44-та книга Біблії

Проголошення Євангелії

П’ята книга Нового Завіту була відома в ранній церкві під назвою «Дії апостолів», або просто «Дії». Це не зовсім правильна назва. Дії розкривають деталі служіння лише двох апостолів – Петра і Павла. Через те що Лука особливо виділяє служіння Святого Духа, дехто припускає, що ця книга насправді мала називатися «Дії Духа Святого».

Перші вірші Дій указують на те, що це друга книга двотомника. Як і Євангелія від Луки, Дії адресовані Теофілові. Він був багатим християнином-меценатом, який, швидше за все, фінансував створення цього колосального комплекту. Лука виділяє події, де він особисто був присутній, використовуючи займенники множини «ми» або «нас».

Книга Дії складається з 28 розділів та 1006 віршів.

СИТУАЦІЯ

Дії завершуються описом того, як Павло два роки перебував в ув’язненні в Римі. Час написання книги – приблизно 63-й рік.

Подорожуючи разом із Павлом, Лука зустрічав багато християнських служителів. Він старанно збирав факти раннього періоду церкви. У деяких місіонерських поїздках Лука особисто супроводжував Павла. Зацікавлений у тому, щоб зберегти історію церкви, а також дослідити самому й передати іншим факти про християнство, Лука написав Книгу Дії.

ПЛАН

Книга Дії апостолів складається переважно з життєвих історій, які чергуються з молитвами та проповідями. Тема книги – свідчення про Христа.

Структурний план. Дії розгортаються географічно на сцені, змальованій у розділі 1:8. Тому план книги такий:

• Вступ (1).
• Діяльність у Єрусалимі (2:1–8:3).
• Діяльність в Юдеї і Самарії (8:4–12:5).
• Усесвітня діяльність (13–28).

Автор Книги Дії сам був місіонером. Він особисто брав участь у більшості подій, описаних у цій книзі. А тому його розповідь – це не відірваний від життя автора аналіз історичного минулого, а пристрасний опис місіонерських поїздок, оскільки місія була його життям. Однак це ніскільки не применшує авторитету цього головного історичного документа. Луку безперечно можна назвати першим християнським істориком.

Географічний план. Дії треба вивчати з біблійним атласом в руках. У Книзі Дії містяться посилання на приблизно 80 географічних місць. Згадуються чотири основні регіони. Перший – Юдея, область навколо Єрусалима. У першому столітті цією областю правив римський намісник, який був головнокомандувачем у прибережному місті Кесарії. Другий регіон – Самарія, розташований на північ від Юдеї. Протягом Свого служіння Ісус сіяв насіння віри в цьому регіоні. Пилип, проповідник-диякон, був першим християнином, який приніс Євангелію до Самарії. Третій – Мала Азія, це давня назва країни, яку зараз називаємо Туреччиною. За часів Нового Завіту цей регіон був розділений на чотирнадцять римських провінцій, кожна з яких згадується в Книзі Дії. Четвертим із основних районів, де розгортаються події книги, є Греція. У той час північна частина Греції називалася Македонією, а південна – Ахаєю. Павло багато часу проводив на території Греції.

Окрім чотирьох головних регіонів, події Книги Дії розгортаються в п’яти центральних містах: Єрусалимі, Антіохії, Коринті, Ефесі та Римі. Церква була заснована в Єрусалимі. Близько чотирьох чи п’яти років християни залишалися там, а відтак були змушені розсіятися через переслідування. Єрусалим залишався потужним центром віри, аж доки римляни не знищили місто 70-го року.

Гоніння стали причиною того, що християни донесли Євангелію до Антіохії, розташованої за триста миль на північ від Єрусалима. Варнава об’єднався із Савлом (пізніше названим Павлом), щоб навчати новонавернених язичників у цьому місті. Упродовж багатьох років Антіохія була центром місіонерської діяльності.

Під час своєї другої місіонерської подорожі Павло заснував церкву в Коринті. Цій церкві Павло адресував два послання. Деякі з видатних проповідників часів Нового Завіту служили в цій церкві.

Як євангелізаційний центр римської провінції під назвою Азія Павло використав місто Ефес на західному узбережжі сучасної Туреччини. Після падіння Єрусалима 70-го року Ефес, очевидно, став основним центром християнства. Апостол Іван провів там свої останні роки.

Рим був центром римського світу. Ми не знаємо, як там було засновано церкву. Вона вже існувала тоді, коли Павло писав свій лист до римлян. Павло двічі побував у римській в’язниці. Він і апостол Петро померли мученицькою смертю в Римі близько 68-го року.

Хронологічний план. Книга Дії описує історію ранніх християн від вознесіння Ісуса (30 р.) до ув’язнення Павла в Римі (63 р.). Отже, Дії охоплюють період близько тридцяти чотирьох років.

Біографічний план. У трьох місіонерських кампаніях, згаданих вище, Петро та Іван очолювали першу, Петро та Пилип –другу і Павло – третю. Лука в Книзі Дії згадує поіменно понад сотню людей. Крім лідерів місіонерського руху, ключовими фігурами цієї книги є: Степан, диякон і проповідник; троє примітних новонавернених – Симон-волхв, римський сотник Корнилій і Лідія, перша європейка, навернена в християнство; чотири великі місіонери: Варнава, Сила, Тимофій і Лука, а також Яків, зведений брат Ісуса, який став пресвітером Єрусалимської церкви.

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета Книги Дії – продовжити записи про те, що Ісус робив і чого навчав (1:1). Кінцева мета цієї книги полягає в тому, щоб задокументувати те, що сила Божа й керівництво Святого Духа були присутні в часи створення християнської церкви.

Дії цінні тим, що показують, як євангелізували ранні християни, як вони реалізовували євангельський план спасіння. Лука вибрав кілька випадків навернення в християнство для ілюстрації того, як один за одним були зруйновані бар’єри для поширення Євангелії. У величезному натовпі, зібраному на єврейське свято П’ятидесятниці, безперечно були й ті, хто був присутній під час розп’яття Ісуса. Проповідь Петра звинуватила їх у цьому жахливому гріху й змусила замислитися, як отримати Боже прощення. Відповідь «покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас» (2:38) – це перший приклад плану проповіді за часів царювання Ісуса.

Одна з головних особливостей Книги Дії – це спосіб, за допомогою якого вона ілюструє, як християни реагували на Велике Доручення Христа нести Євангелію до краю землі (Матвія 28:19). Десять років знадобилося християнам, щоб осягнути дух Христового доручення. Гоніння розпорошили християн з Єрусалима. Диякон і проповідник Пилип скористався цією ситуацією, щоб пробитися через самарянський бар’єр. Через кілька років видіння на даху переконало Петра вперше звістити Євангелію язичникам. Але навіть після цього прориву багато християн-євреїв протистояли цілковитому залученню християн із язичників до життя церкви. Проте зрештою перемогла позиція Павла, і Євангелію було донесено до найдальших куточків Римської імперії.

У Книзі Дії Лука простежує історію цього вирішального покоління, коли склад церкви змінився від переважання членства в ній євреїв до переважного членства християн із язичників. Лука прагне продемонструвати, що церква – це не одне з багатьох відгалужень юдаїзму. У Книзі Дії він представляє церкву, як новий істинний Божий Ізраїль – кінцеве втілення старозавітного очікування та прагнення. У церкві з’явилися істинні діти Авраама, доля стародавнього Ізраїля досягла свого апогею.

Ще один вагомий внесок Книги Дії в тому, що вона забезпечує нас описом обставин, що допомагає в інтерпретації послань Павла. Без Дії багато посилань у листах Павла було б складно, або навіть неможливо зрозуміти.

ПРОГОЛОШЕННЯ

Дії зображають Ісуса Царем, що сидить на престолі. Проповідники в Новому Завіті цитували пророцтва Старого Завіту для доказу того, що воскресіння/вознесіння Христа очікувалося, і тому було обов’язковим. Протягом усієї книги апостоли свідчать, що бачили Христа живим після Його розп’яття. Вони мали сорок днів, щоб переконатися в реальності Його дивовижної перемоги над смертю.

Одинадцять апостолів бачили вознесіння Христа на небеса (1:9). Петро надав реальні докази того, що Ісус посів трон на небесах, указавши на злиття Духа Святого з супутніми знаками, явленими в день П’ятидесятниці (2:32–35). Перед самою своєю мученицькою смертю Степан стверджував, що бачив розкрите небо. Він побачив славу Божу, а також Ісуса, що стояв праворуч Бога (7:56). По дорозі в Дамаск Савл із Тарса побачив сліпуче світло з неба й почув голос Ісуса (9:3–6). Ця подія описана словами самого Павла в 22:6–10 і 26:13–18. Безперечно, небесна коронація Ісуса була одним із ключових моментів християнської проповіді (17:7).

КЛЮЧІ

Ключовим у Книзі Дії є 10-й розділ, де описано навернення першого язичника.

Ключовий вірш: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі!» (1:8). Як зазначалося вище, цей вірш фактично окреслює зміст усієї книги.

Ключові фрази: сталося (13) і проходячи через (8).

Ключові слова: вірити/вірили/віра (55) й охрестилися/хрещення (27).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось кілька цікавих фактів про Книгу Дії, які виділяють її серед інших книг Писання:

• Спочатку віруючих називали послідовниками Шляху. Термін християнин не вживався протягом першого десятиліття після вознесіння Христа.
• Дві книги, Євангелія від Луки і Дії, складають 28 % Нового Завіту.
• Дії містять запис останніх слів Ісуса (1:8).
• Книга Дії – це історична ланка між Євангеліями і Посланнями. Вона створює історичне тло для десяти листів Павла.
• Точність указаних Лукою місць і титулів (наприклад, консул, тетрарх) була підтверджена археологічними доказами.
• Дії приділяють велику увагу промовам і проповідям. У книзі, що складається з двадцяти восьми розділів, записано не менше двадцять чотирьох промов.

СЛУХАТИ

Бог відкриває Свою волю церкві в Книзі Дії. Церква має почути, що говорить Господь. Ось кілька розділів у Дії, які можуть стати початком для вашого подальшого детального вивчення цієї книги:

• Останні дні Ісуса (1).
• Народження церкви (2).
• Навернення Савла з Тарса (9).
• Навернення першого язичника (10).
• Перша місіонерська подорож Павла (13–14).
• Собор в Єрусалимі (15).
• Другамісіонерська подорож Павла (16–18).
• Подорож Павла в Рим (21).

Ось кілька відомих уривків з Книги Дії апостолів:

• «І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім’я, той спасеться» (2:21).
• «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас» (2:38).
• «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (5:29).
• «Не дивиться Бог на обличчя» (10:34).
• «Віруй у Господа Ісуса, – і будеш спасений» (16:31).
• «Блаженніше давати, ніж брати» (20:35).
• «А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої» (22:16).
• «Ти мало що не намовляєш мене, щоб я став християнином» (26:28).