Прибережні птахи типу кулика-сороки навпомацки шукають молюсків, що закопалися в пісок. В надії знайти смачну черепашку вони постійно встромляють дзьоб у пісок. Але кожен, хто хоч раз намагався дістати предмет із важкодоступного місця, та ще й не бачачи шукане, знає, наскільки неефективний спосіб пошуку «наосліп». А ось інша пташка, що живе на березі, ісландський пісочник, здається, знає, де і як знайти їжу, що сховалася.
Вчені виявили, що ісландський пісочник, невелика пташка сімейства бекасових, у сім або вісім разів ефективніше знаходить молюсків, що закопалися – тому що шукає їх не навмання. Манера пошуку їжі в ісландського пісочника така ж, він теж встромляє дзьоб у пісок, але знаходить молюсків не просто натикаючись на них дзьобом.
Вчені змогли зрозуміти причину настільки успішного полювання лише розглянувши дзьоб ісландського пісочника під мікроскопом. Виявилося, зверху на дзьобі птах має ряд поглиблень. У поглибленнях вчені виявили клітини, що називаються тільця Гербста. У інших птахів, що живуть на узбережжі, є подібні органи, так звані механорецептори, вони допомагають птахам вловлювати коливання від рухів здобичі. Вчені припустили, що у разі пісочника тільця Гербста вловлюють зміни тиску всередині піску, коли молюск викидає струмінь води, опираючись потоку. Пізніше вони спостерігали за ручними пісочниками, натренованими знаходити молюсків у відрах із піском. Вчені виявили, що якщо пісок був сухий, птахи справлялися із завданням погано. Але якщо пісок був мокрим, ісландські пісочники успішно знаходили молюски.
Творча натура та божественна мудрість Бога забезпечила всі живі істоти дивовижними методами підтримання життя.
#ДеньзТворцем
Псалом 144:15
«Очі всіх із надією спрямовані до Тебе, Ти своєчасно даєш їм поживу».
Молитва: Славлю Тебе, любий Батьку, за різноманітність, яку Ти дав нам. Амінь.