Вченим давно відомо, що мурахи прокладають стежки, за допомогою запаху феромонів відзначаючи своїм побратимам по гнізду дорогу до запасів їжі. Це дуже ефективний спосіб збору фуражу, але було виявлено новий нюанс: коли запас їжі вичерпується, мурахи залишають знак «Не входити!», чим економлять час побратимам. Вони не йдуть цією стежкою і не витрачають час даремно.
Коли в лабораторії дослідники спостерігали мурашині стежки, вони помітили: якщо дорога розгалужується на дві стежки (причому одна веде до спорожнілого джерела їжі), частина мурах робить різкий поворот, не доходячи на розвилці до «порожньої» стежки відстань, що приблизно в 15 разів більша за довжину мурашиного тіла. Вчені подумали, що мурахи могли виділяти відлякуючий феромон. Тому в лабораторії поставили спеціальну доріжку, яка розгалужувалася надвоє. Наприкінці кожної стежки встановили годівницю, але тільки в одній була їжа. На кожній стежці поклали аркуш паперу. Після того, як по доріжках побігали мурахи, залишивши свої пахучі позначки, вчені зняли папір і поклали аркуш, що веде до порожньої годівниці, на нову доріжку з розвилкою. Доріжку, наприкінці якої була годівниця з їжею, прикрили чистим аркушем паперу. Коли мурах пустили новою доріжкою, 70 % мурах не пішли на стежку, де не було їжі.
Дослідники довго відмовлялися вірити, що збір їжі у мурах-фуражирів організований настільки ефективно. Але чому б не визнати, що така точна організація не могла виникнути нізвідки або поступово розвинутися, а була створена за розумним задумом?
#ДеньзТворцем
Псалом 119:105
«Твої слова, немов світильник під ногами, освітлюють мій шлях».
Молитва: Дякую Тобі, Господи, за Твоє Слово, яке освітлює моє життя Твоєю любов’ю через Господа мого, Ісуса Христа. Амінь.