Людина, опинившись у лісі в темряві, коли не бачить орієнтирів, як правило, рухається колами. Але ж у нас високорозвинений мозок. Амеби, у яких мозку немає взагалі, якимось чином примудряються не закінчити своє життя в нескінченному русі по колу, якщо вони втрачають напрямок руху.
Зазвичай амеби шукають їжу, орієнтуючись за запахами. Щойно амеба вловлює запах чогось їстівного, вона рухається в напрямку потенційної їжі, випинаючи частини тіла, які називаються «ложноніжки». Але якщо запахів немає і куди рухатися – незрозуміло, багато одноклітинних істот мають звичай безцільно блукати. Безцільний рух – погана стратегія для пошуку їжі. Саме тому що, як і люди, одноклітинні зрештою починають рухатися колами. Але вчені з Принстонського Університету провели ретельне дослідження і зробили висновок, що амебам вдається уникати цього «бігу по колу». Якимось чином амеби, які не мають мозку, запам’ятовують шлях, яким вони рухалися. Вчені припустили, що через формування псевдоніжок на оболонці клітини виникає щось на кшталт тимчасових рубців, які відіграють роль «пам’яті».
Амеба всього-на-всього шукає їжу, ми ж шукаємо вічності з нашим Творцем. Хтось не знає Слово Боже або не вірить Біблії, і врешті-решт виявляється, що вони заблукали в духовному сенсі й не можуть вирватися із замкнутого кола. Але Слово Боже несе небесне світло в наше життя, і воно висвітлює нам шлях до небес через Господа нашого Ісуса Христа.
#ДеньзТворцем
Псалом 119:105
«Твої слова, немов світильник під ногами, освітлюють мій шлях».
Молитва: Отче наш, я дякую Тобі за світло Твого Слова, яке освітлює цей темний світ. Дай мені завжди йти в цьому світлі. Амінь.