Понад 2000 років тому Аристотель писав про червоний сніг. Сьогодні червоний, помаранчевий і навіть зелений сніг бачили на всіх континентах. Як правило, він зустрічається в глибоких гірських снігах пізньою весною. Сніг забарвлює один із 350 видів дивних снігових водоростей.
Колір дає пігмент усередині цисти водорості. Навіть коли циста водорості потрапляє в бідний поживними речовинами кислотний сніг, вона продовжує фотосинтез. У формі цисти водорість може виживати навіть за температури мінус 34,4 °С. Пізньої весни в горах сніг тане, і цисти проростають. З оболонки з’являється одна клітина з двома хлистоподібними хвостами. Клітина водорості починає рухатися вгору, назустріч воді, що просочується через шар снігу. У цю пору року тала вода – колишній сніг – може досягати такого ж рівня кислотності, як вода торф’яного болота, смертельна для мікробів. Ті, кому вдається пробратися крізь сніг, спаровуються і повертаються у стан цисти. У формі цисти водорості після танення снігу осідають на землі й залишаються там у неактивному стані до наступної весни. Виявилося, що до складу водорості входять унікальні жирні кислоти, через які водорість залишається гнучкою в холодному середовищі, в якому проводить усе своє життя.
Бог задумав і створив снігові водорості, унікальні живі істоти, здатні населити найхолодніші місця Землі. Якщо Творець може зробити так, щоб у таких суворих умовах снігові водорості процвітали, Він може знайти шлях, як допомогти нам у будь-яких неймовірних умовах.
#ДеньзТворцем
Псалом 147:5-6
«Він дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, наче попіл, 6кидає кригу Свою, ніби дрібні камінці; хто може встояти перед Його морозом?»
Молитва: Господь, допоможи мені довірити себе Твоїй мудрості у вирішенні проблем. Амінь.