13-а та 14-а книги Біблії

У центрі – Давид та його царство

Єврейська назва цих книг, Хроніки, походить від двох перших слів книги. Буквально вони перекладаються як «діяння днів», тобто «події тих часів». У грецькій Біблії ці книги названо 1 та 2 Параліпоменон, що означає «пропущене». У латинській Біблії збереглася грецька назва. Донедавна в католицьких Бібліях також зберігалася назва, прийнята у латинській Біблії. Однак у сучасних католицьких перекладах англійською мовою використовується назва Хроніки.

Як і 1 та 2 Книги Самуїлові, а також 1 і 2 Книги Царів, дві книги Хронік спочатку складали одну книгу в юдейській Біблії. У грецькому перекладі ці книги розділили в тому місці, де правління переходить від Давида до його сина Соломона.

Друга книга набагато більша за першу. 1 Хронік містить 29 розділів, 942 вірші. У 2 Хронік – 36 розділів, 822 вірші.

Навіть при поверховому знайомстві з Книгами Хронік упадає у вічі їхня схожість із 1 і 2 Книгами Самуїловими та 1 і 2 Книгами Царів. Приблизно половина матеріалу Книг Хронік повторює практично дослівно матеріал попередніх книг. Однак у Книгах Хронік не згадуються неприємні події із життя Давида (наприклад, перелюб із Вірсавією). Автор не мав на меті приховати недоліки Давида. Але матеріал його книги ґрунтується на добре відомій болісній історії.

У Книгах Хронік поданий інший погляд на історію Ізраїля, ніж у 1 і 2 Книгах Самуїлових та 1 і 2 Царів. У таблиці, що нижче, наводяться відмінності, які можна зауважити в підході авторів.

Погляд на історію Ізраїля
1 і 2 Самуїлові, 1 і 2 Царів1 і 2 Хроніки
1. Більше біографії 2. Більше стосуються особистості 3. Написані з пророчої точки зору 4. У центрі – два царства 5. Підкреслюється значення монархії 6. Указівка на провину народу 7. Політична історія1. Більше статистики 2. Більш офіційні 3. Написані зі священницької точки зору 4. У центрі – Юдейське царство 5. Підкреслюється значення храму 6. Спонукання до вірності 7. Релігійна історія

СИТУАЦІЯ

Автором Книг Хронік прийнято вважати Ездру – священника та вченого. Ці книги написані з погляду священника. Якщо порівнювати 1 і 2 Книги Хронік із Книгою Ездри, можна відзначити деяку спільність змісту, загального підходу та стилю. Понад те, у перших віршах Книги Ездри повторюються завершальні слова 2 Книги Хронік.

Очевидно, що Книги Хронік були написані в епоху після полону – у часи Неємії, Малахії та перського царя Артаксеркса I. Остання записана в книзі подія: Кір оголошує про звільнення євреїв із вавилонського полону (539 р. до Р. Х.). Однак список первосвященників у книзі свідчить про те, що її автор жив дещо пізніше 539 р. до Р. Х. Імовірно, Книги Хронік були написані в період між 450 і 425 роками до Р. Х.

Після того як залишок народу повернувся з полону до Юдеї, йому необхідно було нагадати про його спадщину, завіт, храм, небезпеку відступництва і месіанську надію, пов’язану з родом Давида. Євреї, які прагнули національного відродження, як ніколи потребували підбадьорення. Книги Хронік містять недвозначне попередження: народ не повинен знову забувати храм і поклоніння Господу.

ПЛАН

Книги Хронік можна назвати історичним оповіданням, якому передує довгий (9 розділів) розділ із родоводами. Ці книги містять також (в обмеженому обсязі) списки, пісні, молитви та різні промови.

1 Книга Хронік складається з двох основних розділів: родоводу (роз. 1–9) та опису царювання Давида (роз. 10–29). 2 Книга Хронік також містить два основні розділи: правління Соломона (роз. 1–9) та правління дев’ятнадцяти царів Юдеї (роз. 10–36). Останні дев’ять віршів книги є характерним епілогом.

Хронологічний план. У першому розділі родовід простежується до Адама. Неможливо точно підрахувати, який період часу охоплює цей розлогий родовід. Потім розміщено розділи, присвячені Давиду та Соломонові; тривалість кожного із цих періодів – сорок років. Розділ, що оповідає про царів Юдеї після Соломона, охоплює близько 345 років. В епілозі згадується указ Кіра, оприлюднений приблизно через сорок вісім років після того, як було скинуто останнього царя Юдеї.

Біографічний план. У центрі оповідання 1 і 2 Книг Хронік – Давид, Соломон і п’ять наступних царів: Аса, Йосафат, Йоас, Єзекія та Йосія. Це були ті царі Південного царства, яких автор вважає добрими.

Родоводи на початку книги майстерно збудовані відповідно до схеми, прийнятої в давній літературі. Така схема називається хіазмом. Мета хіастичної структури – виділити певну розповідь або, у цьому разі, родовід. Ефект досягається за допомогою симетричного розташування матеріалу по обидва боки від центру. Дорсі[1] виділяє наступну хіастичну структуру в родоводах 1 і 2 Книг Хронік:

а. Не розділений на коліна перелік предків (1:1–54).
б. Царське коліно Юди; рід Давида (2:1–4:23).
в. Інші коліна (4:24–5:26).
г. Центр: коліно Левія (5:27–6:66), (центр у центрі: священники (6:49–60)).
в’. Інші коліна (7:1–40).
б’. Царське коліно Веніяміна: рід Саула (8:1–40).
а’. Не розділений на коліна перелік тих, хто повернувся з полону (9:1–34).

Додаток: родовід царя Саула (9:35–44), (повтор 8:29–38 як перехід).

Географічний план. Дія Книг Хронік відбувається переважно в Юдеї, зокрема в Єрусалимі.

ВІЧНА МЕТА

Книги Хронік було написано, щоб зберегти відомості про священниче поклоніння від часів Саула до часів Кіра. У цих книгах можна розрізнити і більш глибинну мету. В них зображено, що поклоніння займає центральне місце у житті Божого народу.

Спочатку 1 і 2 Книги Самуїлові та 1 і 2 Книги Царів були написані для євреїв у полоні. Книги Хронік пояснювали, чому народ було вигнано зі своєї землі. Увага приділяється і гріхам Ізраїля (Північного царства). Однак Книги Хронік призначалися для євреїв, які повернулися з полону. Вони потребували підбадьорення й доказу того, що завіт із Богом актуальний. Тому на першому плані в Книгах Хронік – благочестива спадщина Ізраїля, а не його гріховна історія. Таким чином, ці книги служили підставою повернення залишку, який міг відновлювати своє життя в Землі обіцяній.

Північне царство в Книгах Хронік майже не згадується, окрім тих випадків, коли його історія перегукується з історією Юдеї. Можна зробити висновок, що автор погоджується з Осією в тому, що північні коліна перестали бути Божим народом. Небагато представників цих колін, які повернулися додому, ототожнювалися з юдеями, або євреями. Тисячі жителів Північного царства були переселені у віддалені провінції Ассирії; невеликий залишок людей, які перебували на своїй землі, змішалися з іншими народами, одружуючись із ассирійськими поселенцями.

Єврейський залишок зіткнувся з багатьма труднощами в Юдеї. Вони черпали сили в Божій обітниці про те, що одного дня великий цар із роду Давида знову правитиме Божим народом. Рід Давида не перервався після вавилонського полону. З цього роду мав прийти Месія. За його правління на дім Давида чекатимуть найславетніші дні. А ще в Книгах Хронік мається на увазі, що Господь продовжує перебувати зі Своїм народом. Автор розглядає прихід Кіра до влади, падіння Вавилону та указ Персії про звільнення євреїв як перші кроки до великого майбутнього, яке пророки обіцяли Ізраїлеві.

У світі автора Книг Хронік храм розглядається як 1) символ єдності народу, 2) нагадування про релігійне покликання народу, 3) символ того, що Господь продовжує перебувати зі Своїм вибраним народом, та 4) істинний центр життя народу. Автор книги тлумачить історію свого народу у світлі храму. Присутність цієї священної споруди надихала подальше відродження землі. Храм служив зв’язком із минулим та запорукою славного майбутнього.

Очевидно, що Книги Хронік було написано як історію храму. Автор ретельно простежує цю історію: як Давид замислює спорудження храму, як Соломон зводить і освячує його, як храм осквернили й очистили за різних царів Юдеї, і як його руйнують вавилоняни. Автор приділяє особливу увагу царям, які шанували храм. Він натхненно досліджує, як кожен із цих богобоязливих правителів стикнувся з серйозними випробуваннями віри.

ПРОГОЛОШЕННЯ

Книги Хронік не містять прямих месіанських пророцтв. Однак дана Давидові обітниця про вічний престол (1 Хр. 17), урешті-решт, виконується у Давидовому нащадку, Ісусові Христі. У книгах підкреслюється роль Божого храму, який передвіщає день, коли Той, Хто більший від храму, буде жити посеред нас (Мт. 12:6).

КЛЮЧІ

Ключовий розділ 1 Хронік – розділ 17. Він дублює 2 розділ у 2 Книзі Самуїлова, де також описується завіт Бога із Давидом щодо його престолу.

Ключовий вірш: «І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки» (1 Хр. 17:14, UBIO).

Ключовий розділ 2 Хронік – розділ 34. У ньому описується останнє і найбільше відродження в Юдеї, яке очолив цар Йосія.

Ключовий вірш цієї книги – слова Йосафата: «Вірте Господу, вашому Богові, і віра буде винагороджена! Вірте Його пророкові, і вам пощастить!» (2 Хр. 20:20б, УТТ).

Ключові фрази у Книгах Хронік: шукайте Господа  (10); дім Господа (90); дім Божий (34); завіт Господа (12); та очі Господні (19).

Ключові слова: Давид (254), Єрусалим (145), завіт (30) і храм (13).

ОСОБЛИВІ ДЕТАЛІ

Ось деякі аспекти 1 і 2 Книг Хронік, які заслуговують на увагу:

  • Хроніки – остання книга юдейської Біблії.
  • У грецькому Старому Завіті Книга Хронік була розділена на дві частини й уміщена після Книг Царів.
  • Єдиний у Біблії епізод, коли людина молиться Богові сидячи (пер. UMT), записано в 1 Хр. 17:16–27.
  • Книга Псалмів містить псалми Асафа. З Книг Хронік ми дізнаємося, що Давид призначив Асафа співати хвалу Господу в храмі (1 Хр. 16:4).
  • Родоводи в 1 Книзі Хронік 1–9 охоплюють період від Адама до Давида. Оскільки 1 і 2 Книги Хронік завершують юдейську Біблію, родоводи в розділах 1–9 слугують передмовою до родоводу Христа в Євангелії від Матвія.
  • Враховуючи родоводи, що сходять до Адама, 1 і 2 Книги Хронік охоплюють більший період історії, ніж будь-яка інша книга Старого Завіту.

СЛУХАТИ

Бог говорить у 1 і 2 Книгах Хронік. Ми маємо слухати. Отримати уявлення про ці книги можна з наступних важливих розділів:

  • Давид стає царем (1 Хр. 11).
  • Ковчег перенесено до Єрусалима (1 Хр. 13–15).
  • Соломон освячує храм (2 Хр. 6–7).
  • Повстання проти сина Соломона (2 Хр. 10–11).
  • Єзекія протистоїть ассирійцям (2 Хр. 32).
  • Знайдено втрачену книгу закону (2 Хр. 34).

Ось деякі важливі вірші з Книг Хронік:

  • «Прославляйте Господа, бо Він – добрий, бо навіки Його милосердя» (1 Хр. 16:34, УТТ).
  • «Якщо… Мій народ, який названий іменем Моїм, підкориться й молитиметься, й шукатиме Мене, і відвернеться від шляхів неправедних, то Я почую з небес і прощу гріхи їхні та зцілю їхню землю» (2 Хр. 7:14, UMT).
  • «Бо очі Господні шукають по всьому світові, аби зміцнити тих, чиї серця щиро віддані Йому» (2 Хр. 16:9, UMT).

[1] David Dorsey, The Literary Structure of the Old Testament (Grand Rapids: Baker, 1999), 146.