1 та 2 книги Царів

11-а та 12-а Книги Біблії

Слава і занепад царства

Одинадцята й дванадцята книги нашої Біблії були однією книгою в юдейському Писанні. Вона називалася Царі, за першим юдейським словом. При перекладі грецькою мовою її розділили на дві книги. Ці книги дістали назву 3 та 4 Книги Царств і йшли за 1 та 2 Книгою Царів. У латинській Біблії вони називалися 3 та 4 Царів.

Хоча в першій Книзі Царів менше розділів (22), вона містить більше віршів (816), ніж 2 Царів, у якій 25 розділів, 719 віршів.

Сучасній людині важко уявити, яким було життя у східній монархії. Однак період монархії відіграє вирішальну роль в історії викуплення, яка розгортається. Тому 1 і 2 Книги Царів займають дуже важливе місце у бібліотеці священної літератури. І щоб стати справжнім дослідником Божого Слова, необхідно подолати культурну прірву й зрозуміти зміст цих книг. Тут перед нами розгортається історія народу, який спочатку живе у багатстві та славі, а потім занурюється у злидні та рабство.

СИТУАЦІЯ

Юдейська традиція приписує авторство 1 та 2 Книги Царів пророку Єремії. Віруючим не обов’язково відстоювати цю традицію, коли обговорюються подібні питання. Проте вчені відзначають значну лінгвістичну схожість між Книгою Єремії і 1 й 2 Книгами Царів. Поки що вирішальних аргументів проти авторства Єремії висловлено не було.

Матеріал 1 та 2 Книги Царів був записаний невдовзі після падіння Єрусалима в 586 р. до Р. Х. Останні чотири вірші є додатком, доданим принаймні через двадцять п’ять років після складання книги, коли колишній цар Єгояхін був звільнений із полону.

Історичне тло 1 та 2 Книг Царів можна підсумувати так. Давид правив у столиці, Єрусалимі, приблизно тридцять три роки й наприкінці цього періоду сильно захворів. Очевидно, він публічно не оголосив, хто буде його наступником, хоча в палаці всі знали, що цар обрав Соломона. Адонія, старший із живих синів Давида, спробував скористатися хворобою батька, щоб захопити престол.

ПЛАН

1 та 2 Книги Царів складаються в основному з оповідань різних видів: діалоги, опис подій, пророче оповідання, опис снів, виклад історії. У цих книгах наводяться промови (політичні, прощальні, посланців), проповіді, царські молитви й пророцтва. Крім того, тут можна прочитати молитви, вірші, списки, хронологічні нотатки, некрологи, притчі (2 Цар. 14:9), указівки щодо будівництва та листи.

Літературний план. Структура 1 та 2 Книг Царів подана в таблиці:

Хронологічний план. Правління Соломона тривало сорок років. Після його смерті народ Божий розділився на два царства – Ізраїль на півночі та Юдею на півдні. Період поділу тривав приблизно 210 років. За цей час у Північному царстві змінилося дев’ятнадцять царів, а в Південному – одинадцять. Після руйнування Північного царства Юдея проіснувала ще приблизно 136 років. За цей період на престолі в Єрусалимі змінилося вісім нащадків Давида.

Біографічний план. У 1 та 2 Книгах Царів головні дійові особи – один цар і два пророки: цар Соломон і пророки Ілля та Єлисей. Двоє найвідоміших правителів у Північному царстві – Єровоам та Ахав (із дружиною Єзавеллю). П’ять царів Південного царства надихали відродження народу, тому їх варто згадати серед головних персонажів: Аса, Йосафат, Йоаш, Єзекія та Йосія.

Географічний план. Дія 1 та 2 Книг Царів розгортається в Палестині – переважно у двох крихітних царствах, пов’язаних узами кревності. У книгах часто згадуються й деякі інші країни: Єгипет, Дамаск (арамейці) та дві месопотамські держави – Ассирія та Вавилон.

ВІЧНА МЕТА

Безпосередня мета 1 та 2 Книги Царів – описати історію Ізраїльського царства від смерті Давида до руйнування Єрусалима та кінця монархії. На глибшому рівні мета цих книг – показати, що послух Божому закону дарує процвітання, тоді як відступництво спричиняє суд.

Божественне керування. Автор 1 та 2 Книг Царів не просто переказував факти. Він прагнув донести до читачів важливі богословські та практичні істини. Це історія, написана не з секулярної точки зору, а з релігійної. Святий Дух дозволяв авторові бачити Божу руку, яка діяла в період монархії. Метою автора було викласти читачам духовні, а не політичні уроки. Тому він приділяє особливу увагу двом переламним періодам – правлінню Ахава в Північному царстві та Єзекії в Південному.

На задньому плані в 1–2 Книгах Царів видно разючий контраст між невдалим правлінням людини та вірним правлінням Бога. З богословської точки зору, у 1 і 2 Книгах Царів підкреслюється, що Бог вершить історію, спрямовуючи її відповідно до Своїх задумів. Він використовує різні народи як інструменти суду над Ізраїлем через те, що народ не виконав завіт зі своїм Богом.

Автор 1 та 2 Книг Царів приділяє особливу увагу трьом важливим інститутам, що символізують присутність Бога серед народу: храм, пророцтва та династія Давида.

Храм. У 1 і 2 Книгах Царів акцентується роль Божого задуму, пов’язаного з центральним місцем поклоніння – храмом. Автор вважає незаконним будь-яке поклоніння за межами Єрусалима. Храм був не просто святилищем, а палацом Бога на землі.

Обітниці Давидові. Обітниці, дані Давиду, пронизують усю історію царів від Соломона до полону. Заради Давида Бог терпів правління деяких його негідних нащадків. Незважаючи на гріх людей та їхню нездатність виконати завіт, Бог залишався вірним завіту, укладеному з Давидом (2 Сам. 7).

Пророцтва. У період монархії пророки відігравали вирішальну роль, бувши посланцями Бога. Оскільки Бог посилав пророків, непослух народу не мав виправдання. Зрештою Бог учинив справедливо, допустивши руйнування Єрусалима та храму. Майже третина 1 і 2 Книг Царів займає опис сорокарічного періоду, коли тривало служіння Іллі та Єлисея. Ці пророки протистояли впливу Єзавелі та впровадженню культу Ваала.

ПРОГОЛОШЕННЯ

1 та 2 Книги Царів не містять прямих месіанських пророцтв. Однак вони нагадують нам про те, що Ісус – це Цар усіх царів. Соломон (у ролі царя) і храм, який він побудував, є прообразами. Нам пропонується провести паралель між Ісусом та Соломоном, коли Господь каже: «А тут ото Більший, аніж Соломон!» (Мт. 12:42, UBIO). Улаштування храму Соломона вказувало на істини, які згодом утілилися в духовному храмі, зведеному Христом (1 Кор. 3:16 і наст.; Еф. 2:21; 1 Петр. 2:5). Через невдачі, що спіткали Ізраїльське та Юдейське царства, народилося очікування того, що настане велике царство, яким буде правити досконалий цар; багато хто думав, що це очікування здійснилося з приходом Ісуса.

КЛЮЧІ

У 1 Книзі Царів ключовим є 12 розділ. У ньому описується, як велике царство Соломона розділилося на два царства, що змагаються один із одним (Ізраїль та Юдею).

Наступні вірші можна назвати ключовими: «А ти, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, у чистості серця та в правоті, щоб зробити все, що наказав Я тобі, якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та постанов Моїх, то трон царства твого над Ізраїлем Я поставлю навіки, як Я говорив був батькові твоєму Давидові, кажучи: Не буде переводу нікому з нащадків твоїх на Ізраїлевім троні» (1 Цар. 9:4–5, UBIO). Ці слова були сказані Соломонові уві сні після завершення будівництва Божого храму. Бог підтверджує обітницю вічної династії, яку колись було дано Давидові (2 Сам. 7). Обіцянка пов’язана з виконанням умови: Бог благоволитиме Соломонові доти, доки той зберігає вірність Господу.

Ключовим можна назвати й останній розділ 2 Книги Царів. У ньому описується повна руйнація Єрусалиму й храму: так виконуються попередження Божих пророків, які звучали протягом століть.

У 2 Царів можна виділити такі ключові вірші: «І сильно розгнівався Господь на Ізраїля, і відкинув їх від Свого лиця, – не позостало нікого, тільки саме Юдине плем’я. Та й Юда не додержував заповідей Господа, Бога свого, – і ходили вони Ізраїлевими постановами, які вони встановили» (2 Цар. 17:18–19).

Деякі словосполучення часто повторюються у цих двох книгах: Давид його/мій батько (21); людина Божа (55); слово Господа (48); написано в літописі (41) та в очах Господніх (38).

Як і очікувалося, ключові слова: правити та похідні від нього (139), а також цар/царі (630).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

1 і 2 Книгам Царів притаманні деякі особливості:

• Як 1 і 2 Книги Самуїлові, так і 1 і 2 Книги Царів спочатку були однією книгою в юдейській Біблії. Книгу було поділено, коли її переклали грецькою мовою близько 250 р. до Р. Х.
• В Ізраїлі змінилося дев’ятнадцять царів-зловмисників. З дев’ятнадцяти царів, що правили Південним царством, п’ятьох названо добрими.
• Юдейським царством упродовж всієї історії його існування правили нащадки Давида (за винятком короткого періоду, коли владу узурпувала безбожна жінка). Однак дев’ятнадцять царів Північного царства походили з дев’яти різних династій або родів.
• Жорстоку та безсоромну жінку часто називають Єзавеллю. Це порівняння ґрунтується на описі дружини царя Ахава в Біблії.
• Існує легенда, згідно з якою цариця Савська народила сина від царя Соломона. Вважається, що ця дитина стала царем Ефіопії. «Фалаша» – так називається група ефіопських євреїв, які вважають себе нащадками цього царя. Останній цар із цього роду був повалений 1974 року.
• Ім’я батька Ахава, Омрі, згадується як у моавських, так і ассирійських древніх документах. Ассирійці називали Ізраїль землею Омрі.
• Єдиний біблійний цар, чиє зображення дійшло до нас, – Єгу. На ассирійському кам’яному обеліску він намальований у поклоні перед своїм паном. Ім’я Єгу згадується на обеліску з переліком скарбів, які він передав цареві Салманасару.
• Ассирійський цар Синаххеріб залишив власний опис уторгнення в Юдею в 701 р. до Р. Х. Він доповнює біблійний опис численними деталями, які не згадуються в Біблії.
• Готуючись до вторгнення ассирійців, цар Єзекія наказав побудувати водний тунель під південно-східним пагорбом Єрусалима (2 Цар. 20:20). Цим тунелем дотепер тече вода. Туристи, які відвідують Єрусалим, можуть навіть прогулятися ним.

СЛУХАТИ

Отримати уявлення про 1 й 2 Книги Царів можна з наступних відомих розділів:

• Молитва під час освячення храму Соломона (1 Цар. 8).
• Ізраїль повстає проти сина Соломона (1 Цар. 12).
• Ілля воскрешає сина вдови (1 Цар. 17).
• Ілля підноситься у вогняній колісниці (2 Цар. 2).
• Неєман очищається від прокази (2 Цар. 5).
• Криза віри Єзекії (2 Цар. 18–19).

Ось деякі найвідоміші рядки із 1 та 2 Книг Царів:

• «І сказав цар [Соломон]: Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!..» (1 Цар. 3:25, UBIO).
• «Чи довго ви будете скакати на двох галузках? Якщо Господь – Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал – ідіть за ним!» (1 Цар. 18:21, UBIO).
• «Нехай не хвалиться той, хто бере зброю, як той, хто залишається в живих, щоб зняти її саморучно» (1 Цар. 20:11, UMT).
• «…глузували з нього і казали йому: Іди, лисий, іди!» (2 Цар. 2:23, UTT). Ці слова були адресовані до Єлисея.
• « А кінна їзда, як їзда Єгу, …бо їде несамовито» (2 Цар. 9:20, UBIO).