Коли Чарльз Дарвін був на Галапагоських островах, він звернув увагу, що на кожному острові жили маленькі в’юрки. Усі птахи були дуже схожі, але все ж на кожному острові розміри і форма дзьоба в птахів дещо відрізнялися порівняно з птахами на іншому острові. Дарвін зробив логічний висновок, що в далекому минулому пару цих птахів віднесло вітром сюди, майже за тисячу кілометрів від материка, тут вони почали розмножуватися і заселили острови. Умови на кожному острові злегка різнилися, у птахів з’явилися спеціалізовані дзьоби, пристосовані для використання в їжу місцевих фруктів і плодів. Дарвіну здалося, що це був унікальний приклад еволюції в дії, де 13 різних видів з’явилися всього від однієї пари предків.
Усередині виду особини можуть схрещуватися і давати кілька поколінь плідного потомства, різні види репродуктивно ізольовані одна від одної. У підручниках Дарвінові в’юрки наводилися як приклад появи нових видів, як демонстрація еволюції в дії. Але насправді, принаймні про шість із цих різних птахів відомо, що вони можуть схрещуватися, а отже, за визначенням це не нові види, а підвиди всередині одного виду. Ба більше, вивчення ДНК показало незначні відмінності між цими птахами, і немає жодного свідчення про появу нового генетичного матеріалу — а це обов’язково, якщо еволюція насправді відбувалася.
Дарвінові в’юрки не підтверджують еволюції. Вони підтверджують Біблію, в якій сказано, що птахи, як і решта живих істот, розмножувалися «за видом своїм». Бог задумав Своє Творіння таким чином, що створіння може прекрасно адаптуватися до специфічних умов, при цьому залишаючись всередині свого основного «виду».
#ДеньзТворцем
Книга Буття 1:21
«Створив Бог також кожного птаха небесного кожного роду. І побачив Бог, що це добре».
Молитва: Дорогий Отче, я дякую Тобі за Слово Боже, яке розповідає мені про спасіння. Амінь.