Отже, ми розглянули природу й діяння Творця. Тепер звернемося до природи творіння. Розпочнемо з короткого огляду того, що сказано в Біблії про невидиме творіння (Кол. 1:16) – про ангелів1.

Дехто повністю заперечує існування невидимого (духовного, надприродного) світу. Матеріалісти вірять, що реальним є тільки видимий (фізичний) усесвіт. Проте, звернувшись до історії людства, можна побачити, що прибічники цього погляду залишаються в явній меншості; переважна більшість приймає реальність духовного світу в тій або іншій формі. Деякі вірять у Бога, але заперечують існування створених духів. Такого погляду дотримувалися в давнину саддукеї, які вважали, що «немає воскресення, ані Ангола, ані духа» (Дії 23:8). Інші, навпаки, вірять в існування деяких духовних істот, але відкидають Бога-Творця. Це властиво світогляду анімістів, прибічників спіритизму, а також тих наших сучасників, які дотримуються квазірелігійних уявлень про духовних істот, що наївно називаються «ангелами». Проте такі вірування формуються під впливом швидше окультизму й руху нью-ейдж, ніж Біблії.

У Писанні ж сказано, що є категорія істот, що відрізняються і від Бога, і від людини. Ангели – це одна з їхніх назв. У цьому розділі поговоримо про природу, кількість, види й призначення ангелів.

I. ПРИРОДА АНГЕЛІВ

Розглядаючи природу ангелів, передусім зазначимо, що розрізняють дві категорії ангелів: безгрішні, святі ангели, що залишилися в тому стані, у якому були спочатку створені, – і занепалі, грішні ангели. До останніх належить диявол і інші злі духи, або демони. Про реальність занепалих ангелів, їхнє походження й діла йтиметься в одному з наступних розділів; цей розділ в основному присвячений добрим ангелам. Проте все, що ми говоримо про природу ангелів, стосується обох категорій.

А. Ангели – створені істоти

Насамперед треба підкреслити, що ангели – це створені істоти, які складають переважну частину «невидимого» творіння, про яке говориться в Кол. 1:162. Псалом 148:1–4 закликає ангелів і інших істот: «Хваліте Його, всі Його Ангели, хваліте Його усі війська Його». І в 5-му вірші додано: «Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказав, – і створились вони».

Саме в цьому сенсі ангели (навіть занепалі) названі «синами Божими» (Йов 1:6; 2:1; 38:7; Пс. 28:1; 88:7). Вони – Божі сини, тому що з’явилися внаслідок божественного акту творіння, як і наш видимий усесвіт3. Оскільки ангели, на відміну від людей, не розмножуються (Мт. 22:30), кожного з них Бог, швидше за все, створив окремо з небуття, ex nihilo. Нам не відкрито, у який саме момент творіння з’явилися ангели. Знаємо лише, що створення й гріхопадіння ангелів відбулося до подій, описаних у Бут. 3:1. Припускають, що ангели були створені в кінці шостого дня творіння, тому що сьомого дня Бог перестав творити (Бут. 2:1–3). Дехто вважає, що ангелів було створено ще до появи видимого всесвіту (Бут. 1:1), тому що в Книзі Йов 38:7 написано, що «радісний окрик здіймали всі Божі сини», коли Бог закладав підвалини землі.

Оскільки ангели – істоти створені, вони скінченні з усіх поглядів, і нескінченність Бога на них аж ніяк не поширюється. Ангели обмежені в просторі, часі, пізнанні й силі. І хоча їхні пізнання й сила переважають людські, вони не всезнавці й не всемогутні. Вони можуть перебувати лише в одному місці в будь-який конкретний момент часу, і їм не відоме майбутнє.

Те, що ангели є творінням, означає, що не можна ставити їх на один рівень із Богом і поклонятися їм (Об. 19:10; 22:8–9). До того ж, варто пам’ятати, що сатана – це занепалий створений ангел, а не зле божество, яке існує нарівні з Богом і вічно протистоїть Йому (як уважають дуалісти). Як і всі інші творіння, сатана – скінченна істота, над якою Бог має повну владу.

Б. Ангели – духовні істоти

Оскільки ангели належать до невидимого світу, вони створені не з матерії (див. Лк. 24:39; Еф. 6:12). Це духовні істоти, «службові духи» (Євр. 1:14)4. Духовна субстанція така ж реальна, як і фізична, однак метафізично відрізняється від матерії. Вона має інші властивості й невидима для людського ока (Кол. 1:16). І хоча ангели зазвичай невидимі, іноді вони можуть набувати зримої людської подоби (Мк. 16:5; Лк. 1:11, 26; 2:8–15; Євр. 13:2); або ж людське око матиме здатність побачити ангелів у їхньому світі (Чис. 22:31; 2 Цар. 6:14–17).

Ангели – це духи, які можуть спілкуватися з Богом (Йов 1, 2) і людиною (Мк. 16:5–7; Лк. 1:26–38; Об. 22:8–9) як особи. Окрім інших якостей особи, вони мають розум (Еф. 3:10; 1 Петр. 1:12; Юд. 9) і моральну свідомість, тобто спроможні розрізняти добро і зло й вибирати між ними. Ангели здатні грішити, і деякі з них таки згрішили (Ів. 8:44; 2 Петр. 2:4; 1 Ів. 3:8), але решта зберегла святість (Повт. Зак. 33:2; Пс. 88:6–8; Мк. 8:30; Об. 14:10). Більшість богословів дотримуються думки, що занепалі ангели вже не мають можливості покаятися, а святі ангели вже не можуть згрішити. Тож у вічності вони перебуватимуть у тому стані, у якому є зараз – благословенному або проклятому.

Чи створені ангели за образом Божим? У Біблії про це прямо не сказано, тому дехто вважає за краще утриматися від таких тверджень5. Одначе я вважаю, що оскільки ангели мають ті ж самі якості, які відображають образ Божий у людині, можна дійти висновку, що вони також створені за образом Божим.

В. Ангели наділені силою

Хоча ангели не всемогутні, у фізичному світі вони можуть виявляти величезну силу (Мт. 28:2 [див. Мк. 16:3–4]; Дії 5:19; 12:7). У Біблії їх називають «уряд, і влади, і сили, і панування» (Еф. 1:21). Вони «велетні сильні» (Пс. 102:20). Сказано також, що ангели «міццю та силою» більші за людей (2 Петр. 2:11). Навіть занепалі ангели спроможні робити чудеса (2 Сол. 2:9; Об. 13:13–14).

Г. Ангели безсмертні

Оскільки ангели – істоти створені, їхнє існування мало початок; на відміну від Бога, вони не самодостатні й не вічні. Бог подарував їм безсмертя, тому вони (як і духи людей) непідвладні смерті (Лк. 20:36). З волі Божої вони існуватимуть вічно. Навіть сатана й демони вічно перебуватимуть у пекельному вогні (Мт. 25:41, 46).

II. КІЛЬКІСТЬ АНГЕЛІВ

Нам невідомо, скільки ангелів створив Бог, але ми знаємо, що це число перевищує наше розуміння. У Старому Завіті ангелів названо «військами» Божими (наприклад, Пс. 148:2); це слово має військову конотацію (див. 2 Цар. 6:14–17). У Старому Завіті більше ніж двісті разів Бога названо «Господом сил» або «Господом Саваотом». «Сила велика небесного війська» проголосила народження Ісуса (Лк. 2:13). А ще в Старому Завіті стосовно ангелів часто вживається слово, що означає «легіон, десятки тисяч» (наприклад, Повт. Зак. 33:2, переклад Р. Турконяка, Пс. 67:18). У Пс. 67:18 сказано: «Колесниць Божих дві десятьтисячки, тисячі багатократні».

Ісус говорив, що варто Йому попросити, і Отець відразу дав би «більше дванадцяти легіонів Анголів» (Мт. 26:53). Тлумачні словники зазвичай пояснюють, що легіон складався приблизно з шести тисяч піших воїнів, не рахуючи вершників. (Див. Мк. 5:9, 15.) Кілька разів число ангелів позначається грецьким словом myrias («міріади»), яке буквально перекладається «десять тисяч», але часто вживається в переносному значенні для опису величезної, незліченної кількості. У Євр. 12:22 сказано, що церква перебуває в присутності «десятків тисяч Анголів». Іван у видінні бачив небесний престол, навколо якого зібралася безліч ангелів, «і число їх було десятки тисяч і тисячі тисяч» (Об. 5:11; див. Дан. 7:10; Юд. 14).

З цієї незліченної кількості ангелів Біблія лише двох називає на ім’я. Перший – Гавриїл, що з’являвся Даниїлові (Дан. 8:16; 9:21), Захарії (Лк. 1:11) і Марії (Лк. 1:26). Другий – архангел Михаїл, провідник воїнств Господніх (Дан. 10:13, 21; 12:1; Юд. 9; Об. 12:7).

III. КАТЕГОРІЇ АНГЕЛІВ

Усі ангели – духовні істоти, що мають величезну силу, але не всі вони однакові. Найбільше ми знаємо про так званих херувимів (множина від єврейського слова «cherub»). Ми звикли, що в церквах і в популярній культурі «херувимів» зображають у вигляді миловидних пухких немовлят із крильцями. Усі ці зображення не мають жодного стосунку до тих могутніх величних істот, якими херувими з’являються в Старому Завіті (єдине, що відповідає популярним уявленням про херувимів, – крила). Після гріхопадіння людини Бог поставив херувимів охороняти вхід до еденського саду (Бут. 3:24). Золоті фігури херувимів прикрашали кришку ковчега в старозавітній скинії (Вих. 25:17–22), а згодом – у храмі Соломона (1 Цар. 6:23–28). Коли видима присутність Бога (хмара слави, Вих. 40:34–35) наповнювала скинію і храм, вона перебувала саме над кришкою ковчега між двома херувимами (Вих. 25:22; Чис. 7:89). Тому в Біблії часто говориться, що Бог «сидить на херувимах» (наприклад, 1 Сам. 4:4; 2 Цар. 19:15; Пс. 79:2; 98:1). Іноді бачимо й інший образ – «усівся Він на херувима й летів» (2 Сам. 22:11; Пс. 17:11; див. Єз. 10:1–22).

Ще один вид величних ангельських істот – серафими (множина від «seraph»), що означає «палаючі, вогненні». Про них згадується лише в Іс. 6:1–7, де описано видіння Ісаї. Пророк бачив Бога, що сидів на престолі, а навколо Нього стояли шестикрилі серафими й славили Його: «Свят, Свят, Свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» Можливо, серафими належать до того ж виду ангелів, до яких належать чотири чотирикрилих істот, детально описаних у Єз. 1:5–25, і чотири шестикрилих тварин із Об. 4:6–8.

Судячи з усього, ангели розрізняються за «чинами» й за силою, якою володіють. У 1 Сол. 4:16 говориться про «голос Архангела», який сповістить повернення Христа. Архангел – це верховний ангел, проводир ангельського воїнства Бога; він має владу над іншими ангелами. У Юд. 9 говориться про архангела Михаїла, і в Об. 12:7 сказано, що «Михаїл та Його Анголи воювали» з сатаною й демонами. У Біблії названий тільки Михаїл, але, судячи з усього, є й інші архангели, тому що в Дан. 10:13 Михаїла названо «одним із перших начальників». (Єврейське передання називає також Рафаїла, Уриїлу, Гавриїла та інших архангелів.) Можна припустити, що до падіння сатана також був архангелом, оскільки в Юд. 9 і Об. 12:7 він називається нарівні з Михаїлом.

Нам достеменно не відомо, чи є в ієрархії ангелів інші рівні влади й сили. Але з тих віршів Святого Письма, де Христос говорить про занепалих ангелів, можна припустити, що й вони діляться на різні категорії – див. Мт. 12:45; Мк. 9:29. Можливо також, що згадка Павла про ангелів, яких він називає «уряд, і влади, і сили, і панування», указує на певну ієрархію духовного світу, але стверджувати це з упевненістю ми не можемо. Див. Рим. 8:38; 1 Кор. 15:24; Еф. 1:21; 3:10; 6:12; Кол. 1:16; 2:10, 156.

У Старому Завіті часто згадується «Ангел Господній» (див. також Бут. 18:1–19:21). Швидше за все, це не ангел, а з’явлення Бога (можливо, вічного Логосу), оскільки іноді цей Ангел ототожнюється з Богом (Вих. 3:2 і 4:5; Суд. 13:22). Якщо це так, то слово «ангел» у цих текстах уживається в загальному значенні «посланець» 7.

IV. ПРИЗНАЧЕННЯ АНГЕЛІВ

Навіщо Бог створив ангелів? Яка їхня роль у Божому задумі? Відповідь знаходимо в Пс. 102:20–21: «Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!» Інакше кажучи, ангели існують для того, щоб виконувати накази Бога. Обидва слова, якими ангели названі в Біблії (у Старому Завіті – mal’ak, у Новому Завіті – angelos), перекладаються як «посланець» і можуть стосуватися будь-кого, хто несе якусь звістку. В загальному розумінні ці слова означають того, хто діє від чиєїсь особи або виконує чиєсь доручення. У цьому значенні демони стали ангелами сатани (Мт. 25:41), тоді як святі ангели продовжують служити Богові.

Бог, звичайно ж, не потребує ангелів, щоб виконати Свою волю. Вимовивши одне лише слово, Він може Сам зробити все, що забажає. Але багато справ Бог звершує не тому що відчуває в цьому необхідність, а тому що Сам того бажає. Наприклад, у Нього не було необхідності творити щось, але Він так вирішив. Так само іноді Бог вирішує виконати Свої задуми за допомогою ангелів.

Головна справа ангелів – перебувати в присутності Бога, вихваляючи й прославляючи Його. Пророк Михей говорив: «Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло при Ньому з правиці Його та з лівиці Його» (1 Цар. 22:19; див. Дан. 7:9–10). Ангели поклоняються Господу (Неем. 9:6) і завжди бачать Його обличчя (Мт. 18:10). Вони вихваляють Його (Іс. 6:1–3; Лк. 2:14; Об. 4:8–11; 5:8–14; 7:11–12).

Я вважаю, що коли Бог зображений у Біблії таким, що сидить на престолі в оточенні ангелів, це не варто розуміти буквально як опис деякого «природного середовища проживання» Бога. Хоча і Бог, і ангели – це духи, їхня духовна природа різна. Бог – це нестворений Дух, а ангели – духи створені; вони населяють створений духовний усесвіт, або духовний вимір. Духовний вимір, у якому існують ангели, відрізняється від божественного виміру. За Своєю природою Бог невидимий і недосяжний ні для людей, ні для ангелів. Тому навіть з’явлення Бога ангелам на небесах – це теофанія. Короткочасні видіння, які відкривалися Мойсеєві, Ісаї та Іванові (Вих. 24:9–11; Іс. 6:1–5; Об. 4, 5), як і постійне богоявлення ангелам, не можуть бути «Божим виміром», Його невидимою, нествореною сутністю. Коли Бог створив ангелів, щоб вони перебували в Його присутності й служили Йому, Він відкрився в їхньому вимірі незмінною теофанією (Cottrell, God the Creator, 231–233). Там Він приймає їхнє поклоніння.

Друге призначення ангелів випливає із самої їхньої назви – повідомляти людям Божу волю. Ангели брали участь у переданні Мойсеєвого Закона людям (Дії 7:53; Гал. 3:19; Євр. 2:2; див. Повт. Зак. 33:2), хоча в Писанні не сказано, яку саме роль вони відігравали при цьому. Одкровення Іванові було дано через ангела (Об. 1:1). Гавриїл приніс Божу звістку Захарії (Лк. 1:11–20) та Марії (Лк. 1:26–35). Ангел говорив до Пилипа (Дії 8:26), Корнилія (Дії 10:3–7) і Павла (Дії 27:23–24). Архангел проголосить Другий прихід Христа (l Сол. 4:16).

Третє завдання ангелів – служити віруючим. Вони – «духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати» (Євр. 1:14). Чи означає це, що в кожного є ангел–охоронець? Можливо, оскільки в Пс. 33:8 сказано: «Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться Його, – і визволює їх» (див. Мт. 18:10; Дії 12:15). Однак із цих текстів не можна будувати догму. Цілком можливо, що Бог відправляє ангелів у «рятувальні експедиції» або залучає їх, коли комусь особливо потрібен захист (Пс. 90:11–12). У Біблії описані випадки, коли ангели приходять на допомогу – наприклад, у 2 Цар. 6:14–17; Дан. 3:28; 6:22; Дії 5:19–20; 12:7–11. Ангели служили Ісусові після спокушування в пустелі (Мт. 4:11). Вони перебувають у церкві, служачи віруючим (1 Кор. 4:9; 11:10; 1 Тим. 5:21; Євр. 12:22–23), іноді навіть з’являючись їм видимо (Євр. 13:2). Вони переносять душі віруючих до раю (Лк. 16:22).

По-четверте, іноді рукою ангелів звершуються покарання, які Бог посилає на землю. Коли Бог вирішив покарати ізраїльтян, ангел навів на них моровицю (2 Сам. 24:15–17). Господь послав ангела, щоб знищити ассирійське військо (2 Хр. 32:21; 2 Цар. 19:35). Ангел уразив царя Ірода Агрипу I смертельною хворобою (Дії 12:23). Див. Об. 8:6–7; 16:1.

По–п’яте, у духовному світі ангели воюють із сатаною й демонами. Михаїл «сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло» (Юд. 9). Він допомагав Даниїлові в період важкого духовного протистояння (Дан. 10:13). Михаїл провадив також ангельське військо в битві проти сатани та його ангелів (Об. 12:7–9); можливо, ця битва відбувалася під час земного служіння Ісуса (Лк. 10:17–18). В Об’явленні 20:1–3 образно говориться про цю саму подію.

Нарешті, ангели братимуть участь у задумі Божому, супроводжуючи Другий прихід Христа (Мт. 16:27; 25:31; Лк. 9:26). Христос веде ангельське військо звершити помсту Своїм ворогам (2 Сол. 1:7–8; Об. 19:14,19). Він посилає ангелів захопити ворогів і привести їх на Суд, щоб потім кинути в пекло (Мт. 13:40–42). Інші ж ангели «зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох», щоб супроводити їх «на зустріч Господню на повітрі» (Мт. 24:31; 1 Сол. 4:17).

Отже, ангели посідають важливе місце у стосунках Бога з людством. Однак треба пам’ятати, що хоча Бог іноді посилає людині благословення й допомогу через ангелів, вони – лише виконавці Його волі. Уся вдячність і хвала належать тільки Богові, а не ангелам. Усвідомлюючи присутність і справи ангелів, варто завжди пам’ятати, що прославляти маємо Бога, і лише Його Одного.

Примітки до розділу 5

1.Див., зокрема, C. Fred Dickason, Angels.
2. Швидше за все, невидиме творіння також складається з духовного «простору» чи всесвіту, який є середовищем проживання для ангелів. Стосовно нас, мешканців фізичного світу, це своєрідний «паралельний вимір» або «інший усесвіт».
3. Дехто вважає, що «сини Божі» в Бут. 6:2,4 – це ангели. Однак це не найкраще тлумачення тексту, як ми побачимо далі, коли говоритимемо про демонів. Див. Erickson, Theology, 467.
4. Писання часто називає грішних ангелів «духами» або «злими духами» – наприклад, Мт. 8:16; 12:45; Лк. 7:21.
5. Наприклад, Wayne Grudem, Doctrine, 170.
6. Див. Arnold, Powers.
7. Див. Dickason, Angels, 78–84. Борленд детально розглядає всі вірші, які стосуються цієї теми, – див. Borland.