воїни, маємо зносити труднощі.

ПРОГОЛОШЕННЯ

Вчення про Христа не є основною темою Другого послання до Тимофія, проте чи не найкращі твердження про нашого Господа містяться саме тут. Ісус Христос прийшов на землю. Він переміг смерть і приніс життя, безсмертя та світло завдяки Євангелії (1:10). Христос воскрес із мертвих (2:8). Він дає спасіння і вічну славу (2:10) тим, хто покладається на Нього. “Коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним!” (2:11). Ті, хто вірний до смерті, з Ним разом царюватимуть (2:12). Коли Він прийде вдруге, ми отримаємо вінок праведности (4:8).

Постійний портрет Ісуса, який ми асоціюємо з Другим посланням до Тимофія, – це Вірний Друг (4:17). Він Той, Хто завжди стоїть за нас.

КЛЮЧІ

Ключовий розділ у Другому посланні до Тимофія – 2-й. У цьому розділі Павло пише про те, що необхідне для успішного служіння.
Ключовий вірш: «А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити» (2:2).
Ключова фраза: стануть/будуть (5).
Ключові слова: знаю (6) і життя (5).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось кілька особливих міркувань, які виділяють Друге послання до Тимофія серед священних книг.

  • Ця книга приносила втіху, натхнення і мотивацію християнським служителям, які переживали важкі часи протягом століть.
  • Це особистий лист Павла. У Римлян ми бачимо Павла як богослова; у 1 Коринтян він – порадник; у 2 Коринтян – проповідник; у Галатів – захисник; у 1 Тимофія та Тита – дипломат; але в 2 Тимофія Павло – це людина.
  • У Другому посланні до Тимофія записана остання відома нам воля Павла (4:9). Він хоче, щоб Тимофій подолав тисячу миль землею та морем і прибув до нього. Він хоче померти серед тих, кого любить.
  • Ім’я Тимофія зустрічається у вітаннях Павлових послань частіше за будь-яке інше.
  • У 2 Тимофія містяться два важливі пророцтва про майбутнє відступництво: порожнє благочестя і духовна омана (3:1–9; 4:3–4).
  • Тільки тут серед священної літератури можна знайти імена двох єгипетських магів, які протистояли Мойсеєві (3:8): Янній та Ямврій.

СЛУХАТИ

На додаток до ключового вірша, ось кілька улюблених рядків із Другого послання до Тимофія:

  • «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг» (4:7).
  • «…щоб ти розгрівав Божого дара» (1:6).
  • «Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди» (2:15).
  • «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (3:16–17).
  • «Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою» (4:2).
  • «Господь став при мені та й мене підкріпив» (4:17).