Самозванець у мурашнику

Глибоко-глибоко в колонії мурах, може, в трухлявій колоді в північному Айдахо або навіть у північних лісах Міннесоти, живуть мурахи, які вважають, що доглядають своїх рідних личинок. Але насправді вони годують і захищають не лише свою молодь, а й небезпечного хижака, шкідника мурашки. Хижак цей – мурашина дзюрчалка – виростає в схожу на муху істоту, і гине відразу після спарювання і кладки яєць.

Чому мурашину дзюрчалку приймають у мурашнику, чому не виганяють? Личинка дзюрчалки складається навпіл і стає напрочуд схожа на личинку мурахи. Коли вчені розкрили ходи в гнізді, у тому числі й ті, де знаходилися личинки дзюрчалок, мурахи тут же кинулися рятувати дзюрчалок, начебто це були личинки мурашки і ляльки. У першій стадії розвитку личинка дзюрчалки забирається всередину лялечки мурахи та з’їдає вміст. У другій та третій стадії дзюрчалка безперешкодно рухається по гнізду, поїдаючи личинок мурах. Цей факт спочатку спантеличив вчених, тому що мурахи спілкуються один з одним і впізнають своїх та чужих за допомогою спеціальних хімічних сигналів. Подальші дослідження показали, що насправді мурашина дзюрчалка чудово імітує ці «розмови мовою хімічних речовин».

Але, можливо, найдивовижніша особливість мурашиних дзюрчалок – це дивні утворення на зовнішній частині лялечки. Для кожної особи вони різні, і бувають схожі на гриби чи квіти. Вчені не впевнені, для чого служать ці структури, але не можуть не відзначити їхню красу та різноманітність форм – що здається зовсім непотрібним. Нехай краса та різноманітність форм і не функціональні в даному випадку, вони, як і інші якості мурашиної дзюрчалки, свідчать про багату фантазію нашого Творця.

#ДеньзТворцем


Псалом 103:24

«Які величні Твої діла, Господи! Ти все вчинив премудро — земля сповнена Твоїм творінням». Молитва: Дякую Тобі, любий Батьку, за багатство та різноманітність Твого Творіння. Амінь.