Дехто вважає, що потоп, що трапився за часів Ноя, був таким місцевим явищем стародавнього Близького Сходу, а не світовою катастрофою, описаною в Біблії. Така думка дуже проблематична, це не враховуючи того, що сприймаючи Потоп як локальне стихійне явище, ви заперечуєте, що Біблія є Словом Божим. Принаймні 138 культур світу мають легенди про сильний потоп, у якому вижили лише кілька людей на великому човні. Ті, хто вважає, що Всесвітній потоп був лише локальною повінню, заперечують – могло бути безліч локальних, але сильних повеней по всьому світу.
Але навіть такий варіант не може пояснити багато речей. Візьмемо, наприклад, народ мяоці, чи мяо, що у Китаї. Цей давній народ і не китайці, і не семіти. Коли перші християнські місіонери дісталися до м’яоці, вони здивувалися: м’яоці не тільки пам’ятали Творіння, вони ще й досить точно пам’ятали Всесвітній потоп. За легендами м’яоці ім’я першої людини в перекладі означало «бруд». З івриту слово «адама» перекладається як «земля» чи «глина». Важливого для історії сина Адама в Біблії звали Сиф, а у м’яоці – Сі-тих. Людина, яка побудувала великий човен і врятувала людство, у м’яоци зветься Нуах. За їхніми легендами, він мав трьох синів: Ло-Хан, Ло-Шем та Іах-фу. Синів Ноя звали Хам, Сім та Яфет. Мяоці – нащадки Іах-фу.
Якщо великий Потоп за часів Ноя був лише локальним явищем, повінню на Близькому Сході, як вийшло, що народ м’яоці пам’ятає Потоп, створення світу та імена учасників історії?
#ДеньзТворцем
Книга Буття 10:1
«Ось родовід синів Ноя: Сима, Хама і Яфета. У них після потопу народилися сини».
Молитва: Дякую Тобі, любий Батьку, за те, що Слово Твоє є істинним у всьому. Амінь.